У переддень Різдва у всеукраїнський прокат вийшла стрічка «Щедрик» – розповідь про долі трьох різних за національністю родин: українців, поляків та євреїв, яких об’єднало спільне горе — війна: на зміну репресивній машині СРСР приходить каральна система Третього Рейху. Українську родину зіграли актори Андрій Мостренко, Яна Корольова та Поліна Громова. Родину поляків втілили на екрані польські актори Мирослав Ганішевський та Йоанна Опозда, а єврейську – українська акторка Алла Бінєєва та польський актор Томаш Собчак. Над фільмом працювала дуже потужна українська знімальна команда на чолі з режисеркою Олесею Моргунець-Ісаєнко.

Вона отримала сценарій «Щедрика» ще влітку 2019 року, якраз працюючи над фільмом «Депортація 44-46» про переміщення українців з території Польщі. До цього Олеся зняла фільм «Рубіж. Грубешівська операція», який також розповідає про україно-польські відносини під час Другої світової війни. Тому прочитавши сценарій «Щедрика», в якому, серед іншого, йдеться і про поляків, і про війну, Олеся вирішила взятися за фільм. «Тема була мені уже близька. Плюс я дуже люблю різдвяне кіно. І, звичайно, дитячі образи сюжету дуже мене зацікавили», – поділилася режисерка в інтерв’ю журналу «Українки» з нагоди прем’єри історичної драми.

Заразом Олеся Моргунець-Ісаєнко розповіла про знімальний процес, улюбленого персонажа, роль пісень у стрічці і… сніг посеред літа

Олесю, у фільмі багато головних героїв – і дорослих, і дітей. Як вибудовували роботу з ними, як налаштовували такі різні типажі на згуртовану роботу?

З дорослими акторами було легше – вони просто прочитали свої ролі, у нас була «біблія героїв», ми обговорювали всі деталі. З Андрієм Мостренко я працювала на іншому проєкті «Рубіж. Грубешівська операція», де він був голосом Штендери, українського солдата УПА, тому тематика йому була зрозуміла. А от з дітьми ми дійсно працювали трошки більше, перед зйомками вони за моєю рекомендацією дивилися фільми, щоб розуміти, як працювати в кадрі. Це і “Хроніки Нарнії”, і “Книжкова злодійка”. А під час зйомок ми нерідко вмикали саундтреки з фільму “Список Шиндлера” і налаштовувалися.

У фільмі чимало дітей-акторів. Як складалася робота з ними?

Загалом у нас знялися шестеро дітей: п’ять дівчаток і один хлопчик. Мені подобається працювати з дітьми, і хоч це не проста робота, але цікавий досвід. Після нього здається, що з дорослими акторами працюється значно легше.

Мені здається, що головне – ставитися до дітей-акторів не як до дітей, а все-таки як до дорослих, до професіоналів.

Є один важливий момент: діти не грають, вони проживають і відчувають. Для цього їм треба вірити в історію і довіряти режисеру, з яким вони працюють. Маю надію, що у нас все вдалося

У вас є улюблений персонаж у фільмі?

Важко виокремити одного. Я люблю всіх героїв свого фільму, навіть негативних, але мені дуже була близький образ Ярослави. По-перше, вона схожа на мою доньку, у неї чудовий голос. І взагалі ця лінія такої щирої дівчинки мені була дуже близька і важлива. Напевно тому, що всі свої фільми я роблю для майбутнього наших дітей. Тому, мабуть, саме її персонаж для мене найцінніший і найближчий.

«Щедрик» – це драма. Які сцени далися найважче саме в плані емоцій?

У нас в цілому досить емоційне кіно. Є кілька сцен, де діти мали б заплакати. На майданчик навіть запросили психолога, щоб вона працювала з ними й допомогла уникнути травматичного досвіду. Проте діти впоралися зі своєю задачею – вони в нас чудові маленькі актори.

Не хочу озвучувати сюжетно, що це за сцени, але вони пов’язані зі смертю

А що виявилося важким у технічному плані? Адже у фільмі чергуються пори року, багато локацій, навіть часові проміжки – від початку Другої світової війни до 1980-х…

Сцени зі снігом, тому що його не було 🙂 Це була якась супербезсніжна зима, а події, що розгортаються у фільмі, здебільшого відбуваються саме взимку. А в нас не було снігу. Через карантин ще й довелося перенести зйомки. Тож деякі зимові сцени знімали влітку, а потім засніжували все. Це, мабуть, і було найскладнішим технічно.

А ще виявилося складно знайти споруду, схожу на американський аеропорт. І тоді ми скористалися досвідом американців, які зазвичай знімають сцени в аеропорті у торгових центрах. Ми обрали локацію, зняли всі оголошення, вивіски, поставили ялинку і повісили прапор. Коли іноземці дивилися ці кадри, у них не виникло сумнівів, що це дійсно аеропорт.

Чому обрали саме пісню “Щедрик”? Вона наче об’єднує всю історію…

Ця ідея закладена у сценарій нашою авторкою Ксенією Заставською з самого початку. Вона дуже любить цю пісню.

У фільмі звучать єврейська пісня мовою їдиш, яку традиційно виконують на єврейський Новий рік – Рош га-Шана, та польська різдвяна колядка. Але “Щедрик” є такою ниткою, яка тягнеться крізь увесь фільм. Він уособлює свободу і українськість. Навіть у найскладнішій ситуації співати те, що ти любиш, і те, що тебе надихає, дуже важливо: це те, що визначає тебе, як особистість.

Сама історія “Щедрика” — вона про свободу і про те, як українська пісня стала відомою в всьому світі, хоч американці намагалися зробити своєю національною піснею Carol of the Bells. Але їм не вдалося, і світ все-таки дізнався, що це українська пісня.

Добре тобі чи погано — можна співати, і пісня тебе підтримує. Щедрик – це пісня, яка була дуже важлива для наших головних героїв

Чого, на вашу думку, може навчити це кіно?

Думаю, найголовніше те, що цей фільм може дати знання про власну історію. Дивний такий висновок, але насправді це ж не моралізаторське кіно, це історична драма. Глядач може побачити, що така історія вже відбувалася з нами і знову повторюється, що не можна забувати, хто ти є, не можна забувати свою мову, тому що є ті, хто чатує на нас – як от наші сусіди, які хочуть нас знищити.

Назвіть три причини подивитися “Щедрика”.

Це історична драма, а знання своєї історії допомагає нам усім не робити помилок у майбутньому. Тому важливість цього фільму в тому, що ми розповідаємо історію українців, яку самі українці не зовсім добре знають.

Думаю, також варто подивитись на чудовий акторський склад: прекрасний дебют Яни Корольової, головну роль Андрія Мостренко, на наших прекрасних дітей, відомих польських та німецьких акторів. Також потрібно прийти, щоб підтримувати українське кіно.

Упевнені, кожна з вас, україночки, після перегляду “Щедрика” додасть ще багато своїх причин переглянути цю історичну драму. Тому не гаємо часу і запрошуємо всіх до кінотеатрів!