Памела Дракермен – американка, яка багато років живе у Парижі – написала грунтовну та дотепну книжку «Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя» (Yakaboo Publishing) про те, що таке криза середнього віку і як її проходять, сприймають жінки.

Цій темі присвячений новий український ситком «Молода» на Новому каналі, у якому головна героїня, сорокарічна редакторка, намагається повернутись у видавничий бізнес і скидає собі добрих 13 років, аби тільки отримати роботу, для якої вона «занадто стара». У серіалі багато книжок, багато кохання та милих жартів, але Новий канал та книжкова платформа Yakaboo у спільному проєкті з промоції читання «Читаємо з любов’ю» говорять не лише про любов та книжки, а й підіймають актуальні суспільні теми, наприклад, про ейджизм. Чи вдавати з себе молодшу – вихід? У нас нечасто говорять про ейджизм, бо ж зізнатися у тому, що інші бачать в тобі менш ефективну та цінну для громади людину – соромно. 

Чи неминуча криза середнього віку?

Памела Дракермен з гумором говорить про те, що до 40 років усі звертались до неї виключно як до «мадемуазель». А от після 40 ніби якийсь фокусник клацнув пальцями – всі почали поважно говорити до неї «мадам». І вона довго шукала способи прийняти свій вік. 

Дракермен піддає сумніву неминучість кризи середнього віку. Визначив поняття цієї кризи психоаналітик Елліотт Джекс у 1957, а кілька десятиліть потому криза середнього віку стала частиною «наративу західного середнього класу, що пропонував свіжу історію самореалізації щодо того, як життя має розгортатися».

Насправді ж, веде далі Дракермен, «дослідження «Середній вік у Сполучених Штатах» говорить про те, що здебільшого люди не переживають кризи. Люди середнього віку зазвичай здорові, мають активне громадське життя і перебувають на піку кар’єри, тож вони досить задоволені. Дехто з тих, хто підтверджує власну кризу середнього віку, «схильний до криз» або сильно невротичний. Такі люди переживають кризи протягом усього життя, а не тільки у середньому віці». 

Дракермен запрошує жінок дотримуватись французького погляду на вік

А саме: не піддаватися нав’язливій рекламі молодості як найвищої цінності, поважати себе, своє тіло, свої потреби і приймати незаперечні плюси дорослішання: розуміння пріоритетів та здатність бачити маніпуляції з відстані ста кроків

Ось кілька дотепних та корисних цитат з книги.

Ви увійшли до середнього віку, якщо…

  • ви дратуєтеся, коли доводиться скролити до року свого народження;
  • ви з подивом дізнаєтесь, що дитина подруги навчається у виші;
  • дружні стосунки зі старшими людьми вже не допомагають вам почуватися молодшими;
  • будь-який чоловік без пузця видається вам худим;
  • ви придбали ваги з більшим циферблатом, щоб не доводилося зважуватися в окулярах;
  • ви усвідомлюєте, що не варто одружуватися з тим, із ким ви мали найліпший секс у житті;
  • коли ви знайомитесь з кимось чарівним – вас до нього не вабить, у вас закрадаються підозри;
  • ви вирішили, що вісім годин безперервного сну без лікарських засобів є однією із найвищих радостей у житті. Власне, викресліть «без лікарських засобів»,
  • вам уривається терпець від «синдрому самозванки»;
  • ви сорок вісім годин згадували одне слово, те слово було «геморой»;
  • ви вже не хочете бути з крутими людьми, ви хочете бути зі своїми людьми.

Бути красивою у своєму віці

Французьким відкриттям є те, що ці приватні досвіди також поліпшують решту аспектів вашого життя. Ми прагнемо віднайти себе через одяг і бути унікальними. Проте надто соромимося наших тіл і підозрюємо, що занепокоєність одягом узагалі є майже ганебною таємницею. Тож не дивно, що ми купуємо двадцять пар не тих штанів. Дотримання елегантності замість унікальності позбавляє певного тиску. Існують різноманітні рішення, та завжди надійний вибір – це сучасний структурований одяг із чистим силуетом і неочікуваними деталями. Ваш стиль має завжди нагадувати вас. Вам варто триматися ближче до себе.

Як добре вино

На певному етапі ви майже зобов’язані говорити, що почуваєтеся набагато молодшими, ніж є. Насправді чутися на свій вік означало б визнати, що ви втомлені, статечні та нездатні впоратися з електронними пристроями. Коли мені було 20-30 років, культурний меседж звучав чітко: я досягла точки розквіту й ніколи не матиму такого доброго вигляду знову. Жінки мають відчувати ностальгію за цією короткою фазою молодої краси, доки вони все ще в ній.

В одному опублікованому дослідженні жінок від 25 до 35 років те, що вони стануть менш привабливими з віком, непокоїло більше, ніж жінок у будь-якій іншій віковій групі. Я не хочу витратити решту свого життя на намагання виглядати знову на 30 років. Це антифеміністично й марно. Треба опанувати свій вік і навіть пишатись ним. Це свідомий, дорослий крок. Він потребує віри в те, що саме ваші форми, свідомість і набір ознак, зокрема, вік, мають право на поважне місце у світі. Цей крок полягає у рішенні, як саме ви старітиме. І він означає повірити, що людина в дзеркалі – це ви.

Памела Дракермен каже, що найбільше французькі жінки хотіли би бачити себе у образі вільної жінки – femme libre

Не легковажної, а вільної брати на себе відповідальність і не залежати ні від власних штучних обмежень, ні від очікувань суспільства. Дорослішання – шлях до такої свободи: «Дорослість не робить вас всезнаючим, всемогутнім і величним. Це просте, цілісне і тихе відчуття. Та нарешті ви почуваєтеся природно в цій ролі. І лише тоді усвідомлюєте, що це найліпший вік з усіх».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: