Зачіска а-ля Тит, коротка жіноча стрижка
Мадам Фулер (Генрієтта Виктуар Елізабет д’Авранж), графиня де Релінг,
із зачіскою а-ля Тит. Художник Луї Леопольд Бойя, 1810 рік

Коротка жіноча стрижка в наш час – це щось звичне і буденне. Кожна друга сміливо обрізає волосся – під настрій, під сезон чи вік і носить зачіски на кшталт «боб», «гарсон», «каре» або коротенький «їжачок». А неповних триста років тому коротка стрижка не мала стільки красивих назв, лише одну – гільйотинна стрижка або волосся “а-ля Тит”. Жінки вперше насмілилися обтяти локони зовсім не заради краси, а для політичного акту – революційного. Про нього – наша традиційна недільна «жіноча історія» 🙂

Коротко про довге волосся

Довге жіноче волосся споконвіку вважалося незмінним, невід’ємним символом жіночності. Його пов’язували не лише з вродою, а й з гідністю, силою. А скільки прикмет про жіноче волосся! Писали про них тут. Дівчата змалечку ростили косу і не обрізали аж до старості.

Відмовитися від довгого волосся вважалося чимось диким – таке могло статися лише як знак наруги або самозречення. Причому не лише в Україні, а в цілому світі, в Європі також. Що ж тоді підштовхнуло жінок піти на такий «акт» самовільно?

Є дві версії появи коротких жіночих стрижок, і обидві пов’язані з Французькою революцією XVIII сторіччя…

Коротка стрижка, революційна зачіска
“Молода дівчина з грудьми”, картина П’єра-Нарциса Герена, 1794 рік, одна з найбільш ранніх ілюстрацій жінки із зачіскою “а-ля Тит”
Дякуючи Вольтеру

Хтозна, скільки б ще жінки берегли свої локони, якби у 1789 році в Парижі не взяли Бастилію – подія, з якої почалися великі революційні процеси, громадянські і соціальні зміни, крах абсолютної монархії, страти, сутички і акції протестів, зокрема, й серед тодішньої “культурної еліти”. Митці поставили в одному з найбільших театрів Парижа – Théâtre de la Nation виставу «Брут» за давно забутою і не дуже популярною однойменною п’єсою Вольтера. Цей твір не йшов у театрі майже 60 років з дня прем’єри у 1730 році.

П’єсу “Брут” за життя Вольтера страшенно критикували за «невідповідність драматичній трагедії»

Стрижка "а-ля Тит", коротка жіноча стрижка
“Портрет жінки” (Софі де Баур) з зачіскою “а-ля Тит”,
художник Луї Леопольд Бойї, 1810 рік

До чого тут римський Тит

П’єса Вольтера розповідала про історичний факт часів Стародавнього Риму: як один із засновників Римської республіки Люцій Юній Брут засудив до смертної кари власних синів. Парубки змовилися і хотіли  скинути батька. Військову підтримку заколотникам обіцяв цар етрусків Тулла, в доньку якого був закоханий найстарший син Брута – заколотник Тит. Його й стратили одним із перших за наказом батька і на його ж очах. У п’єсі Вольтера заколотник представлений як закоханий борець проти єдиновладдя.

Для французьких революціонерів образ Тита став символом боротьби за свободу

Історія появи короткої жіночої стрижки, образ Тита
Репродукція рисунку з вистави “Брут”, образ Тита у виконанні Франсуа-Жозефа Тальма, колекція Національної бібліотеки Франції
Стрижка не рабів

Так от, про Вольтерівський образ Тита згадали французькі революціонери і в 1791 році відновили виставу «Брут». Його зіграв відомий тоді актор Франсуа-Жозеф Тальма. Коли він у фінальній сцені в костюмі римлянина з короткою стрижкою вигукнув: «Боги! Дайте нам краще померти, ніж стати рабами!» глядачі зустріли його оваціями. А наступного дня всі революціонери почали обрізати волосся à la Titus – у стилі Тита – на підтримку його гасла і революційних ідей.

Приклад чоловіків тут же почали наслідувати й жінки: вони, як відомо, були дуже активними учасницями Французької революції.

Саме прихильниці Французької революції першими масово і демонстративно зістригали волосся

Страта на гільйотині, Французька революція
Страта на гільйотині в часи Французької революції
Гільйотинна стрижка

«Стрижку Тита» підтримали й ті, хто повстав проти «популярних» в революційні часи страт. Після так званої «Епохи терору» у Франції було страчено тисячі протестантів – усі на гільйотині. Перед тим, як вивести засудженого на ешафот, йому дуже коротко зрізали волосся на потилиці і обв’язували шию червоною ниткою – щоб позначити катові, де відсікати голову.

Революціонери, звісно, засуджували такі розправи і демонстрували це обрубаним волоссям на своїх головах – символічними гільйотинними стрижками. До того ж, одягали лахміття і влаштовували на вулицях так звані bals des victimes або бали жертв.

“Бали жертв”, на які учасники приходили з обрізаним волоссям, були своєрідним театралізованим «докором» монархії за невинно страчених на гільйотинах

Художник Жак Луї Давид, коротка жіноча стрижка
“Портрет мадам Рекам’є”. Художник Жак Луї Давид. 1800 рік
Кожна друга стрижка в світі

Французька революція тривала до 1799 року. За цей час коротке волосся вподобали не лише активістки революції, а й звичайні жінки. Мода на короткі стрижки набувала дедалі більш мирського, а не політичного підтексту.

Француженки оцінили, що за коротким волоссям легше доглядати, з ним “гігієнічніше”, воно не заважає не лише дертися на барикади, а й поратися по дому.

«Із зачіскою а-ля Тит ваше обличчя матимете значно витонченіший вигляд!», – таке оголошення розмістив у газеті невідомий перукар на початку XIХ сторіччя, рекламуючи свої послуги. Він навіть не здогадувався, що наприкінці того ж сторіччя вже четвертина європейок обріже волосся, а в XXІ – кожна друга жінка в світі. Навіть не підозрюючи про зв’язок із революціями і гільйотиною…

Фото з відкритих джерел.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: