Два таланти: Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей

Ця історія кохання Ернеста Хемінгуея заслуговує окремого роману. І, власне, якби не третя дружина Марта Ґеллгорн, то «старий Хем» не написав би один із своїх шедеврів. Саме ця жінка – розумна, красива, харизматична, смілива – вважала, що її письменницький талант нічим не поступається таланту чоловіка. Вона була видатною кореспонденткою XX століття, їх часто називали красунею і чудовиськом, вони прожили у шлюбі п’ять буремних років і, здається, кохали одне одного довіку попри те, що щиро ненавиділи. Про їхню пристрасть розповіла нам Поліна Вєтрова. Зачитались…

ОДНАКОВІ ПРОТИЛЕЖНОСТІ

Перша зустріч Хемінгуея і Ґеллгорн відбулася в 1936 році в барі «Нечупара Джо» у Флориді. На той момент Хемінгуей вже був знаменитим письменником: його роман «Прощавай, зброє!» вже мав шалений успіх.

Марта у свої 28 також встигла досягти чимало. Вона працювала у французькому Vogue, зробила серію нарисів «Лихо, яке я бачила» про наслідки Великої депресії за дорученням Гаррі Гопкінса – представника адміністрації тодішнього американського президента. Пережила невдалий роман з одруженим чоловіком, написала книгу What Mad Pursuit і навіть була знайома з першою леді США Елеонорою Рузвельт.

Ернест одразу звернув увагу на блискучу і дотепну білявку в чорній сукні. Пізніше він зізнався, що «спочатку закохався в її стрункі ноги, а потім уже в неї саму».

Дивно, але Марта також зацікавилася письменником, хоча кремезний, повнявий, не завжди тверезий Хемінгуей у несвіжій майці під розстебнутою сорочкою не був схожий на прекрасного принца.

Бармен жартував, що разом вони схожі на красуню і чудовисько. Він мав рацію

Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей на Кубі
ДІЛОВИЙ РОМАН

Спочатку між Мартою та Ернестом були лише дружні стосунки: схожі погляди на політику і любов до письменства дуже зблизили їх.

Одного разу Хемінгуей запропонував “подрузі” поїхати з ним до Нью-Йорка, а потім до Іспанії знімати фільм про війну і боротися з фашизмом.

Поїздка, яка планувалася як суто ділова, не лише підштовхнула Марту освоїти професію військового репортера, а й стала початком великої історії кохання Ернеста Хемінгуея.

Пізніше Ґеллгорн казала, що до подорожі в Іспанію не була закохана в письменника. А його грубуваті манери змусили Марту навіть поскаржитися матері – відомій феміністці Едні Ґеллгорн, яка присвятила своє життя боротьбі за права жінок.

У листі мамі Марта написала: «Чоловік повинен бути великим генієм, щоб мати право поводитися так огидно»

Марта Ґеллгорн, якою в неї закохався Ернест Хемінгуей
ВІЙСЬККОР ЧИ ІСТЕРИЧНА МАМЗЕЛЬ

Незабаром Ґеллгорн побачила увесь жаи війни і мало не втратила розум від стресу. Після першого бою вона плакала, кричала і прийшла до тями лише після того, як Ернест дав їй ляпас, щоб заспокоїти: «Ти військовий кореспондент чи істерична паризька мамзель?» Тоді письменник ще не знав, що саме це питання стане фатальним для їхніх відносин.

Після цього кохана жінка Хемінгуея змінилася: вона стала безстрашною і мало не танцювала під кулями. Бомбардування, артобстріли, загибель колег і друзів – Марта й Ернест все переживали разом, пліч-о-пліч йдучи крізь вогонь і смерть війни.

У цей період сформується особливий авторський стиль Ґеллгорн: війна стала для неї кращою школою журналістики.

На думку критиків, на війні Марта стала навіть сильнішим публіцистом, ніж «старий Хем»

Молодята Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей
КУБИНСЬКЕ ЖИТТЯ

В Іспанії між Ґеллгорн і Хемінгуеєм спалахнула пристрасть. Недовго думаючи, письменник розлучився зі своєю дружиною Полін Пфайфер, також журналісткою французького журналу Vogue, з якою прожив 13 років і мав двох синів. І швидко зробив пропозицію Марті.

Пізніше молодята переїхали на Кубу, де мали б насолоджуватися тихим спокійним життям. Однак мріям не судилося збутися: в побуті Ернест був страшним занудою, нечупарою і алкоголіком. Не просихав від пиятик зі своїми підозрілими кубинськими друзями. Він став бачити в дружині тільки домогосподарку, а ще постійно її ревнував.

Поруч з ним Марта лише гладшала, закинула журналістику і божеволіла від нудьги. Так вони протрималися чотири роки.

За цей час Хемінгуей написав один зі своїх кращих романів «По кому подзвін» і присвятив його Марті

Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей після переїзду на Кубу
ЖІНОЧИЙ ВИБІР

Марті набридло вести спокійне життя і займатися виключно хатніми обов’язками. Ґеллгорн була військовим кореспондентом до мозку кісток. Отруєна війною, вона вже не могла без неї жити, тому за першої ж можливості втекла – вирушила писати репортажі на фронт Другої світової війни.

Це стало останньою краплею їх подружнього життя. Ернест від гніву розстріляв усі квіти, які вирощувала навколо їхнього дому Марта. Коли вона написала йому листа з передової, благаючи приїхати й знову працювати разом, Хемінгуей поставив ультиматум: «Або ти кореспондент на цій війні, або жінка в моєму ліжку». Це справило на Марту зовсім не те враження, яке очікував письменник.

Марта обрала роль репортерки, а не дружини. Хемінгуей не зміг їй цього пробачити

Марта Ґеллгорн
КОЛИСЬ КОХАНІ, ТЕПЕР ВОРОГИ

Ернест вирішив помститися дружині і влаштувався на роботу в щотижневий американський журнал Collier’s Weekly, де публікувалася Ґеллгорн.

У той час від одного видавництва на фронт міг поїхати лише один журналіст. І редактор віддав перевагу знаменитому Хемінгуею.

Марта залишилася без роботи, без шлюбу і без можливості працювати на фронті. Так, війна спершу зробила їх союзниками, коханцями і подружжям, а потім перетворила в жорстких суперників.

Однак Ґеллгорн не мала наміру миритися з таким станом справ: вона вирушила до Європи без посвідчення військкора.

Марта вдала з себе медсестру і хитрощами проникла на корабель, що прямував до окупованої Франції

Марта Ґеллгорн
РЕПОРТАЖ З МІСЦЯ ПОДІЙ

Щоб обман не викрили, Марта майже всю дорогу ховалася в туалеті на борту. Адже на кораблі були інші військові журналісти, які могли її впізнати.

Вона все ж дісталася французького берега. Але потрапивши у вир війни, вмить забула, що приїхала писати статті, і кинулася на поміч пораненим. День і ніч колишня кохана жінка Ернеста Хемінгуея рятувала людей. А в цей час інші військові кореспонденти навіть не вийшли на берег. Включно з Хемінгуеєм.

Втім, це не завадило Ернесту написати репортаж про події в Нормандії. Газета Collier’s надрукувала його на п’яти сторінках, а на обкладинці помістила фотографію письменника, оточеного солдатами.

Статтю Ґеллгорн також опублікували, але лише на одній шпальті і навіть без фото…

Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей ще щасливі разом
ЖИТТЯ БЕЗ ХЕМІНГУЕЯ

Їхня сім’я остаточно розпалася в 1945 році. П’ять років офіційного шлюбу, вісім років спільного життя. Відповідно до законів Куби, спільно нажите майно перейшло до Хемінгуея, який назвав себе постраждалою стороною. Письменник залишив собі усе: друкарську машинку дружини, 500 доларів банківських заощаджень, а заразом усі подарунки, які дарував.

Після цього Марта нікому не дозволяла згадувати при собі ім’я колишнього чоловіка. Їй було неприємно, що всіх цікавить, як звали кохану Хемінгуея, що її знають лише як дружину, а не як талановиту репортерку.

Коли закінчилася війна, Марта довго не могла знайти собі заняття. Вона почала випивати, влаштовувати бучі в барах.

З часом вона все ж знайшла в собі сили повернутися до нормального життя

Марта Ґеллгорн та Ернест Хемінгуей

Жіночі історії: про стюардесу, яка перехитрила смерть і вижила в трощах Олімпіка, Титаніка і Британніка

ПРАГНЕННЯ ДО ІДЕАЛУ

Марта не могла мати дітей і усиновила півторарічного малюка Сенді з італійського притулку. А потім вийшла заміж за давно закоханого в неї Тома Меттьюза, головного редактора британського Time. У той момент Ґеллгорн присягнулася: «Здохну, але стану найкращою дружиною, матір’ю і господинею».

На жаль, цей шлюб був не кращим за попередній. Марта наполегливо намагалася стати ідеальною: возила сина на футбол і фехтування, стояла біля плити з кулінарною книгою, ставила чоловікові «правильні» запитання, вичитані в книгах з психології. Жінка не помічала, як поступово руйнується зсередини. А потім викрила зраду чоловіка…

У Марти почалися депресії, вона лікувалася в клініці від «синдрому війни». Усе це спричинило розлучення

Марта Ґеллгорн у розквіті репортерської кар’єри

Княжа п’ятірка: як сестра, доньки та онука Ярослава Мудрого зайняли престоли Європи

ХВОРОБА, ЯКА ВБИВАЄ ЗСЕРЕДИНИ

Після розлучення Ґеллгорн повністю присвятила себе війні: писала статті, замітки, книги. Вона побувала в усіх гарячих точках: Шестиденна війна на Близькому Сході, В’єтнам, Панама. Її цікавила не так війна, як її учасники: біженці, поранені, сироти. Вона працювала військовим кореспондентом навіть у 87.

Ґеллгорн на старості літ ще й закрутила роман з мільйонером Лоренсом Рокфеллером. А у віці «під 90» в неї виявили рак яєчників. Марта боролася за життя як могла.

Зрозумівши, що безсила перед хворобою, Марта випила капсулу ціаніду й рішуче зупинила своє життя

Марта Ґеллгорн у літньому віці

Трагедія сестер Крушельницьких: Ганна і Соломія – дві співачки, різні долі й одне божевілля

ЖІНКА, ЯКА НЕ ХОТІЛА БУТИ ВИНОСКОЮ

На той момент Ґеллгорн сповнилося 90 років. Вона мала те, до чого прагла завжди і заради чого покинула навіть своє кохання. Марта стала однією з найкращих публіцисток, увійшла в п’ятірку журналістів, що мали найбільший вплив на розвиток американського суспільства в XX столітті. В США на її честь випустили поштову марку, заснували щорічну премію для журналістів і зняли чудовий фільм «Хемінгуей і Ґеллгорн», в якому Марту зіграла Ніколь Кідман.

Так, вона була тою, в кого був закоханий Хемінгуей. Але в одному зі своїх інтерв’ю Марта сказала: «Я була письменницею до того, як зустріла його, і після того, як його покинула. Чому я повинна бути лише виноскою в біографії чоловіка?»

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: