Єлизавета Зубенко, яка перемогла у конкурсі емблем до коронації Чарльза III
А ще вона працює із соціальними проєктами і має намір створити свій ютюб-канал
А ще вона працює із соціальними проєктами і має намір створити свій ютюб-канал
Отак несподівано і заслужено приходить слава: молода українська дизайнерка з Одеси взяла участь у конкурсі на найкращу неофіційну емблему коронації нового Короля Великобританії Чарльза III – і перемогла! Емблема-переможниця була виставлена під час урочистостей з нагоди коронації Чарльза III у Посольстві Великобританії в Україні, а Єлизавету запросили на прийом з нагоди цієї історичної події. Звісно, ми захотіли дізнатися про талановиту дизайнерку і детально про все розпитали в ексклюзивному інтерв’ю.
Я народилася в Одесі, працюю і живу теж тут. Мені 23 роки. За освітою я вчителька початкових класів і викладачка англійської мови. Ще під час навчання вирішила працювати не за фахом. Відчувала, що вчителювання не є моїм призначенням, хоча англійська мені завжди подобалася.
Коли закінчувала педагогічний коледж, то часто до виконання домашніх завдань підходила креативно. Така вже я людина 🙂 Ще я з дитинства танцювала, співала і малювала. І чим старшою ставала, тим більше розуміла, що мені не вистачає знань і навичок, щоб правильно формувати свої творчі ідеї, навіть у рамках навчання. Це помітив мій старший брат, який тоді вже 3 роки працював маркетологом, і з його легкої подачі я записалася на свій перший курс графічного дизайну в Projector.Odesa під керівництвом Сементія Лобача. Надалі він став не тільки моїм вчителем, порадником та керівником, а й другом.
Звісно, це було не малювання, до якого я звикла, це був більш професійний рівень, який мені кортіло подолати. Потім я пройшла один курс графічного дизайну з прокачування своїх навичок і ближче познайомилась з комерційної ілюстрацією на дизайнерських курсах Point.School.
Я намагаюся опановувати різні жанри й використовувати різні техніки. Це цікаво мені самій. Пробувати щось нове, нові інструменти та тренди дизайну – це рівень висококваліфікованого дизайнера.
Ще люблю працювати з образами. Це можуть бути геометричні фігури, персонажі, типографіка. Якщо все це зміксувати, вийде неординарна й цікава робота. Мене таке надихає.
Я стежу за творчими людьми: художниками, дизайнерами, аніматорами, фотографами. Хтось з них відомий, хтось не дуже, але з кожного беру приклад і через те, що я міксую їхні ідеї зі своїми, виходять цікаві речі.
Якщо брати когось відомого, то я б спиралася на Густава Клімта та Ван Гога. Можливо, їхні роботи передбачувані, але стиль і техніка – те, як вони зображують людей, навколишнє середовище та передають емоції – є їхньою візитівкою. Через цю унікальність і несхожість їх і люблять.
У 2019-му я закінчила навчання й одразу ж почала шукати можливості, як заробляти на цій справі. Через сарафанне радіо мала багато проєктів. Спершу працювала з соціальними проєктами, таким як Torba4Dobra, Home me та «Особливі майстерні. Важливий кожен».
Також розробляла фірмовий стиль для фудкорту в Зеленому театрі в Одесі, займалася версткою поліграфічної продукції, робила дизайн презентацій та відеомонтаж продуктових роликів для українського стартапу Copra. Словом, працювала на фриланс й самостійно знаходила шляхи реалізації.
Паралельно я брала участь у маловідомому конкурсі від Talent House на розробку обкладинок пісень мого улюбленого співака. Це були одні з перших кроків в ілюстрації. Упевненості мені додала співпраця з британською компанією Boomf, де я у великому об’ємі створювала ілюстрації для листівок.
Уся моя сім’я позитивно сприйняла мій вибір стати дизайнеркою. Моїм, так би мовити, майстром Йодою став брат Максим, який більше знався в IT сфері й давав влучні поради, як себе правильно розвивати.
Насправді тут проста історія. Я натрапила на новину про конкурс у телеграмі й згадала, що під час роботи ілюстратором в Boomf створювала ілюстрацію до 70-річчя правління Єлизавети II. Її я ніде не використала і взагалі згадала про неї тільки зараз. Вирішила, що поки у мене в голові є візія, як логотип має виглядати, треба взяти участь у конкурсі. Про якийсь успіх чи перемогу я не сильно думала, просто розглядала це як можливість випробувати себе, поповнити своє портфоліо. Хотілося виконати роботу по максимуму, згідно з усіма канонами графічного дизайну.
Я зберегла для себе новину про конкурс й за кілька днів сіла працювати. Мені було достатньо двох днів, щоб розробити логотип. Окрім минулої роботи, я надихалася усім, що бачила, чула та читала про Великобританію. Тоді в голові були десятки образів та ідей.
Я переглянула офіційний логотип короля та зрозуміла, що образ корони є ідеальним елементом для емблеми. Далі пригадала неофіційний гімн «Боже, бережи Короля» й вирішила використати його текст у формі корони, що значно спростило процес. Вибір кольорів був також доволі простим, оскільки я скористалася кольорами прапорів наших країн.
Звісно, хвилювалася. Нічого такого не очікуєш, а тут раптом дзвінок: «Добрий день! Ви перемогли в конкурсі». І не абиякому. Сам факт перемоги мав великий масштаб, який не очікувала не тільки я, а й організатори конкурсу.
Мені зателефонували, якраз коли я гуляла містом з сестрою. Вона не могла зрозуміти, хто мені дзвонить і чому у мене такі емоції: я хотіла плакати й сміятися водночас. І налякала своїми емоціями сестру. Але коли все пояснила, вона раділа за мене більше, ніж я за себе.
Коли я відправила свій логотип, мені було цікаво, яка відповідь буде, але я зовсім не очікувала такого фіналу, а потім і такого резонансу, як від близьких і знайомих, так і незнайомих мені людей. Хтось писав слова подяки, хтось пишався, хтось бажав мені успіхів, навіть не знаючи мене. Я відчула єдність нашої країни на собі.
Я почувалася Попелюшкою у сфері дизайну. А тут ти приходиш, тобі тиснуть руку, як рівній, тебе вітають і бажають тільки кращого. Це неймовірно.
Ще я відчувала відповідальність за те, що я не можу підвести свою країну, своє місто, своїх близьких та рідних, а, головне, себе. Тому була максимально зосереджена. Мене підтримували члени команди COMMS від посольства Великобританії в Києві. Завдяки цьому я почувалася максимально комфортно й отримувала задоволення від усього. Спілкувалася з людьми з різних сфер на різних мовах. Чесно кажучи, такий досвід був у мене вперше.
Пані Посол – дуже приємна жінка. Починаючи з того, що вона щиро висловилась стосовно моєї роботи, закінчуючи тим, що вона порадила скуштувати смачний традиційний британський капкейк. Це було так мило з її боку.
Не очікуєш, що офіційний представник Великобританії буде таким легким в бесіді, ніби ти спілкуєшся з людиною, яку давно знаєш. Мене це приємно здивувало
Я отримала неоціненний досвід, купу нових знайомств і впевненість, що я здатна на багато чого. Я повинна була перемогти, щоб зрозуміти, що я варта своєї професії і що треба далі займатись тим, що ти любиш і що в тебе виходить. Бо тільки тоді матимеш результат.
Зараз мій план – зрозуміти, як далі рухатися у тому напрямку, який я обрала. Також хочу продовжити розвивати свої акторські й вокальні здібності, створити свій ютюб-канал, де б я ділилася своєю експертизою і поєднувала все, що люблю й умію. Тож користуватимусь своїм планом дій, який я застосувала при створенні логотипа для конкурсу, й мудрою порадою мого тата – буду робити, що роблю, і нехай буде, що буде 🙂
Впевнені, що з такими українками все буде добре 🙂 Маємо ще одну цікаву історію Аліни Божнюк, яка зібрала пів сотні давніх сорочок і хустин, почитайте, підтримайте!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: