Влада Недак з донькою Сонею

Привіт! Мене звати Влада Недак, і сьогодні я, як мама учениці 4 класу, хочу поділитись своїми думками про онлайн-формат навчання, як єдиний можливий для моєї доньки Соні та ще 1,2 млн дітей в Україні (за даними першого заступника міністра освіти та науки України Андрія Вітренко), які проживають у містах, наближених до лінії фронту.

Зранку 1 вересня моя стрічка новин у соцмережах майоріла різним: привітаннями, гумором, у когось навіть сумом та, звісно, люттю. Такий різний емоційний фон та все про початок нового навчального року. Єдине, про що я думала, як підтримати мою дев’ятирічну доньку під час нового випробування, тобто не просто ще одним роком навчання онлайн, а й навчанням під час війни… Весняне закінчення школи мало хто згадує, ми всі були не в тому стані, щоб це аналізувати, а на деяких територіях навчальний рік закінчився навіть у квітні…  

Весь попередній тиждень я бачила цей погляд, я бачила коментарі доні про те, як сильно вона хотіла би відвідувати школу, хоча б раз на тиждень, як би хотіла чути цей пронизливий довгий дзвоник, яким закінчувались уроки, нарешті побачити, хто як виглядає з однокласниць та однокласників та купити смачну булочку з маком на перерві! Булочку, уявляєте? З маком! Мені нічого не залишалось, як підтримати мою дитину та акцентувати на тому, що ці обставини ми не можемо змінити, а ось наше ставлення — так. А ще можемо перерахувати усі переваги онлайн формату. Цим переліком переваг хочу поділитись і з вами.

Нехай у ваші важкі хвилини, як батьків або ваших дітей, ви згадаєте їх разом і продовжите шлях навчання з полегшенням

Влада Недак у шкільному віці та її донька Соня
А тепер про переваги онлайн-освіти, на мій погляд.

1. Це, звісно, економія часу. Для нас, батьків — це купа часу на збори: підбір одягу, збір портфеля, сама дорога до школи — всього того, на що йшли наші ранки. Ну а для наших дітей це вимірюється часом поспати довше. Згадайте ці останні 15 хвилин, які давала мама до остаточного підйому — ці солодкі останні хвилинки сну у шкільні часи. 

2. Переміщення до школи “космічно”, одним кліком на кнопку. І все, вуаля, ти у класі! Згадала мою улюблену стрічку “Назад у майбутнє”. Там багато чого здавалось мені неможливим, але зараз така річ, як увійти в навчальний клас, для нас значить буквально натиснути “Долучитись за посиланням у класрум”.

3. Дрес-код. Останні роки стали набагато ліберальніші в плані того, у чому відвідувати школи. Так, знайдуться й ті, хто зі мною погодиться, що в багатьох залишається пара туфель, святковий костюм чи сукня, які  стають замалими, хоча одягались пару разів від сили. Наш бюджет підготовки до школи цього року склав близько 150 гривень на 5 зошитів та цікаві ручки. Загальна економія на щомісячному шкільному харчуванні може стати капіталом для нового гаджета або оновлення наявного. І при цьому ми будемо знати, що дитина використовує його для навчання.

4. Загублені речі. У нашій школі прямо біля входу жила величезна коробка з написом “Загублені речі”, яка ніколи не пустувала. Діти можуть давати майстер-класи по тому, як прийти в чужих кросівках на розмір менший за свій або взагалі повернутись зі школи без портфеля (з власного досвіду). Я можу нескінченно продовжувати перелік того, що зазвичай губиться, і це ще навіть з моїх часів: парасольки, змінне взуття, форма для фіз-ри (саме таке написання), пенал, підручники, кишенькові гроші, шапка, рукавички, іграшки, телефон. Дякувати онлайн навчанню – все дома та все на місці!

5. Домашній обід та перекус. Це зараз діти сумують за шкільною їдальнею, згадуючи, що там найсмачніша піца, а по факту ніхто не їсть протягом дня до моменту повернення додому. Зараз ми лише залишаємо все для перекусу та обіду, або навіть можна наважитись дати завдання дитині зварити вечерю батькам (я це робила з 4 класу).      

Я розумію, що перелік переваг офлайн буде набагато більшим, але ми мусимо підтримати наших дітей зараз. Не пожалкуйте часу на питання “Як пройшов твій день?” і “Що сьогодні було найбільш цікавим у твоєму навчанні?”. Поділіться, що у вас було протягом дня, розкажіть, що ви їли на обід або професійно робили вперше. 

Підтримуйте діалог, хоча б 7-10 хвилин із зацікавленістю, не вимагаючи від себе ігрового супер-формату, у вас теж міг бути довгий та важкий день. А ще — розглядайте ваші фото з дитинства разом, коментуйте свої відчуття, діліться спогадами. Це допомагає нам, перш за все триматись, а з дітьми будувати тісні зв’язки довіри та відчуття щастя попри війну!

Далі буде…

Тримаймось…

Слава Україні! 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: