Постер документального серіалу «Я залишаюсь»

Син Наталії Тарабалки – Степан Тарабалка – Герой України, один з «Привидів Києва», збірного образу українських пілотів-винищувачів, які давали відсіч ворогу у небі в перші місяці великої війни. Степан служив у 114 бригаді в Івано-Франківську, потім перевівся у 40-ву. Любив небо, мріяв літати на F-16… Але героїчно загинув у повітряному бою 13 березня 2022 року.

Жити з цим болем, з цим горем нестерпно для кожної матері. Але жити треба. Пані Наталі жити допомогла справа, започаткована у пам’ять про сина – оздоровчий центр «Тепло крилатої душі» для військових та їхніх родин, відкритий на рідній Франківщині у селі Ценява Коломийського району. За рік його роботи тут вже оздоровилися понад 100 осіб.

Наталя Тарабалка – втілення тих людей, які розвивають рідну землю попри важкі умови. Вона стала однією з героїнь документального серіалу «Я залишаюсь», який створила продюсерка Анна Слюсаренко. Він складається з шести серій, кожна – це експедиція в регіони України, яка знайомить із звичайними, на перший погляд, людьми, але насправді дивовижними: вони мають силу залишатися в невеличких селах і містах і бути корисними своїй громаді.

На українському телебаченні проєкт «Я залишаюсь» стартує 9 квітня і йтиме щовівторка та щосереди о 21.00 на всіх каналах регіональної мережі Суспільного Мовлення – Суспільне.Регіони.

В одній із серій Наталя Тарабалка щиро й щемливо, як може лише мати, розповідає про сина. Зокрема, згадує, як востаннє бачились – у день народження Степана. В його 29. Тоді чомусь на святковому торті згасли свічки. «Степан не встиг їх згасити. Це якийсь знак був чи як», – згадує мати Героя.

Історію про неї, про те, як разом з небайдужими людьми на місці старого панського маєтку вона розбудовує оздоровчий центр, дуже радимо подивитися на Суспільне Мовлення – Суспільне.Регіони.

А ми поділимося кількома цитатами пані Наталі – саме такі неймовірні люди є героями серіалу «Я залишаюсь»

Наталя Тарабалка на території центру «Тепло крилатої душі». Кадр з документального серіалу «Я залишаюсь»

«Я коли починала роботу в центрі, почала дуже багато радитись з дуже різними спеціалістами, різними лікарями по реабілітації по психологічній, по душевній. І мені один сказав: “Ти мала б розуміти, що стіни не лікують”. І ми коли почали впроваджувати, навіть хлопцям сподобалось, що коли він йде на масаж, він не чекає під кабінетом. Він може пограти в теніс. У нас тут є така невеличка шиншила Джевеліна Андріївна, десь бігає. Може піти навіть з тією ж шиншилою поспілкуватись, може рибок погодувати, може піти у волейбол пограти. Знаєте, можливо, це елементарні, можливо, це прості речі, але будь-яка проста річ, яка дається з любов’ю, з душею, воно відчувається».

* * *

«Сама ідея створення нашого закладу є в тому, щоб створити «маячки», які повертають у приємні спогади, у дитинство. Хочемо, щоб були музичні інструменти, і малювання, і риболовля, і теніс, і волейбол. До нас недавно прийшов хлопець, в теніс не грав 15 років. Не було нікого, ми з ним стали, граємо теніс. І він каже: «Ти не розумієш, наскільки це приємно – повертатися у ті моменти. Бо можливо, ти грав з тією людиною, якої вже немає». Ти розумієш, що такими невеличкими простими деталями повертаєш людину у щось краще. І ти розумієш, що ці моменти закривають якісь погані такі, негативні речі».

* * *

«Я коли прийшла в цей заклад перший раз, думаю: де мій кабінет буде. І коли прийшла в ту кімнату, де хочемо зробити кімнату психолога, я казала, що це буде мій кабінет. Я буду сидіти і визирати Степана. Таке враження склалося, що він є збоку: “Рухайся, мамо, і все буде добре”.

“Знаєте, тепер такий момент є, що він збоку і підбадьорює. Посилаються певні думки. Одразу думка була: зелене світло. І я розуміла, що я не маю права лягати і не вставати»

Постер документального серіалу «Я залишаюсь»

Читайте також: Дружина азовця Наталка Зарицька: повернення полонених – лише перший етап боротьби

«Питаю онука: «От ким станеш, як виростеш?» Він: «Льотчиком. Я буду літати на МІГ-33. Тато літав на МІГ-29, загинув у 29. А а я буду літати на 33». Я кажу: «Ні. Ти якщо будеш літати, то будеш на 103-му літати».

* * *

«Дехто на мене дивиться, не розуміє, що я з того буду мати. Кажуть: “Ти гроші вклала, а як ти їх повернеш?” Я кажу: “Я не вкладала їх, аби повернути, я вкладала їх, аби зробити потрібну річ”.

* * *

«Я хочу донести такий посил, що ти є українець. Це є твоя держава. Це є твоя земля. І ти маєш право творити історію цієї країни, цієї держави. І не триматися того вислову, що твоя хата скраю. Твоя хата зараз є посеред цілої України. І від твого вибору зараз залежить майбутнє завтра і майбутніх поколінь. Є розуміння того, що ми своїми вчинками, діями зараз у важкий час можемо створити багато потрібного для творення нації, яка гідна своїх героїв».

Просто хочеться, щоб кожен задумався, яка роль його зараз у цьому житті, щоб наблизити перемогу

Пані Наталя в одному з кабінетів центру «Тепло крилатої душі». Кадр з документального серіалу «Я залишаюсь»

«Знаєте, я дякую Богу за те, що могла бути мамою такому сину. І дякую за те все, що син зробив», – каже пані Наталя у документальному серіалі «Я залишаюсь».

А ми вдячні таким жінкам за їхніх синів-захисників і вже чекаємо на прем’єру 9 квітня на телеканалі на Суспільне Мовлення – Суспільне.Регіони. Ідею документального проєкту підтримали Центр Суспільних Ініціатив «Перспектива» та Міжнародний фонд «Відродження».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: