Дарія Цвєк: королева смаколиків, яку кулінарія врятувала від репресій

Як тільки не називають Дарію Цвєк, про кулінарні книги якої знає кожна українська господиня! Найпоширеніші – королева смаколиків, галицька кулінарка, солодка пані… Себе вона називала просто – Дарка. Любила свою родину, любила створювати для неї затишок, частувати, опікати, щотижня влаштовувати недільні обіди. Казала: «Пам’ятайте одно: що традиція в’яже родину. Традиція в’яже сім’ю, державу… Бо є народи, що не мають традиції і позичають собі у других…».

При цьому пані Дарія була дуже активною жінкою: входила до Союзу українок у Станиславові, не лише кулінарила, а й третину життя вчителювала. «Завжди виділяла і виділяю жінок, у яких, окрім сім’ї та роботи, є щось важливе та цікаве в житті, які з добром ідуть до цього світу», – додавала знаменита галичанка. Зібрали про неї цікаві факти…

Дарія Цвєк у дівоцтві Маркевич – донька галицьких інтелігентів

Вона народилася 10 жовтня 1909 року в містечку Гримайлів Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії. Нині це Чортківський район Тернопільської області.

Батько Яків працював інспектором у міністерстві фінансів у Варшаві. Дарія згадувала батька як «високого, стрункого, вродливого, веселого, лагідної вдачі, вродженого аристократа».

Кулінарії Дарія вчилася з дитинства у мами й бабусі

Їхні рецепти записувала ще з четвертого класу у зошит-порадник «Від мами, бабусі, тети». До речі, мама Юлія була головою Союзу українок у селі Цуцилів, де жила сім’я Маркевичів певний час. Знану господиню, її часто просили готувати смаколики для жіночих зібрань.

Дарія була дуже творчою натурою

Мріяла вступити до університету, але польський уряд на той час не приймав українців на навчання. Тож Дарія закінчила гімназію і вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Коломиї, де навчалась з 1923 по 1927 роки. Ще Дарія була пластункою, дуже часто згадувала свої подорожі Карпатами з пластунськими таборами молоді

Дівчина грала в семінаристському оркестрі на скрипці і на флейті. Згадувала потім: «Я була непоганою флейтисткою. (…) Колись це був рідкісний інструмент, і мене всюди запрошували».

З чоловіком познайомилась на балу Львівської політехніки

Лев Цвєк був молодим викладачем німецької мови в українській гімназії «Рідної школи». Пара довго не могла одружитися, адже мешкала та працювала в різних містах. Але за кілька років Дарія і Лев влаштували весілля у Варшаві. Згодом народили двійко діточок – дівчаток Зоряну та Христину. До речі, подружжя знало кілька мов, але всі в родині спілкувались тільки українською.

Понад 30 років Дарія працювала вчителькою

Спершу у Чорткові, потім у селі Солоному, далі у Станіславі – сучасному Івано-Франківську, куди переїхала родина Цвєків. Викладала біологію, яку дуже любила, працювала на станції юних натуралістів і захоплювалася квітникарством. Навіть здобула премію на виставці квіткових композицій у Москві.

Пані Дарка виростила біля дому красивий сад, у якому росла єдина у Франківську сакура. Подивитися на неї, а заразом випити кави у гостинних Цвєків приходили всі знайомі. У Дарії росли ще й різновиди тюльпанів, квітучі кущі, фруктові дерева. В садибі влаштовували кавування, частування, літні недільні обіди, до яких пані Дарія завжди подавала щось особливе, нове. Але тоді вона готувала лише для сім’ї, під час Другої світової війни – працювала на кухні у шпиталі.

Кулінарія врятувала сім’ю Цвек від репресій

Коли совєцька влада остаточно закріпилася на Західній Україні, почалися масові репресії містян і виселення з квартир. Родину пані Дарії ця біда не оминула: якийсь партійний діяч вподобав житло Цвєків. Цвєкам дали рівно добу, щоб звільнити помешкання.

Чоловік Дарії ледь знайшов маленьку квартирку на заміну. Проблеми почалися й з роботою. Цвєки, які все життя облаштовували домашній затишок, жили у достатку, заробляли своєю працею, опинилися на межі виживання.

Хтозна як би все закінчилося, якби Дарію не покликали допомогти на кухні – приготувати обід для совєцької партверхівки. Страви галичанки настільки сподобалися, що її покликали ще раз. А потім ще. Саме тоді Дарія взяла порадник «від мами, бабусі, тети» й з професійної учительки перетворилася на професійну кулінарку.

Галицьу кулінарку дуже шанували і можновладці, й кухарі

За Дарією Цвєк висилав машину перший секретар обкому партії, лишень би вона готувала святковий стіл для його поважних гостей. Дарія також давала уроки етикету для офіцерських дружин, які часто-густо поняття не мали про хороші манери після своїх рускіх глубінок. Також галицьку господиню запрошували готувати офіційні банкети та святкові застілля в ресторанах.

Згодом вона проводила двічі на тиждень власні курси кулінарії у медінституті, вела сімейно-кулінарну рубрику на франківському радіо. У своїх програмах вона вчила не тільки готувати, але й давала корисні поради, як створювати затишок, доглядати за оселею, сервірувати стіл, прикрашати ялинку. При цьому їй вдавалося доповнювати свої ефіри галицькими традиціями, цікавинками про святкування Різдва й Великодня.

Перша книга переписів Дарії Цвєк з’явилася завдяки її приятельці Ірині Вільде

Відома письменниця, авторка роману «Сестри Річинські» товаришувала з Дарією з гімназії. Ірина захоплювалася кулінарним талантом подруги й одного разу взяла її за руку і привела до директора видавництва «Каменяр». Там вони удвох переконували Дарію видати збірку рецептів.

Перша книга «Солодке печиво»» вийшла в 1961 році у Львові й одразу розлетілася: її купували всі, вона була на кухні в кожній оселі Західної України. Книгу доповнювали та перевидавали дев’ять разів!

Найбільш повне видання побачило світ у 2013 році, його зібрало й опублікувало «Видавництво старого Лева» під назвою “Домашнє печиво”. У ньому з’явилися привабливі, сучасні фотографії, які все ж стилізували під часи, коли готувала Дарія Цвєк. Також видання доповнили сімейними реліквіями й посудом кулінарки. Посуд, речі, Дарія створювала власноруч.

Загалом у Дарії Цвєк вийшло сім книг, кожна стала бестселером

Окрім «Солодкого печиво»» вона уклала збірки рецептів «До святкового столу», «У будні та свята», «Для гостей і сім’ї», «Нашим найменшим», «На добрий вечір» і «Дітям і батькам».

«Мої книжки – то мої діти. Їх уже ціла шафка. Вони дуже гарні, в українському національному оформленні, з кольоровими фотографіями, з моїми ілюстраціями, бо я трохи малюю…», – казала колись сама пані Дарія про свою авторську бібліотеку.

Дарія Яківна жартувала, що може зробити страву навіть із попелу

І певно змогла б за потреби. В її книжках були й прості, й складні рецепти. Яблучна зупа, томатний суп з манними кубиками, пальчики з твердого сиру, желе чайне, варення з огірків, медівники, пампушки, струдлі, завиванці, пальчики, пінники, близько 30 видів солодких бабок з різними начинками.

Дарія Цвєк була першою фудстилісткою, як зараз модно казати

Вона демонструвала, що важливою є не лише страва, задоволення від смаку, а й естетичне задоволення. Пані Цвек особисто продумувала презентацію страв, композицію для його ілюстрації. «Звідки комусь знати, як я хочу подати свої страви», – пояснювала вона фотографам, з якими працювала над кожним фотографуванням. До речі, вони дуже любили з нею працювати, адже потім вона щедро пригощала своїми кулінарними шедеврами.

Особливу увагу вона приділяла сервіруванню. Любила живі квіти на столі, скатертини, серветки й власні правила подачі, якими ділилася в книгах. «Не ведіться на рецепти, майте своє чуття», – наполягала вона.

Пані Дарія прожила 95 років

Вона померла у 2004 році, в оточенні родини, онуків та правнуків. За рік до смерті її нагородили Орденом княгині Ольги III ступеня.До останнього дня вона працювала, дописувала «Енциклопедію галицької думки», однак, на превеликий жаль, не встигла її завершити. Також пані Цвєк планувала книгу про дієтичне харчування.

Книги Дарії Цвєк перекладали та видавали в багатьох країнах, зараз їх майже неможливо купити. Тому якщо в когось із вас, україночки, залишилася від мами чи бабусі книга «Домашнє печиво» або «Для гостей та сім’ї» – бережіть її, це справжній раритет. Навіть сімейна реліквія 🙂

Рецепти ще однієї галичанки, але вже нашого часу, Маріанни Душар зараз дуже популярні, самі за ними готуємо. Її більше знають як “Пані Стефу” – дослідницю української кухні. Поспілкувалися з нею і вивідали всі Не кулінарні секрети Пані Стефи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Софія Русова: основоположниця української освіти, якій Лисенко присвятив рапсодію
• Тамара Вишневська: українська Ґрета Ґарбо польського кіно
• Старовинні фото: якими були мами-українки початку ХХ століття