Ольга Хохлова: ніжинська дружина Пікассо, яка одягла його у вишиванку

Друзі художника недолюблювали її і вважали «дивною». Біографи Пікассо, які по суті знали про неї тільки з його слів, не приділяли їй належної уваги: була балериною, вийшла заміж, народила сина, збожеволіла. І даремно: українка Ольга Хохлова була першою офіційною дружиною Пабло Пікассо й залишила по собі чимало – зокрема 44 портрети чоловікового пензля. Картина «Жінка у рожевому», на якій вона зображена, пізніше пішла з молотка за 4,2 мільйони доларів.

У паризькому музеї Пабло Пікассо й досі зберігаються 100 її листів до чоловіка. Але доступ до них закритий. Можливо, у них захована ще якась нерозкрита таємниця їхніх стосунків. Хоча й розкритих таємниць достатньо, щоб писати роман або знімати кіно.

П’ятий лебідь у сьомому ряду

Ольга Хохлова народилася 17 червня 1891 року у Ніжині в родині офіцера імператорської армії. Її батько, Степан Хохлов, поручик і начальник лазарету Батуринського резервного полку, розміщеного в Ніжині, згодом дослужився до чину полковника. Мати, Лідія Зінченко, була корінною українкою. Окрім Ольги, у родині Хохлових було ще троє синів та донька. Брати Хохлової пішли батьковими стопами й обрали військову кар’єру, про сестру мало що відомо.

Раннє дитинство Ольги пройшло в Ніжині, потім у зв’язку з переведенням батька родина переїхала до Петербурга. Там дівчина вступила до Петербурзького пансіону, вивчила  французьку. А ще захопилася балетом – побувавши на канікулах в Парижі й побачивши виставу мадам Шрессонт. З того часу у неї з’явилася мрія стати балериною. І хоча доволі суворий батько цього захоплення не схвалював, Ольга проявила характер – вступила до балетної школи в Петербурзі й стала освоювати улюблене заняття професійно.

Відомий балетмейстер любив, щоб у його трупі були дівчата з «хороших сімей». Ольга була такою, а ще вирізнялася особливим шармом і ґречними манерами. До того мала рішучий, незалежний, навіть впертий характер. Ці риси пасували балерині, й вона почала танцювати у трупі Дягілєва.

Відомості про танцювальний період Ольги доволі суперчливі. Колеги подейкували, що танцівницею вона була посередньою, і Дягілєв тримав її у трупі тільки через привабливу зовнішність і благородне походження.

Водночас відомо, що Дягілєв не терпів нездар і точно не став би випускати балерину на сцену лише за «красиві очі». Так, Ольга не була примою, радше п’ятим лебедем у сьомому ряду. Однак мала деякий талант, горду поставу, хорошу техніку й надзвичайну працьовитість. І на момент знайомства з Пікассо вона танцювала у трупі вже п’ять років.

Читайте також: Розстріляна НКВС: Олена Левчанівська, перша українка-сенаторка Польщі, яка обстоювала Україну

Фатальна зустріч

Зустріч з Пікассо відбулася у 1917 році у Римі, куди Ольга у складі трупи «Російського балету Сергія Дягілєва» приїхала на гастролі. Дягілєв, маючи дружні стосунки з художником, запросив його оформлювати декорації до балету «Парад», прем’єра якого відбулася у травні в паризькому театрі «Шатле».

Обстановка у Франції була напружена: точилися тяжкі бої французької армії з німцями, а в залі були російські солдати-відпускники. Тож вистава закінчилася скандалом – публіка кричала: «Смерть росіянам!». Однак Дягілєв повіз виставу далі – у Рим, потім у Барселону й Мадрид.

Саме у Римі Пабло й помітив Ольгу. Чому зі стількох танцівниць він вирізнив дівчину з України, лише Богу відомо. Скандальному і вже популярному художнику 36 років. Він ловелас, що з 14 років мав чимало коханок (й коханців), експериментатор, бунтар. Ользі – 26, вона сором’язлива незаймана дівчина, з вишуканим стилем і бездоганними манерами. Вона повна протилежність тим жінкам, яких він бачив досі.

Пікассо приїхав у Рим, щоб розважитися й дати собі раду після пережитих любовних драм. У грудні 1915-го померла його кохана Марсель Умбер, якій він присвятив десятки кубістичних картин.

Щоправда, після її смерті Пікассо доволі швидко оговтався, завів нові стосунки й навіть збирався одружитися – художник вирішив, що йому необхідні спокій і гармонія, «тиха гавань», щоб залікувати рани. Однак наречена в останній момент передумала… і тут зустрілась Ольга.

Вперше побачивши її, темпераментний іспанець захоп­лено вигукнув: «Маєте приголомшливий вигляд!». Він вправно почав причаровувати дів­чину. Але – сюрприз! – Ольга приймала його залицяння дуже стримано й говорила, що своїм напором він її компрометує. Ще більше його вразила її цнотливість. Помітивши, що художник всерйоз захопився Хохловою, Дягілєв попередив, що українська дівчина зі шляхетної родини не пожертвує своєю незайманістю, якщо не буде певною в тому, що чоловік готовий взяти її собі за дружину. Для Пікассо це був лише черговий виклик. Скритність і зам­кнутість Ольги ще більше його розпалювали. Він готовий був навіть взяти шлюб, аби ця жінка належала йому.

Читайте також: Королева драми: 8 фактів про життя Наталії Ужвій

З тих, на кому одружуються

Залицяння Пікассо до Хохлової тривали цілий рік, він переїжджав за нею з міста у місто, аж поки вона нарешті відповіла взаємністю. Якийсь час закохані жили невінчані у паризькому передмісті Монруж. Саме тут художник написав знаменитий «Портрет Ольги в кріслі», який зараз виставлений у паризькому музеї Пікассо.

Загалом він багато малював її в реалістичній манері, бо вона, не приймаючи експериментів у живописі, наполягала на цьому. «Я хочу, – казала Ольга, – впізнавати своє обличчя». Пікассо не заперечував – під час Першої світової війни Європа почала втомлюватися від авангарду. Пізніше критики назвуть цю добу «класичним» періодом у творчості художника.

Пабло почувався неймовірно щасливим. З часів бурхливої юності він поділяв жінок на дві категорії – богиня та шмата для підлоги (причому перша зазвичай поволі перетворювалась на другу). Ольга була не лише богинею – вперше у житті іспанець отримав незайманість. Це його так вразило, що він навіть не стримався й поділився цим з письменницею Гертрудою Стайн. А потім освідчився Ользі, й вона дала згоду.

Ольга, до речі, була першою жінкою, яку Пікассо представив матері. Це сталося в Барселоні, коли Пабло запросив матір на балет за участі майбутньої невістки. Донья Марія прийняла дів­чину тепло, але все ж вирішила застерегти її: «Бідна дитино, ти й гадки не маєш, на що прирікаєш себе. Будь я твоєю подругою, то порадила б не виходити за нього в жодному разі. Мій син живе для себе, і я думаю, що з ним не зможе бути щасливою жодна жінка». Ольга, на той час уже по вуха закохана, до слів доньї Марії не дослухалася…

Тим часом на росії спалахнула революція. Ольга виявилася остаточно відрізаною від сім’ї. Її батько і троє братів загинули, мати й сестра переїхали до Грузії. Ольга ж залишилася з Пабло, залишивши балет – на гастролі в Південну Америку трупа Дягілєва вирушила вже без неї. Більше Ольга на сцену не виходила. Вибір між долею пересічної балерини й шлюбом із відомим митцем було зроблено.

Читайте також: Знай нашу! Марина В’язовська – українка, яка отримала «Нобелівку» з математики

Щасливе подружжя

Роман балерини та художника завершився законним шлюбом. Ольга й Пабло побралися 12 липня 1918 року в мерії 7-го паризького округу. Звідти вирушили до собору Олександра Невського, де відбулося вінчання за православним обрядом. На весіллі зібралася майже вся богема Парижу – серед гостей були Аполлінер, Дягілєв, Кокто, Матісс, Стайн та інші. Перед весіллям закоханий Пікассо також уклав шлюбний контракт, за умовами якого все спільно нажите майно (в тому числі і його картини) належало їм обом, а в разі розлучення все ділилось порівну.

Медовий місяць молодята провели в Біарриці, а потім приїхали в Париж і поселилися в розкішних апартаментах у самому центрі міста. Житло чітко розділили на дві частини – чоловічу й жіночу. Свою (а точніше, загальну) частину Ольга облаштувала елегантно й стильно і суворо стежила за чистотою й порядком. Друга частина будинку безроздільно належала Пабло: тут була майстерня, в якій, відповідно до його темпераменту, панував хаос. І тут же, до речі, зберігалася коробка з речами, які Пікассо залишив на пам’ять про своє перше велике кохання – Фернанду Олів’є.

Пабло пропадав у майстерні – Ольга витягала його на світські раути. Пабло любив каталонські сосиски з квасолею і пивом – Ольга віддавала перевагу тістечкам, кав’яру й ігристому. Він заощаджував – вона тринькала гроші, щоправда, й на нього теж.

Ольга подарувала Пікассо справжню українську вишиванку. Також купила вишуканий смокінг та котелок, щоб перетворити його на світського денді, адже салонне життя – це так захопливо. Втім, Пабло не дуже й пручався – йому подобалося розкішно одягатися. Для нього це було частиною гри, маскараду. Хоча приятелі й дорікали Пікассо, що, одружившись, він дуже змінився, перетворився на справжнього буржуа. Кілька років подружжя насолоджувалось життям, все було добре.

Читайте також: Валентина Саніна: киянка, яка одягала Голлівуд і Грету Гарбо, а та відбила у неї чоловіка

Розжалувана з красунь

4 лютого 1921 року Ольга народила сина, якого назвали Полем (Пауло). Спершу Пабло не міг натішитися появі спадкоємця. Він нескінченно малював сина на руках дружини та сяяв від гордості й батьківської любові. Однак Ольга надмірно опікала сина й окрім ролі світської левиці, дружини великого художника, активно грала роль матері сімейства.

Було й ще одне: з появою первістка Ольга перестала бути богинею, почала маліти, скочуватися до шмати. Пікассо не цікавило тіло, «зіпсоване» дітонародженням, він шукав юної краси. А Ольга шалено ревнувала, влаштовувала істерики, й прірва між ними все зростала. Змінилися й картини. Тепер він малював Ольгу як щось зле й кубічне.

Пікассо любив говорити, що «жінки й праця продовжують молодість». Улітку 1923 року він, гамуючи постійне роздратування, придбав квартиру поверхом вище й почав вести ще більш незалежне життя, аніж зазвичай. Нікому зі служниць не дозволялося заходити до його квартири, і навіть Ольга мала просити дозвіл, щоб нанести візит чоловікові. Пікассо рідко бував удома й знов почав відвідувати борделі. А у січні 1927 року зіткнувся на вулиці з 17-річною француженкою з сіро-блакитними очима Марі-Терез Вальтер – і пропав.

Щоб приховати роман від дружини, художник винай­няв квартиру для побачень неподалік того місця, де познайо­мився з дівчиною. При цьому він і далі жив під одним дахом з Ольгою – маска зразкового сім’янина була прекрасним прикриттям.

Ольга ще певний час вдавала, що ні про що не здогадується. Але гірка правда вилізла сама – через творчість Пікассо. На масштабній виставці-ретроспективі художника у 1932 році пристрасть чоловіка до іншої жінки постала перед нею в усій повноті – від однієї безсоромної картини до іншої. Останньою краплею став візит Марі-Терез з дочкою Маєю на руках – вона пояснила, що це теж твір Пікассо. Це був 1935 рік.

Забравши сина, Ольга з’їхала з квартири й подала на розлучення, доручивши своєму адвокату скласти опис усього майна Пікассо. Цього він їй так і не пробачив. Дати розлучення теж відмовився – ділитися половиною картин і статків він не хотів. Тож статус дружини Пікассо Ольга зберігала до самої смерті.

Читайте також: Три жінки Богдана Хмельницького: дружина, коханка, кохана

Мадам Пікассо

Як і попереджала Ольгу мати Пікассо, головною пристрастю художника було мистецтво. Заради нього він був готовий принести в жертву все що завгодно. Тепер, коли Пабло позбувся опіки Ольги, він міг жити й творити на власний розсуд. І знову міняти жінок, як рукавички.

Місце музи замість Марі зайняла художниця й поетеса Дора Маар (справжнє ім’я – Генрієта Теодора Маркович), яку Пікассо помітив у своїй улюбленій кав’ярні. Ольга ж продовжувала ревнувати Пабло. Й писати чоловікові гнівні листи мішаниною французької, російської та іспанської – ті самі, таємниця яких не розкрита. А ще чіплятися за щасливі моменти з минулого й буквально переслідувати Пабло – просто на вулицях, нагадуючи йому, що перед Богом вони все ще чоловік і дружина, що у них є син… Не дивно, що друзі художника вважали її божевільною.

Однак, коли у Париж увійшли гітлерівські війська, Пікассо залишився сам і знов почав приходити до Ольги. Вони провели разом кілька щасливих років. Але Пабло знов перекреслив усе, коли привів додому чергову коханку – 21-річну художницю Франсуазу Жило (йому тоді було 63). Тепер Ольга вже назавжди залишилась сама.

Останні місяці жінка провела в лікарні, благаючи знайомих, що приходили до неї, покликати Пабло. Художнику передавали ці прохання, але він так жодного разу й не провідав дружину. Мадам Пікассо померла 11 лютого 1955 року. Пабло на її похорон не прийшов – сказав, ніколи. Він якраз закінчував серію картин «Алжирські жінки», що зараз оцінюється рекордними 179 мільйонами доларів. На похороні були присутніми син Поль і кілька друзів.

Пабло Пікассо пережив свою першу дружину на 18 років. У 1953-му він зустрів ту, якій судилося стати його останньою музою – Жаклін Рок. У березні 1961 року вона стала другою мадам Пікассо. Нареченому було 79, нареченій – 34. З Жаклін вони були разом 20 років, 17 із яких Пікассо вже не малював інших жінок.

«Щоразу, коли я міняю жінку, я повинен спалити ту, що була останньою», – говорив Пікассо. Він так і робив. Тож жодна з його жінок не могла б назвати себе щасливою. Мами завжди мають рацію.

Україночки, дякуємо, що нас читаєте 🙂 Якщо ви маєте цікаву подію, історію, героїню, публікацію і бажання розповісти про них, напишіть нам на адресу: vpasichnyk2007@ukr.net. У листі обов’язково вкажіть свої контакти. Долучайтеся до спільноти авторів!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Дружина Посла України у ФРН Світлана Мельник: «Я казала чоловікові, що він має бути ще голоснішим»
• Ганна Золотаренко: третя дружина Хмельницького, яка керувала і ним, і гетьманатом
• «Жінка зі сталі» Наталя Зарицька, дружина полоненого азовця: «Ми не опускаємо рук»