Киянка Марія Поліщук скільки себе пам’ятає, стільки й малює. Батьки з раннього дитинства підхопили її захоплення, і вже з двох років періодично водили дівчинку в Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Перші вчителі з малювання спрямували Марію навчатися до державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка. Вищу освіту вона здобула в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Навчалася в майстерні вільної графіки. Відтоді почала брати участь у художніх виставках.

Водночас Марію завжди цікавило, як творча діяльність впливає на внутрішній стан людини, тому вона багато часу приділяла також викладацькій роботі та арттерапії. Взагалі внутрішнє бачення світу, переживання сьогодення через образи, кольори, деталі – те, що є основою творчості Марії. До речі, однієї з наймолодших членкинь Національної спілки художників України – дівчина вступила сюди у 2021 році. А в 2022 почалася велика війна…

Те, що відбувається упродовж двох останніх років, почуття українців та віра в перемогу стали головною темою художниці, а створені у цей час картини – артоб’єктами виставки «Жінка. Україна. Перемога», яка відбудеться з 8 лютого до 10 березня в Національному заповіднику «Софія Київська».

В інтерв’ю для «Українок» Марія поділилася деталями майбутньої виставки

Маріє, про що виставка «Жінка. Україна. Перемога» особисто для вас і як виникла ідея її створення?

Ця виставка про погляд на війну очима жінки: від почуття страху, незахищеності й самотності – до супротиву, волелюбності й незламності. Про Україну, землю, яка захищається самою Матір’ю віками. І нікому не стати проти її всемогутності.

Про війну й надію на Перемогу. Кожна війна виснажує, ламає, випалює і вбиває кращих, але кожна ще більш згуртовує, об’єднує і виводить на новий рівень самосвідомість нації.

Також особисто для мене ця виставка про трансформацію своєї свідомості від ненависті до любові.

Які техніки чи матеріали використовуєте для втілення своїх ідей у мистецтво, зокрема, в контексті війни та подій в Україні?

Наразі серед художніх матеріалів я обрала акрил. Саме завдяки акрилу я створюю різні технічні прийоми, які допомагають краще втілити творчий задум. Це і нашарування фарби, створення подряпин тощо. Перші місяці повномасштабної війни в мене майже нічого не було під рукою з художніх матеріалів – тільки кілька тюбиків акрилу і папір.

Саме так і створилися монохромні ескізи багатьох майбутніх картин, що будуть представлені на виставці

Як, на ваш погляд, виставка має вплинути на глядачів? Яке повідомлення ви хочете передати через свої роботи?

Картини показують і багато болю, переживань, водночас є й такі, що наповнені надією, передчуттям відновлення та розквіту. Вони – як наші вже майже два роки несамовитого страждання, але особисто я вірю, що зараз найтемніший час перед сходом сонця. Що попереду весна і розквіт. І я сподіваюсь передати це відчуття глядачеві: як би скрутно не було зараз, хочу, щоб виставка підсилила віру людей в нашу перемогу, а головне, віру в наше майбутнє! 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: