Українські художниці: 15 важливих імен — від стертих з історії до відомих на весь світ

Українські художниці творили нарівні з чоловіками, а часто й випереджали свій час. Вони виборювали право на професійну освіту, протистояли імперським і радянським обмеженням, підкорювали мистецькі столиці світу та формували українську візуальну ідентичність.

Ми зібрали 15 важливих імен — від мисткинь, які прокладали шлях наступним поколінням, до художниць, чиї роботи стали частиною світової культурної спадщини. Цей перелік доповнюватимемо новими й забутими жіночими іменами.

Марія Раєвська-Іванова
1840–1912
Заклала фундамент художньої освіти для жінок в Україні

У 1868 році Марія Раєвська-Іванова отримала офіційне звання художниці від Петербурзької академії мистецтв — перша жінка в Російській імперії, яка здобула таке визнання. У Харкові вона заснувала першу в Україні приватну художньо-промислову школу. Заклад працював 27 років і став важливим попередником Харківського художнього училища.

Марія Башкірцева
(1858–1884)
Художниця з Полтавщини, яка підкорила Париж

Марія Башкірцева народилася на Полтавщині, навчалася живопису в Парижі та виставлялася в престижному Паризькому салоні. Вона створила понад 150 картин, близько 200 малюнків та ескізів, а також кілька скульптур. Померла у 25 років, залишивши по собі не лише мистецьку спадщину, а й знаменитий щоденник, який читали в усій Європі.

Софія Левицька
1874–1937
Українка серед паризького авангарду

Уродженка Поділля Софія Левицька стала активною учасницею мистецького життя Парижа. Вона виставлялася в Осінньому салоні, де представляли свої роботи провідні модерністи, зокрема Анрі Матісс. Особливу увагу привертала її графіка, у якій поєднувалися авангардні пошуки й мотиви українського народного мистецтва. У 1919 році вона створила лінорит «Визволення України».

Олена Кульчицька
1877–1967
Мисткиня, яка зберігала українську культурну спадщину

Народна художниця України Олена Кульчицька залишила понад 4000 творів — від живопису й естампів до книжкових ілюстрацій, зокрема до творів Івана Франка. Вона також досліджувала народне декоративно-ужиткове мистецтво та галицьку вишивку, поєднуючи творчість із науковою і просвітницькою діяльністю.

Олександра Екстер
1882–1949
Амазонка авангарду, яка змінила театральне мистецтво

Олександра Екстер поєднувала європейські авангардні течії з традиціями українського народного орнаменту. Вона спілкувалася з Пабло Пікассо та Фернаном Леже, заснувала в Києві авангардну майстерню й новаторськи працювала зі сценографією та театральним костюмом. Її творчість стала важливою частиною європейського модернізму.

Зінаїда Серебрякова
1884–1967
Художниця, яка залишила батьківщину заради творчої свободи

Зінаїда Серебрякова народилася на Харківщині. Після революційних потрясінь вона виїхала до Парижа, де продовжила працювати й виставлятися. Еміграція означала розлуку з родиною та батьківщиною, а її мистецьку спадщину згодом нерідко розглядали крізь призму імперських і радянських наративів. Історія художниці нагадує про долі українських мисткинь, чиє життя змінили політичні обставини.

Соня Делоне
1885–1979
Українка, яка перетворила мистецтво на частину повсякдення

Соня Делоне народилася в Одесі, а дитинство провела на Полтавщині. У Парижі вона стала однією з ключових представниць модернізму та розвивала орфізм — напрям абстрактного мистецтва. Працювала з живописом, текстилем, одягом і дизайном, оформлювала Всесвітню виставку в Парижі 1937 року. У 1975 році Франція нагородила її орденом Почесного легіону.

Читайте також: Скандальне українське мистецтво ню, створене задовго до «Впевненої»

Катерина Білокур
1900–1961
Українська художниця, якою захоплювався Пікассо

Катерина Білокур опанувала олійний живопис самотужки, без професійної освіти. Вона виготовляла пензлі власноруч і створювала надзвичайно деталізовані картини з квітами та рослинами. У 1954 році її роботи експонувалися на міжнародній виставці в Парижі, де ними, за поширеним свідченням, захоплювався Пабло Пікассо. Білокур стала народною художницею України, а її творчість — одним із найяскравіших явищ українського мистецтва.

Марія Примаченко
1909–1997
Авторка фантастичного світу, відомого в усьому світі

Марія Примаченко створила унікальний художній всесвіт із фантастичними звірами, птахами й символічними сюжетами. У 1937 році її роботи отримали золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі. Художниця стала лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка, а її ім’ям назвали малу планету 14624. У 2022 році частину її робіт вдалося врятувати під час пожежі в музеї в Іванкові, знищеному російськими військами.

Тетяна Яблонська
1917–2005
Від соцреалізму до особистої художньої свободи

Тетяна Яблонська пройшла шлях від монументального живопису соцреалізму до камерного імпресіонізму й пастелей. Її картина «Хліб» стала одним із найвідоміших творів радянського періоду, а «Ранок» і сьогодні залишається однією з найупізнаваніших робіт українського мистецтва. Яблонська отримала численні нагороди, зокрема Національну премію України імені Тараса Шевченка. У 2001 році їй присвоїли звання Героя України.

Читайте також: Оголена натура Шевченка: історія його ню картин блудниць, одалісок і натурників

Катерина Кричевська-Росандіч
1926–2021
Зберігала українську мистецьку традицію в еміграції

Онука художника й архітектора Василя Кричевського, Катерина Кричевська-Росандіч створила понад 1000 живописних і графічних робіт. Працюючи за кордоном, вона розвивала українську мистецьку традицію та популяризувала національну культурну спадщину. Її творчість стала прикладом того, як українська ідентичність зберігається й розвивається поза межами батьківщини.

Алла Горська
1929–1970
Мисткиня-шістдесятниця, яка протистояла радянській системі

Алла Горська була однією з новаторок українського монументального мистецтва. Вона працювала з мозаїками та вітражами, поєднуючи українські мистецькі традиції з модерністськими формами. У 1964 році радянська влада знищила її вітраж «Шевченко. Мати», створений для Київського університету. Горська підтримувала український дисидентський рух і виступала проти русифікації. У 1970 році її вбили за обставин, пов’язаних із політичними переслідуваннями української інтелігенції.

Емма Андієвська
народилася 1931 року
Сюрреалістка, авторка тисяч картин

Емма Андієвська народилася в Донецьку. Під час Другої світової війни опинилася в Німеччині, але зберегла українську мову та ідентичність. Вона відома як письменниця, поетеса й художниця, яка працює в жанрі сюрреалізму. Її картини експонувалися в різних країнах світу, а літературну творчість відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Майже 40 років Андієвська працювала на радіо «Свобода».

Любов Панченко
1938–2022
Художниця, чию творчість десятиліттями замовчували

Любов Панченко — мисткиня-шістдесятниця, яка створювала орнаменти для українського традиційного шиття, колажі, акварелі та ескізи одягу. Її творчість довго залишалася поза увагою офіційного мистецького середовища, а перша персональна виставка відбулася лише 1988 року. Нині понад 600 її робіт зберігаються в Музеї шістдесятництва в Києві. У 2022 році художниця пережила російську окупацію Бучі й померла в березні того самого року.

Поліна Райко
1928–2004
Стала художницею у 69 років і створила унікальний мистецький світ

Читайте також: Модель у 64 роки: як львів’янка Леся Салата руйнує вікові стереотипи

Поліна Райко була самоучкою. У 69 років вона почала розписувати власний будинок в Олешках на Херсонщині, перетворивши його на цілісний художній простір із фантастичними образами, птахами та квітами. Її оселя стала визначною пам’яткою наївного мистецтва. У червні 2023 року будинок затопило внаслідок руйнування російськими військами Каховської ГЕС, що стало непоправною втратою для української культурної спадщини.

Українське мистецтво неможливо уявити без художниць

Українські художниці — лише частина великої історії жіночого мистецтва. Мисткині відкривали художні школи, експериментували з формами й кольорами, зберігали національні традиції та протистояли цензурі. Їхні роботи здобували міжнародне визнання, а долі свідчать про силу творчості навіть у найскладніші часи.

Ми маємо знати їхні імена й досягнення не менше, ніж імена найвідоміших українських художників-чоловіків. Адже саме з таких історій складається повне уявлення про українську культуру — її минуле, самобутність і здатність говорити зі світом сьогодні.

Читайте також: Вивчаємо своє: чотири традиційні українські розписи