Документальний серіал «Я залишаюсь» транслюється на українському телебаченні з 9 квітня щовівторка і щосереди о 21.00 на всіх каналах регіональної мережі Суспільного Мовлення – Суспільне.Регіони. Його створила продюсерка Анна Слюсаренко (читайте про проєкт тут), аби розповісти про звичайних незвичайних українських людей, які мають силу залишатися в невеличких селах і містах і бути корисними своїй громаді в умовах війни. Проєкт складається з шести серій, в одній з них ідеться про Оксану Гнедько – дружину загиблого директора школи села Зелений Гай, що у Шевченківській громаді Миколаївської області. Це дуже щемлива історія – варта, щоб її переказати й показати, які неймовірні у нас жінки!

Власне, подивитися її повністю можна у документальному серіалі «Я залишаюсь». В ньому усі історії такі ж – щемливі й важливі

Через Шевченківську громаду проходить траса М14 – траса державного значення, найкоротший шлях від Миколаєва до Херсона. Тому цій місцевості на початку повномасштабного вторгнення діставалося найбільше російських атак. Кажуть, Миколаїв – це щит для Одеси, то Шевченківська громада стала щитом для самого міста Миколаїв. І невеличке, колись красиве село Зелений Гай теж…

Колись – до початку великої війни він повністю відповідав своїй назві – зелене, доглянуте селище. Староста Микола Струтинський очолював його чотири каденції поспіль – безумовний авторитет для земляків. Таким був і директор сільської школи Олександр Гнедько.

Вторгнення ворога лише посилило їх відданість рідній землі і своїй громаді – вони не виїхали, не втекли, не ховалися, а дбали про односельців, забезпечували як могли безпеку й захист, разом облаштували підвал школи для загального укриття.

Зараз на цьому місці майже руїна…

13 березня 2022 року ворог вдарив сюди двома ракетами. У школу. Звичайну сільську школу, в підвалі якої в цей час ховалися понад 60 людей

«Дякувати Богу, що та ракета впала на подвір’я, а не на будову. А це буквально у двадцяти метрах. Тоді б нікого звідтіля не витягли», – згадує пані Оксана Гнедько, дружина директора школи.

Її чоловіка теж витягли живим, але згодом він помер у лікарні. Старосту села Миколу Струтинського витягли з-під руїн через кілька днів. Загиблим.

Зелений Гай залишився без очільника. Без своєї школи. Пані Оксана залишилася ще й без чоловіка. Обірвалися 27 років щасливого подружнього життя. «Це просто такий… ну, дуже трагічний день. Ну ось уже пройшов час… Я не можу про це говорити спокійно, того що це взагалі зламало моє життя», – Оксана Гнедько не може стриматися, і ці кадри документального проєкту «Я залишаюсь» неможливо дивитися без сліз.

Від повного відчаю Оксану Михайлівну врятувала пропозиція односельчан – очолити село, «якщо вона погодиться». Вона вагалася. Але все ж взялася до справ.

«Треба було триматись і робити це заради тих людей, які залишились у селі, – згадує вона у документальному серіалі «Я залишаюсь». – Якщо я вже взялася, то буду це тягти, наскільки вистачить моїх сил».

І люди в село почали повертатися: у найгірший час залишилося 37 односельців, а зараз у Зеленому Гаї мешкає вже майже тисяча осіб. «Це 400 дворів!», – радіє нова староста села.

9 місяців село було без світла. «Була головна мета: щоб люди, навіть коли не буде світла, залишалися завжди з водою», – каже пані Оксана. Але з односельцями подалися на проєкт «Зимостійкість» і отримали сонячні панелі, якими з’єднали водонапірні башти і забезпечили безперебійну подачу електроенергії.

«Все буде добре, – переконана Оксана Михайлівна. – Тому, що такі люди заслуговують на те, щоб у них було все добре. Дивлюся, що так тяжко, ще поряд ідуть вибухи, а вони всі, як мурахи. Приїхали і відбудовують – не те, як було, а будують краще. Це трудолюбивий народ і його, правда, не здолати».

Українців точно не здолати, у цьому переконує історія кожного героя й героїні документального серіалу «Я залишаюсь». Тому вмикайте Суспільне Мовлення – Суспільне. Регіони щовівторка і щосереди о 21.00 і своїм переглядом підтримайте і авторів, і героїв проєкту. До речі, його ідею підтримали Центр Суспільних Ініціатив «Перспектива» та Міжнародний фонд «Відродження».

Трейлер документального проєкту можна подивитися тут. А за цим посиланням можна прочитати історію ще однієї його героїні – мами героїчного “Привида Києва”.