Трохи цифр: на ендометріоз страждають 10-12% жінок Землі, й білі – частіше, аніж азіатки та африканки. Переважно хвороба зустрічається у жінок репродуктивного віку – у 20-45 років, проте часом атакує й дівчаток-підлітків. Ендометріоз підвищує ризики розвитку раку матки, яєчників, молочної залози, а також товстого кишечника та шлунку, причому небезпека зростає у разі пізньої діагностики захворювання.

ЩО ТАКЕ ЕНДОМЕТРІОЗ

При ендометріозі тканина, подібна за своїми властивостями до ендометрію, слизового шару, що вистеляє порожнину матки, «осідає» на інших внутрішніх органах. Але при цьому не змінює своїх звичок: реагуючи на коливання гормонального фону жінки протягом щомісячного циклу, вона набрякає і… менструює! Маючи велику життєздатність, ця тканина легко приживається на нових органах, порушуючи їх нормальне функціонування, і з кожним наступним менструальним циклом поширюється ще більш, утворюючи спайки, які викликають больовий синдром.

Хвороба відступає лише під час вагітності та лактації, а також з початком менопаузи. А так лише прогресує. Провокаторами, які посилюють активність цього процесу, є фізичні навантаження, сексуальні контакти під час менструації, а також теплові процедури (сауна, гаряча ванна).

Залежно від місця розташування колоній клітин-мігрантів розрізняють:

  • генітальний ендометріоз: коли вражаються органи жіночої репродуктивної системи – шийка матки, яєчники, маткові труби, товща стінки матки. При цьому виділяють зовнішній ендометріоз, коли його осередки виникають поза маткою, і внутрішній, або аденоміоз. Це той випадок, коли ендометріоїдні клітини проростають у товщу стінки матки, часом утворюючи в ній великі скупчення, ендометріоми, поодинокі або множинні (буває, що їхній розмір перевищує розмір матки!). Жінка щомісяця втрачає багато крові, критичні дні стають справжньою мукою…
  • екстрагенітальний ендометріоз: коли вузлики ендометріоїдної тканини знаходяться на органах черевної порожнини – в кишечнику, прямій кишці, сечовому міхурі тощо. Є навіть поодинокі випадки ендометріозу кон’юнктиви, коли під час менструації жінка в прямому сенсі плаче кривавими сльозами…

ПРИЧИНИ ЕНДОМЕТРІОЗУ

Причини ендометріозу так до кінця й не досліджені. Наразі є кілька теорій походження цієї недуги:

  • трансплантанційна, або механічна. Згідно з нею, головним провокатором розвитку хвороби є закид крові (й мікроскопічних частинок ендометрію) через маткові труби в черевну порожнину під час менструації. Однак, якщо з імунною системою все гаразд, навіть опинившись у неправильному місці, ендометріум не приживеться. Певний ризик існує для жінок, які перенесли гінекологічні операції або мали травми під час пологів. А також для тих, хто любить секс у критичні дні, адже під час оргазму матка стискається, що сприяє закиду менструальної крові у маткові труби.
  • гормональна. Вона пояснює виникнення ендометріозу шляхом переродження одного типу тканини (так званого целомічного епітелію) в інший (ендометрій) під впливом гормональних розладів в організмі – наприклад, підвищеному рівні естрогенів або підвищеній чутливості тканин навіть до нормального рівня гормону. На користь цієї теорії вказує те, що жінки зі здоровою ендокринною системою страждають від ендометріозу набагато рідше, а також згасання процесу після менопаузи.
  • аутоімунна. Її прихильники вважають, що корінь зла криється в дисфункції імунної системи: у жінок, які страждають на ендометріоз, підвищується патологічна активність так званих поліклональних В-клітин, які є ознакою аутоімунної хвороби (недуги, коли імунітет організму «воює» проти власних органів чи тканин).
  • генетична. Йдеться про успадкування ендометріозу внаслідок особливостей роботи імунітету й гормонального фону. Численні спостереження виявляють ендометріоз у дівчат, матері яких теж його мали. Причому природа захворювання у дочок ще «зліша» – їм властиві рясні місячні із самого початку статевої зрілості. У цьому випадку дуже важливо вчасно виявити захворювання, щоб уповільнити його розвиток.
  • інфекційна. Вважається, що інфекційний агент формує запалення у тканинах, і саме це стає поштовхом до розвитку ендометріозу.

Втім, лікарі сходяться на думці, що розвиток захворювання спричиняє поєднання кількох факторів. Найчастіше це порушення гормонального фону та імунітету.

Додатково захворюванню сприяють стреси, інфекції геніталій, а також хірургічні втручання в порожнину матки (включно з абортом), що призводять до травмування репродуктивних органів

СИМПТОМИ ЕНДОМЕТРІОЗУ

Можна припустити розвиток ендометріозу, якщо спостерігаються такі симптоми:

  • розпираючі болі, локалізовані в нижній частині живота, які значно посилюються під час менструації (зазвичай рясної).
  • болісні відчуття під час статевого акту або гінекологічного обстеження.
  • порушення менструального циклу, кровомазання за 1-7 днів до початку менструації або після її закінчення.
  • можливий біль під час дефекації (якщо вражений кишечник) або сечовипускання (якщо вражений сечовий міхур).

Однак важливо знати, що ендометріоз, зокрема коли його осередки невеликі, може мати стерті симптоми або взагалі не проявлятися. У цьому й полягає підступність хвороби – невидима, вона все одно продовжує свою чорну справу. Тому так важливо регулярно відвідувати гінеколога – лікар може припустити наявність ендометріозу вже під час звичайного гінекологічного обстеження. Однак для точної діагностики знадобляться додаткові методи обстеження: кольпоскопія (обстеження шийки матки та піхви за допомогою кольпоскопу) та УЗД тазу (після 20-го дня циклу, коли ендометріоїдні вузли чітко видно).

Крім того, лікар може призначити гістероскопію (дослідження, яке дозволяє «зазирнути» всередину матки) або лапароскопію (проникаюче обстеження черевної порожнини, що має на меті визначити локалізацію ендометріоїдних вузлів й тут-таки їх прооперувати). ​​Якщо осередки ендометріозу розташовані поза геніталіями, може знадобитися також ректороманоскопія (обстеження внутрішніх частин кишечника) або цистоскопія (дослідження сечового міхура). Однак загалом будь-які інвазивні методи у випадку ендометріозу застосовується з обережністю, оскільки можуть активувати захворювання.

Останнім часом з діагностичною метою застосовується й дослідження крові на онкомаркери, в якому визначається вміст антигену CA125 в крові. Цей аналіз не є специфічним для діагностики ендометріозу, оскільки антиген «росте» також і у разі міоми матки, онкопроцесів у матці та яєчниках.

Однак аналіз на вміст антигену CA125 в крові дозволяє контролювати динаміку захворювання та оцінити ефективність лікування

ЛІКУВАННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ

Залежно від ступеня вираженості, виду та стадії розвитку ендометріозу лікар може призначити хірургічне або медикаментозне (гормональне) лікування. До хірургічного втручання зазвичай вдаються при зовнішньому генітальному ендометріозі, причому сьогодні все частіше використовується метод лапароскопії – він малотравматичний і дозволяє діагностувати захворювання на ранніх стадіях.

Щодо аденоміозу, то ще 15 років тому за такого діагнозу жінці видаляли матку. На щастя, сьогодні це теж лікують – за допомогою гормональних препаратів, що пригнічують ріст ендометріоїдних клітин. Гормональна терапія передбачає використання високих доз гормонів, тому не виключені й неприємні побічні явища: набір ваги або надлишкове оволосіння. Втім, гінекологи певні, що цього можна уникнути, якщо виявити ендометріоз раніше, отже, обійтися низькими дозами гормонів.

Донедавна жінкам з ендометріозом намагалися допомогти засобами, що містять статеві гормони, але ці препарати, які добре працюють при багатьох гінекологічних захворюваннях, виявилися малоефективними. Тож сьогодні для лікування ендометріозу використовуються нейрогормони, які блокують гормональну активність яєчників, створюючи ефект менопаузи протягом 3-6 місяців. Позбавлені гормональної стимуляції, за цей час ендометріоїдні осередки поступово атрофуються, але з відновленням циклу при несприятливому гормональному фоні можуть давати рецидиви. Тому так важливо додатково нормалізувати його – за допомогою протизаплідних або інших препаратів (яких саме, залежить від перебігу захворювання, віку жінки та її репродуктивних планів). Крім того, необхідно позбавитися різних інфекцій статевої сфери (хламідіозу тощо), адже на їх тлі ендометріоз гірше піддається лікуванню.

Допомагають у боротьбі з ендометріозом нетрадиційні способи лікування: фітотерапія, голкорефлексотерапія та гірудотерапія (лікування п’явками). Вони дозволяють вирівняти гормональний фон, підвищити захисні сили організму, зняти запальні процеси внутрішніх органів.

Варто знати, що терапія ендометріозу, навіть сучасними методами, потребує часу, від кількох місяців до півроку, а також терпіння – як лікаря, так і пацієнтки

ПРОФІЛАКТИКА ЕНДОМЕТРІОЗУ

Профілактика захворювання передбачає:

  • ретельне обстеження при рясних та болючих місячних (особливо у разі обтяженої сімейної спадковості в плані ендометріозу);
  • своєчасне лікування запальних захворювань статевої сфери;
  • використання гормональної контрацепції (прогестин, що входить до складу більшості КОК, перешкоджає розвитку ендометріозу);
  • дотримання дієти, багатої поліненасиченими жирними кислотами (їх багато в морській рибі, ікрі, лляній олії) та фітоестрогенами (є в капусті броколі, сої).

Особливо про профілактику варто подбати жінкам, які планують мати дітей, адже ендометріоз є частою причиною безпліддя – на це страждають 40-60 % жінок з таким діагнозом.

Зазвичай завагітніти неможливо через порушення процесу дозрівання фолікула, тобто овуляції, утворення спайок у малому тазі, зокрема в області яєчників та маткових труб, а також неповноцінності ендометрію внаслідок зміни менструального циклу. Є й непрямі причини, які перешкоджають зачаттю: у зв’язку із запальною реакцією збільшення у тканинах, що оточують ендометріоїдні вогнища, кількості макрофагів – клітин, що мають здатність поглинати продукти розпаду тканин, бактерії та… сперматозоїди!

До речі, щодо вагітності. Не завжди вона бажана, будемо відверті. Для тих, кого кохання застало… зненацька, і поповнення не стоїть у планах, маємо статтю: Екстрена контрацепція: три поради гінеколога, як убезпечитися.