Наші героїні – дуже різні жінки: різного віку, освіти, з різних міст та родин. Але об’єднує їх одна важлива річ: вони не побоялися кинути виклик стереотипам і обрали справу, яка лежала їм до душі, хоча і вважалася на той момент дуже «чоловічою». Одна сіла на фуру і займається вантажними перевезеннями, друга – кермує пасажирським «Боїнгом», третя – тримає під прицілом ворога на фронті, четверта – домашніх тиранів і негідників. Кожна з них дала журналу «Українки» щире, цікаве, відверте інтерв’ю. Впевнені, вам захочеться їх прочитати.

ДАЛЕКОБІЙНИЦЯ ІРИНА ПЕРЕГРИМ-ФЕДИНЯК

У 23 вона «перекваліфікувалася» з візажистки у водія і вже котрий рік працює далекобійницею. За її плечима – понад 100 тисяч кілометрів, понад півтора десятка країн і робота в міжнародній транспортній компанії.

Вагалі, Ірина Перегрим-Фединяк мріяла бути співачкою – має справді красивий голос, у чому можуть переконатися всі підписники її фейсбук-сторінки, де дівчина викладає свої пісні. Але, як розсудлива донька вчителів (мама викладає зарубіжну літературу, тато – фізкультуру), після школи вступила до Львівського інституту економіки й туризму – на факультет “менеджмент готельно-ресторанного бізнесу”.

Під час навчання працювала офіціанткою і барменкою, згодом пішла на курси візажисток і щиро захопилася цією справою. Хтозна, може Ірина й присвятила би цьому більше часу, якби не… коханий чоловік – професійний далекобійник. Саме він навчив дружину вправно кермувати і зацікавив автомобілями – настільки, що Ірина навіть «асистувала» йому в заміні запчастин чи ремонті та їздила за можливості з ним у рейси. І, як кажуть, доїздилася 🙂 Тепер вона теж далекобійниця.

Як реагували на це батьки, друзі і навіть… повії,  що найважче у кермуванні фурою, яка жіноча річ завжди є в машині, в які прикмети вірять водії і хто ж все-таки краще справується з кермом – чоловіки чи жінки – про це читайте у історії Ірини за посиланням: Далекобійниця Ірина Перегрим.

СНАЙПЕРКА ОЛЕНА БІЛОЗЕРСЬКА

Вона не афішує свої звитяги, не «піариться» в телепрограмах, не набиває собі ціну. Просто робить свою військову роботу: щиро, віддано, на рівні з чоловіками, а подекуди їх перевершуючи.

Олена пішла на війну в 2014-му, практично в перші ж дні, звичайним стрілком разом з чоловіком – одним з командирів добробату. А зараз за званням старша за нього: вона – офіцерка Збройних Сил України, лейтенантка, командирка другого вогневого взводу самохідної артилерійської батареї в 503-му окремому батальйоні морської піхоти і в минулому одна з кількох на всю Україну жінок-снайперок.

Дивлячись на цю голубооку тендітну (лише 50 кг ваги!) білявку не в уніформі, ніколи не подумаєш, що вона легко заряджає автомат і командує чоловіками, пройшла вишколи УНА-УНСО, у складі якого була з чоловіком багато років. Навіть її інтелігентна, грамотна мова підштовхує до думки, що Олена ну зовсім не військова, а стовідсотковий гуманітарій – вчитель, філолог чи фахівець з комунікацій. Насправді, Білозерька – професійний журналіст, і до війни понад десять років працювала редакторкою, паралельно стала відомою як блогерка, займалася правозахистом, стояла на Майдані і чітко розуміла: якщо почнеться війна, її чоловік, усі члени їхньої групи, а значить і вона підуть на фронт. Так воно і сталося…

Що було на фронті, яким було перше бойове хрещення, про вражені «цілі», про жінок у війську і солдатські порядки Олена Білозерська дуже відверто розповіла – читайте за посиланням: Снайперка Олена Білозерська.

ПІЛОТЕСА ЮЛІЯ СЛОБОДЯНЮК

 Зараз їй 25: мініатюрна, весела, життєлюбна білявка, дивлячись на яку ніколи не скажеш, що вона підіймає в небо величезний пасажирський літак Boieng-737.

Юля жартома згадує, як її часто плутають зі стюардесою і не вірять, що вона – пілотеса. Одна з небагатьох в Україні і нині – одна з шести в українській авіакомпанії SkyUp Airlines.

У 9 років Юля подивилася фільм «У бій ідуть одні старі» – він справив на неї неймовірне враження і закохав у небо. Після перегляду прийшла до мами на кухню і заявила: «Буду пілотом!» Займалася в дитячо-юнацькому авіаційно-космічному центрі. У 14 отримала можливість вперше полетіти з інструктором на маленькому літаку. У 15 – стрибнути з парашутом. Для стрибка був потрібний дозвіл батьків. Перший раз мама його дала, а наступний – ні. Тому Юля його… підробила. Наробила помилок, але свого досягла. Після цього батьки більше не забороняли донці літати і підтримали вступ у Кіровоградську льотну академію.

Зараз у Юлі Слободянюк за плечима понад 1 200 годин (50 діб!) у небі, чотири роки в льотних вузах, два роки в льотних школах, півроку польотів Африкою. Як вдалося стільки всього досягти, як працюється в донедавна суто чоловічій сфері, які відчуття, коли твої «кучері у хмарах» (так романтично Юля назвала свою інстаграм-сторінку), красуня-пілотеса розповіла нам в інтерв’ю – ось тут читайте: Пілотеса “Боїнга” Юлія Слободянюк.

ПОЛІЦІЯНТКА МАРІЯ ЗУБ

Вона не просто поліціянтка. Марія Зуб працює в особливому для жінок секторі – секторі реагування на факт вчинення домашнього насильства Управління патрульної поліції у Житомирській області.

Ще зовсім недавно вона жила за кордоном, і коли повернулась до України, прийняла рішення йти працювати саме в поліцію. Не спонтанно, а виважено – вона розуміла, на що йде. І за роки служби, попри різні ситуації, не пожалкувала жодного разу.

Це і захоплює, і викликає жіночу й громадянську цікавість: як це – працювати в поліції, виїжджати на важкі виклики, бути при цьому щасливою жінкою, мамою, дружиною і залишатися відданою своїй роботі. Про все це ми розпитали Марію – читайте: Я – поліціянтка. Історія Марії Зуб.

А ще одна наша героїня Катерина Чеботарьова стала не просто яхтсменкою, а зібрала й очолила жіночий борт. Організовує суто жіночі регати на яхтах у відкритому морі і навіть здійснила напів кругосвітню подорож. Читайте про неї тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: