Вікенд у Кападокії: що подивитися і де зупинитися
Путівник двома печерними містами і три локації для інстафото
x
x
Одне важливе уточнення: до Кападокії краще їхати на довгий вікенд – тобто на дні три, з п’ятниці до неділі. Тоді точно вистачить часу неквапливо обійти все, що варте уваги в цьому унікальному регіоні. Так-так, регіоні. Кападокія – це не конкретне місто, де літають повітряні кулі, як більшість думає, дивлячись на розтиражовані фото. Це окрема, скажімо так, область турецької Анатолії.
Каппадокія має свою «столицю» – місто Кайсері, має найбільший в країні гірськолижний курорт Ерджієс, про який «Українки» вже писали тут. Має свої аеропорти – аж два: в згаданому Кайсері і в місті Невшехір. Це, до речі, дуже зручно для туристів і, зокрема, українських. П’ять годин – і ти вже в Кападокії. Спершу прямий авіарейс Київ-Стамбул (три години льоту), а потім такий же прямий рейс Стамбул-Кайсері (переліт займає годину). Плюс час на посадки-трансфери – якраз виходить близько п’яти годин.
Є ентузіасти, які мандрують в Кападокію зі Стамбулу або Анкари автівкою – теж варіант. Є ті, хто їде прямими автобусними рейсами з морських курортів – Мармарису, Бодруму, Анталії, суміщаючи пляжний відпочинок з історично-культурним. Адже всім, хто відвідує Туреччину, хочеться побачити на власні очі неофіційне восьме чудо світу, яким вважають Кападокію.
КРАЇНА КРАСИВИХ КОНЕЙ
Саме так – країна красивих коней або Хаспадуйя – називали Кападокію древні перси. Деякі історики приписують їм заснування перших поселень на цій території. Проте є й інша наукова теорія: Кападокію заснували ще древні хети, і начебто з їхньої мови походить назва katta peda або «місце нижче сонця». Право на “власність” Каппадокії також мали Римська та Османська імперії, яким територія належала сторіччями. Кападокія згадується навіть у Біблії – в описі події, коли на апостолів зійшов Святий Дух.
Взагалі, ландшафт Кападокії створений ще в добіблійні часи – 60 мільйонів років тому.
Незвичайні скелі грибоподібної форми, у формі пірамід, хвилястих каньйонів, стовпів утворила сама природа
Місцевий і вже майже недіючий вулкан в ті доісторичні часи залив всю територію товстезним шаром лави, яка перетворилася на особливу м’яку гірську породу – туф. Вода і вітер, наче вправні скульптори, тисячоліттями «виточували» з нього чудернацькі скелі, а в скелях – порожнини, майбутні печери.
В них, власне, й оселилися перші люди ще в V тисячолітті до нашої ери, а деякі сучасні кападокійці живуть в печерах досі. Щоправда, давно вже перетворивши їх на сучасні повноцінні домівки і облаштувавши за останнім словом техніки.
СУЧАСНІ ПЕЧЕРНІ МІСТА
Кападокія – регіон не маленький: тут кілька десятків населених пунктів. Але майже всі, хто приїздить сюди на відпочинок, потрапляють у місто Кайсері і в «головне» печерне селище Гьореме.
Кайсері – справді великий адміністративний центр, інакше тут би не відкрила свій готель знаменита мережа Radisson Blu Hotel. Місто має кілька великих меблевих і текстильних фабрик, величезний базар, багато історичних пам’яток і цікаві музеї.
В одному з них – археологічному – є унікальна колекція артефактів ледь не з первісних часів і навіть справжній саркофаг, в якому був похований начебто справжній Геракл.
Також в Кайсері знаходиться єдиний в країні музей-лікарня – фактично, перший на Сході центр лікування різноманітних хвороб. Його в XII сторіччі заснувала, між іншим, жінка – сестра султана.
Містечко Гьореме знаходиться у самому центрі долини печер
Гьореме до середини минулого сторіччя було звичайним печерним селищем. Тепер майже в кожному будинку власники або готельєри облаштовують сучасні маленькі готелі з усіма послугами, з шикарними ваннами, розкішними номерами, вишуканими ресторанчиками, але в… печері.
В такому готелі обов’язково треба оселитися: враження незабутні! Я зупинилася в Kelebek Special Cave Hotel, який до 1993 року був просто гостьовим будинком звичайного кападокійця. За неповні тридцять років він об’єднав його з сусідськими домівками, створивши багаторівневий готельний комплекс з 35 номерів-печер. Деякі з них були вирізані в скелі ще в VIII столітті першими християнами, уявляєте!
В моєму номері у ванні був навіть міні-хамам, а на вечерю частували фірмовою стравою – неймовірно ніжною бараниною з овочами, запеченою в глиняних горщиках у формі кападокійських скель. Горщики перед подачею ще й підпалюють, перетворюючи вечерю на ефектне шоу.
КАТАННЯ НА ПОВІТРЯНІЙ КУЛІ
Хто з нас не бачив ті дивовижні знамениті кападокійські фоторепортажі з різнокольоровими кулями, які здіймаються над скелями на сході сонця? 🙂 Картинка, яка приваблює всіх і заради якої, будемо відверті, в Кападокію й приїжджає більшість туристів.
Але… покататися на кулі не всім одразу вдається. Повітряні кулі запускають цілий рік щодня, навіть взимку, але вони дуже залежать від погоди. Мені, наприклад, не поталанило: напередодні ввечері здійнявся вітер, і політ без усіляких обговорень скасували – адже безпека передусім.
Через вітер, до слова, часто змінюється і місце зльоту, але маршрут незмінно фантастичний
Ті, хто вже літав, розповідають, що куля здіймається до 1 км над землею: перед тобою розстилаються неймовірні пейзажі та ще й на фоні сходу сонця! Варто врахувати, що з готелю доведеться виїхати о 4-5 ранку, але недосип того вартий.
Політ, точніше повільне дрейфування над долиною, триває близько години. У пасажирському кошику може бути й 20 чоловік, від цього залежить ціна польоту: чим менше пасажирів, тим дорожчий квиток – до 150 євро за людину. Але неймовірний досвід і враження безцінні. До того ж, після польоту почесно видають «сертифікат повітроплавця» і відзначають це звання келихом шампанського.
ПІДЗЕМНЕ МІСТО КАЙМАКЛИ
Це одне з найвідоміших і відкритих для відвідання підземних міст Кападокії – не лише Всесвітній спадок ЮНЕСКО, а й ще одне чудо світу, без перебільшення. Хоча саме місто з’явилося зовсім не завдяки чуду, а людським рукам ще до Різдва Христового. Без сучасної техніки, сверла, компасів, геолокацій голими руками древні кападокійці «вишкрябали» в скелях восьмиповерхові «хмарочоси». Тільки не вгору, а вниз – під землю.
Каймакли і ще одне підземне місто Дерінкую – одні з найбільших, загалом на території Кападокії знайшли 6 таких міст. Подейкують, колись їх було більше півсотні і всі були пов’язані між собою підземними тунелями.
Першими мешканцями і забудовниками першого «поверху» Каймакли вважають цивілізацію хетів. У періоди Риму і Візантії їхні нащадки розбудували ще кілька рівнів печер – до масштабу невеличкого підземного міста.
Хто тільки не намагався захопити Каймакли, але марно. Містяни були майстрами конспірації і створили надійні «схованки» входів до печер
На фото внизу: коридор однієї з підземних “квартир” і тогочасний стіл
Мешканці Каймакли забезпечували себе величезними запасами провізії і могли витримати під землею багатомісячні наземні облоги. Тут були підвісні вентиляційні колодязі з водоймами на дні, багатокімнатні «квартири», в яких за рахунок системи вентиляції підтримувалася постійна температура +27 С. Були окремі кухні, стайні, винні льохи, каплиці, склади. За деякими підрахунками, в печерному місті проживало близько 15 тисяч мешканців.
Побачити їхні оселі зараз може кожен турист, але лише до мінус четвертого поверху. Спускатися нижче вже небезпечно, ведуться археологічні роботи і вхід заборонений.
Особисто мені вистачило сміливості спуститися лише на два поверхи, і вони дійсно неймовірні. Ті, хто обійшов чотири поверхи, поверталися в повному захваті. Щиро дивує, якими геніальними «архітекторами» були жителі Каймакли і наскільки вони були… мініатюрними. Чим нижчий поверх міста, тим вужчі тунелі і входи – для худеньких і низеньких людей. Кажуть, зріст перших мешканців не перевищував півтора метра…
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК ГЬОРЕМЕ
Ще один кападокійський всесвітній спадок ЮНЕСКО знаходиться в кілометрі від містечка Гьореме – можна дійти пішки за вказівниками.
Парк, точніше музей під відкритим небом, займає триста квадратних метрів скелястих «веж». Але вже не просто печерних помешкань, а багатоповерхових печерних монастирів та церков.
Загалом їх налічується з чотири сотні. Досі збереглися Яблучна, Зміїна, Темна церква, Церква з сандалями. Є церкви Святого Василя, Святої Катерини, Святої Варвари. Вони не просто названі на честь святих – ці праведники тут справді зупинялися і деякі навіть жили.
Найдавніший монастир з’явився в Гьореме за Святого Петра. Щоправда, Петро тоді ще не був проголошений святим, а був «просто» апостолом і вважав ці печерні монастирі кращим місцем для виховання праведників.
Перші послідовники Христа прямували сюди з багатьох причин: для проживання, для усамітнення, для аскези
Після навали арабів монастирі Гьореме стали ще й хорошою схованкою: ченці у разі небезпеки швидко ховалися у підземних «лабіринтах». З IV і до кінця IX століття Гьореме взагалі став одним з найбільших християнських центрів і, до речі, першою школою іконопису. На стінах і стелях деяких церков досі збереглися унікальні розписи.
В цих печерних монастирях буде цікаво навіть не праведникам, особливо, якщо взяти екскурсію з гідом. Він розкаже безліч цікавинок про побут ченців, традиції і навіть секрет фарб, якими малювали перші в світі ікони.
ТРИ МАЙДАНЧИКИ ДЛЯ ІНСТАФОТО
Так, щоб всі остаточно «вмерли» від заздрощів 🙂 від вашого перебування в Каппадокії, і для повноти, так би мовити, програми обов’язково треба заїхати (екскурсійними автобусами або орендованою машиною) у два місця виключно заради фото.
Перше – це Долина кохання. Так вишукано і романтично турки називають плато, на якому височіють десятки кам’яних веж або колон, за формою дуже схожих на… колекцію чоловічих достоїнств. Таке от диво природи: вітер і дощі мільйони років «витесували» зі скелястих брил гігантські фалоси, на фоні яких тепер фотографуються не лише «інстадіви» 🙂
Друге місце розташоване неподалік (10 хвилин автівкою) і називається Долина голубів. Теж скелі-скелі-скелі з безліччю «віконець» і тисячами голубів, які в них гніздяться. Цих птахів у Кападокії шанують: їхній послід – головне «джерело» натуральних добрив місцевого не дуже родючого грунту. А політ цілої зграї над скелями – маленький атракціон, вартий окремого інстасторі чи «прямого ефіру».
Третя локація для фото «на заздрість» всім, але передусім на пам’ять для себе – це тераси місцевих готельчиків. Майже всі вони розташовані шарами і мають дуже романтичні краєвиди: або на такі ж сусідні скелясті тераси, або на каскад скель, повітряні кулі та печерні «будинки».
Багато ресторанчиків навмисно облаштовують на своїх відкритих майданчиках такі фотозони. Кадри виходять справді шедевральні – на «стопятсот» лайків і на згадку на все життя 🙂
Втім, Кападокія не забудеться і без інстадописів. Цей регіон варто відвідати хоча б раз у житті. Але судячи з кількості повторних і постійних гостей, до Кападокії повертаються багаторазово…
Онлайн-журнал «Українки» вдячний за організацію поїздки Міністерству культури та туризму Туреччини і Агентству з промоції та розвитку туризму Туреччини TGA (www.tga.gov.tr)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Фото Віти Пасічник, Kelebek Special Cave Hotel, а також з відкритих джерел
