Історія жіночих речей, подекуди, не менш цікава, аніж історія великих подій. На декотрі, як зараз модно казати, дамські «гаджети» далекого минулого дивишся і не второпаєш – що це? Для чого служило? Як використовувалося? Ми, сучасниці, й гадки не маємо, а жінки сотні років тому не уявляли свого життя без, скажімо, шатлена чи карне, про які ми писали на нашій фейсбук-сторінці. Про такі цікаві жіночі речі – наша нова рубрика “Чудасія”. І її новий «герой» – помандер.

ЩО ТАКЕ ПОМАНДЕР

З французької мови слово «помандер» буквально перекладається як «амброве яблуко» – pomme d’ambre. Хоча на яблуко ця річ схожа лише за круглою формою.

Первісно це була воскова кулька, просякнута амброю, мускусом, пахощами, маслами, або мініатюрна скринька чи мікромішечок з усім переліченим.

Ці «ароматичні штучки» привезли в Середньовічну Європу східні торговці. Вони нюхали помандер, щоб освіжити подих, розслабитися, зняти головний біль, полегшити дихання. Але найважливіше – щоб не відчувати… сморід на вулицях, куди в ті часи виливали і викидали всі нечистоти.

Такий захист носів і легенів одразу оцінили заможні європейці, які торгували зі Сходом, і запозичили помандери собі. Особливо популярними вони стали серед ніжних і чутливих пані, які постійно втрачали свідомість від задушливих запахів навколо. Заможні жінки тут же присвоїли помандери і без них не виходили на вулиці.

Жінки брали помандер навіть на бали, де теж стояв відчутний сморід – немитих, спітнілих тіл і… туалетних ваз, які ховали за шторками

Найтиповіший помандер у вигляді золотої кульки
Помандер у вигляді книжки
Помандер з відділеннями для ароматів шотландської королеви
Марії Стюарт з колекції музею в Единбурзі
ЗАХИСНІ АРОМАТИ

Що тільки не закладали в помандер: від вже згаданих «базових» амбри, мускуса і трав до східних спецій і деревної смоли. Кориця, гвоздика, мускатний горіх, розмарин, майоран, ладан, лаванда, камфора – десятки есенцій, екстрактів, рослин змішували тодішні і лікарі, і «алхіміки». Сумші мали різне призначення: перебити неприємні запахи, очистити ніс, освіжити голову, пролікувати нежить.

За легендою, свій власний аромат для помандера розробив і Мішель Нострадамус – з екстракту троянди і лабданума.

До речі, лабданум або ладанник тепер входить до понад п’яти тисяч сучасних ароматів

Картина “Портрет невідомої з помандером”,
художник Петер Пурбус, 1560 рік
Картина “Портрет жінки”,
невідомий художник, близько 1560 року
Картина “Портрет Marie de Huelstre”,
художник Франс Пурбус, 1591 рік
АНАЛОГ “ЛУЇВІТОНУ”

Спершу помандери були звичайними восковими кульками. Але з часом їх наповнювали дорогими інгредієнтами, збільшуючи попит знаті. Мати помандер вважалося престижним і, відповідно, це намагалися підкреслити. Для помандерів почали створювати чохли і кульки з золота та срібла, прикрашали перлинами, камінням, підвішували до чоток чи поясів.

Змінювалися й форми: помандери нанизували як намистини на кольє, вставляли в персні замість каміння, оформлювали як підвіски у формі сердець, яблук, кораблів, книжечок. Деякі помандери, як скажімо у шотландської королеви Марії Стюарт, мали кілька відділень для різних інгредієнтів. На більшості картин того часу вельможі зображалися завжди з помандером – ознакою високого статусу.

Середньовічна знать позувала на картинах з помандерами так само, як зараз інстагьорли селфяться зі своїми «луївітонами»

Фрагмент картини “Диптих з портретами пари пілігримів”,
художник Бартоломеус Брейн (старший), 1528 рік
Фрагмент картини “Портрет Яна ван Эгмонта”,
художник Якоб ван Оостсанен, 1518 рік
ПОМАНДЕРИ НАШОГО ЧАСУ

З поширенням гігієни і облаштуванням міст необхідність у помандерах зникла. Але вони все ж дійшли і до наших днів. Не як точна копія, а за суттю дії. Всі ми їх використовуємо, просто не здогадуємося про походження.

Наприклад, помандери лягли в основу традиційної європейської різдвяної «ароматичної композиції» – апельсина чи яблука, в які увіткнуті пуп’янки гвоздики. З помандерів «вийшли» також усі нинішні освіжувачі повітря, саше, ароматизатори. «Амброві яблука» нашого часу 🙂

Фото з відкритих джерел.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: