Історична драма «Щедрик», що вийшла у всеукраїнський прокат 5 січня, стала для Яни Корольової кінодебютом. Досвідчена акторка, вона народилася в Дніпрі, закінчила місцевий театрально-художній коледж, потім – Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв і з 2008 року служила у Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Шевченка.

На роль українки Софії Іванюк у фільмі «Щедрик» Яну затвердили майже останньою, коли весь акторський склад уже був готовий, і ця роль стала для акторки першою головною у повнометражному кіно. Треба сказати об’єктивно: Яна з роллю справилася на відмінно. Ще й вразила чудовим співом українських пісень. У фільмі «Щедрик» всі актори виконують їх своїми голосами, а у Яни за спиною музична школа, участь у багатьох вокальних конкурсах. Тому створений нею образ Софії, яка за сюжетом є вчителькою музики, вийшов органічним і завершеним.

Про підготовку до цієї ролі, про акторство, війну й потребу в історичних фільмах Яна Корольова нам розповіла в бліцінтерв’ю з нагоди прем’єри «Щедрика»

Яно, чому вирішили стати акторкою?

Я з дитинства хотіла бути або співачкою, або актрисою. І так сталося: я і співаю, і граю. Я закінчила музичну школу, дуже любила музику, співи. Потім прийшла до вчительки займатися вокалом, а вона викладала в театральному коледжі. Мені акторство теж подобалось, і я вирішила вступити саме туди. І так усе вдало зібралося докупки, що я стала акторкою.

Чим вам подобається ця професія?

Тим, що я можу донести людям зі сцени, з екранів певну думку, спробувати достукатися до їхніх сердець, сказати щось важливе – те, що комусь, можливо, допоможе в житті. Глядачі приходять на виставу або фільм і знаходять рішення для себе, щось, що їм відгукується…

І це найголовніше — приносити людям користь своєю роботою, лікувати, так би мовити, їх душевні рани. Отака допомога найбільше мене надихає

Режисерка фільму «Щедрик» Олеся Моргунець-Ісаєнко в інтерв’ю нам розповідала, що акторку на роль Софії довго шукали. Вас «знайшли» вже, коли весь акторський склад був затверджений. Як ви зреагували?

Мене дійсно затвердили на роль, здається, останньою. Я була дуже рада, коли дізналася, що мене затвердили на цю роль. Це неймовірні емоції, але водночас велика відповідальність.

Вам довелося пришвидшено готуватися до ролі?

На підготовку до зйомок я мала не більше місяця. Але мені дуже допомагали: Олеся надсилала багато матеріалів – документальних, художніх фільмів, літературу, щоб заглибити в тематику. Також я розучувала ноти й слова пісень, які мала виконувати на фортепіано в кадрі – так і готувалася до ролі. Хоч, якщо чесно, весь період зйомок – це суцільна підготовка: ми постійно вдосконалювали, допрацьовували образи своїх героїв.

У фільмі ви чимало взаємодієте з акторами-дітьми. Як знаходили спільну мову?

Я просто дуже люблю дітей, а діти люблять мене. (Усміхається.) І якось у нас все вийшло гармонічно. Це дійсно неймовірний досвід працювати з дітьми: інколи складно, тому що вони дуже енергійні й емоційні, але це робота в задоволення.

Чим, на вашу думку, кожна українка схожа на вашу героїню з «Щедрика» Софію?

Українські жінки нині переживають дуже складні часи: хтось втрачає коханих, дітей, хтось мусить переїхати в чужу країну. Та попри все наші українські жінки дуже сильні – як Софія. Попри свою м’яку, на перший погляд, натуру, вона дуже мужня і попри свою складну долю зберегла у своєму серці багато любові: до дітей, до свого чоловіка. Вона пройшла через важкі життєві випробування і при цьому залишилася жінкою з великим серцем.

Кожна українка зараз намагається оберігати своїх дітей, своїх чоловіків, робить усе заради своєї сім’ї

Ви, як багато українок, теж вимушенні були через війну виїхати з України…

Так, зараз я проживаю в Ірландії, у місті Голвей. Ця країна дуже допомагає українцям, надає хороший соціальний пакет. Самі ірландці допомагають – стараються, щоб ми почувалися, як вдома, підтримують різні українські свята, облаштовують школи, де наші діти можуть навчатися, влаштовують для дітей різні гуртки. Мені особисто дуже багато ірландців допомогли, бо в мене була досить складна ситуація. Ця країна колись переживала схожу ситуацію у відносинах з Британією, тому нас добре розуміє.

Чому варто подивитися фільм “Щедрик”?

Дуже моторошно і важко усвідомлювати, що події, відтворені у фільмі, стали нашою реальністю: війна, бомбосховища, насилля… Важливо подивитися цей фільм тому, що це – наша історія. Ми повинні її знати, щоб у майбутньому такі жахливі події не повторювалися. Історичних фільмів потрібно знімати якнайбільше, щоб люди знали, дивилися, усвідомлювали, любили свою країну, пишалися своєю культурою, своїм народом, своєю нацією…