«Запорожці пишуть лист турецькому султану»: 8 цікавинок про картину-символ
Про містичну легенду, царську плату, слово "хохол" і відомих людей, з яких написані козаки
x
x
Знаменита картина Іллі Рєпіна, на якій запорозькі козаки пишуть листа турецькому султану, актуальна, як ніколи. Наші захисники, які зараз боронять Україну від рашизму, демонструють усі козацькі чесноти: не просто мужність, безстрашність, кмітливість, а й почуття гумору, життєлюбство і таку ж зухвалу авантюрність у відповідях «султану» нашого часу – путлеру.
ТРОШКИ ІСТОРІЇ
За переказами, лист, який ліг в основу сюжету картини, написав у 1676 році отаман Іван Сірко з кошем Запорозьким у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мехмеда IV. Той вимагав: «Я, султан і владика Блискучої Порти, син Мухаммеда, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без жодного опору, і мене вашими нападами не змушувати перейматись».
Нікого не нагадує з його абсурдними вимогами денацифікації та демілітаризації?
ЗНАМЕНИТА ВІДПОВІДЬ
Козаки, як відомо, слів у посланні до султана не добирали:
«Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб’єш? Чорт висирає, а твоє вiйсько пожирає. Не будеш, сучий ти сину, синів християнських під собою мати. Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, распройоб твою мати. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!
Пiдписали Кошовий отаман Іван Сірко Зо всiм кошем Запорожськiм».
Фактично, це розширена версія славнозвісної фрази нашого прикордонника Романа Грибова про «рускій воєнний корабль» 🙂
ЗАГАРБНИКИ ЗЕМЕЛЬ І НЕ ТІЛЬКИ
Колись татари і яничари, згодом рускій мір прагнули знищити не лише українську землю, а й культуру. Росіяни робили це в дуже цинічний спосіб: зокрема, привласнювали собі наших митців та їхні твори. Художника Іллю Рєпіна також привласнили, називаючи його “російським художником українського походження”. При тому, що Ілля Юхимович народився на Харківщині у Чугуєві і все життя почувався українцем, підтримував усе українське. Слобожанщина в ті часи входила до складу російської імперії, й в українців не було іншого вибору, окрім як отримувати освіту, працювати, спілкуватися в російському колі. Рєпін за першої ж можливості оселився у Фінляндії і там залишився назавжди після жовтневого перевороту, не бажаючи жити в совєтській росії.
Він розписав багато українських церков, написав безліч портретів видатних українців – Шевченка також, створив чотири ескізи його пам’ятника у Києві, ілюстрував твори Гоголя, товаришував з Кропивницьким, Мурашком і Дмитром Яворницьким.
Саме Яворницький – відомий історик, науковець, дослідник історії українського козацтва й зіграв вирішальну роль у появі картини про запорожців
ЕФЕКТ КІЛЬКОХ РУКОСТИСКАНЬ
Поява картини – образний доказ правила кількох рукостискань. Адже про лист козаків Рєпін дізнався завдяки товаришу товариша.
Точніше так. У 1870-х роках археолог і фольклорист Яків Новицький знайшов дивний лист, датований XVII сторіччям і підписаний кошовим отаманом Іваном Сірком. Це був не оригінал, а чернетка або копія на вигляд із дуже зухвалим і дотепним змістом.
До речі, Яків Новицький понад 30 років досліджував Хортицю, Великий Луг, руїни всіх Запорозьких Січей, зібрав неймовірну колекцію козацьких артефактів. Ще він – нащадок Ілька Новицького, який був соратником Івана Мазепи.
Свої знахідки, зокрема, й «лист запорожців» Яків Новицький показав і передав колезі й товаришу – вже згаданому вище Дмитру Яворницькому.
А завдяки Яворницькому про лист козаків дізнався й Ілля Рєпін…
Цікавинка 1: ідея картини про запорожців з’явилася у Рєпіна після «вечірки»
Щоправда, у XIX сторіччі вечірки мали зовсім інший «формат», ніж зараз. Це були салонні посиденьки творчої, наукової інтелігенції, під час яких обговорювали щось актуальне, цікаве, навіть заборонене.
На таку вечірку в 1880 році й запросив Рєпіна його товариш Дмитро Яворницький. Там він розповів і зачитав цікаву знахідку – лист запорожців, підписаний Іваном Сірком.
Достеменно невідомо, чи дійсно козаки відправили султану такого листа чи лише відвели душу в такому посланні, але воно викликало захват у всіх присутніх на «вечірці».
У Рєпіна лист викликав ідею відтворити волелюбний, авантюрний дух козаків у картині
Цікавинка 2: картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» створювалася 10 років
«Чортовий народ! Ніхто на світі не відчував так глибоко свободи, рівності та братерства. На все життя Запоріжжя залишилося вільним, нічому не підкорилося!», – писав Ілля Репін під враженням від розмов та зустрічей з нащадками українських козаків.
Він часто подорожував Україною, збираючи інформацію та артефакти звитяжної запорозької історії. Ця подорож – образно й буквально – розтягнулася на десять років: з 1880 по 1890 рік художник працював над картиною, інколи писав «запоєм», інколи робив тривалі паузи в роботі.
Читайте також: Соня Делоне: полтавка, яка започаткувала французьку моду
Цікавинка 3: для картини Рєпін створив окремий альбом ескізів «Малоросійські типи» і засуджував слово «хохол»
Під час подорожі Україною у 1880-1881 роках Ілля Рєпін старанно й багато замальовував побачене: типажі, одяг, побут.
Літературний журнал «Північ» у 1886 році без попередження опублікував окремі ескізи, і один з них назвав «Хохол». У Рєпіна це викликало праведний гнів: він написав і граверу, і редактору видання лист з обуренням, і якому заборонив їм робити передруки без узгоджень.
А, головне, Рєпін заборонив видавництву давати зневажливі назви не лише своїм творам, а й українському народу
Цікавинка 4: козаки на картині написані з відомих людей того часу – друзів та знайомих Рєпіна
Розглядати цих персонажів – окреме задоволення: такі емоції, колористика, аутентика! І важко повірити, що їхніми прототипами стали дуже серйозні, інтелігентні люди. Не пожалкуємо місця і вкажемо майже кожного:
1. Чоловік у червоній шапці з довгими вусами – це поляк Ян Францевич Ціоглінский, викладач малювальної школи Імператорського товариства заохочення мистецтв.
2. Молодий красень у чорній шапці – це барон Григорій Ікскуль-Гільденбандт, камерпаж при царському дворі, син баронеси Варвари Ікскуль-Гільденбандт. Її портрет Рєпін теж написав, але окремий: «Пані у червоній сукні». Після цього при царському дворі жінку називали “червона баронеса”.
Молодий барон, до того ж, був троюрідним племінником композитора Миколи Глінки
3. Козак з перев’язаною головою – це грек Микола Кузнєцов, засновник Одеського літературно-артистичного товариства. Він уособлює образ синів Тараса Бульби.
4. Тарас Бульба – це професор Петербурзької консерваторії Олександр Рубець, син польських шляхтичів. Грав на бандурі і зібрав тисячі народних пісень.
5. Худий козак з вусами – соліст Маріїнського театру Федір Стравінський, батько майбутнього композитора. Теж, до речі, гарно малював.
6. Запорожець у чорній шапці – колекціонер та меценат Василь Тарновський (молодший). Йому належав маєток Качанівка, де жив Рєпін.
У маєтку Тарновського Рєпін змальовував шаблю Хмельницького, гетьманські універсали, клейноди, особисті речі Мазепи, Полуботка, Розумовського
7. Беззубий козак Голота – це Нікішка, кучер Тарновського. Вічно хмільного слугу художник змалював під час переправи на поромі через Дніпро.
8. Отаман Іван Сірко – це київський, подільський і волинський генерал-губернатор Михайло Драгомиров. Автор «Підручника тактики», герой байок, він походив з давнього козацького роду і підтримував українську культуру. Як пишуть мистецтвознавці, очі Сірка Рєпін малював з портрета Тараса Шевченка.
9. Бурсак – це етнограф Порфирій Мартинович. Рєпін змалював його не наживо, а з його гіпсової маски.
10. Лисина запорожця належить ватажку дворянства Катеринославської губернії та обергофмейстеру Георгію Алексєєву. Спершу він погодився позувати, але дізнавшись, що потрібна лише його м’ясиста потилиця, ображено відмовився. Тоді Рєпін змалював його крадькома, поки той розглядав колекцію монет.
Алексєєв упізнав себе лише після презентації картини. Кажуть, образився на Рєпіна ще більше
11. Писар – це знаменитий і зазвичай серйозний історик Дмитро Яворницький, головний консультант і товариш Рєпіна. За переказами, щоб розвеселили його для картини, художник дав йому гортати журнал з карикатурами.
12. Напівголий козак з картами – це вчитель народної школи Костянтин Бєлоновський.
Читайте також: Катерина Білокур: полтавчанка, якою захоплювався Пікассо
Цікавинка 5: на картині зображені синьо-жовтий та червоно-чорний прапори
Якщо добре вгледітися в деталі картини «Запорожці пишуть лист турецькому султану», то на задньому плані можна побачити два згорнуті прапори – синьо-жовтий та червоно-чорний.
Картина взагалі сповнена цікавих і символічних деталей. Наприклад, домра – музичний інструмент запорожців, яку тримає на колінах один з козаків.
На столі лежить колода карт – колись саме карти врятували загін козаків від нападу татар і турків – вони всю ніч грали з ними в карти. Поруч з колодою на картині Рєпіна сидить оголений до пояса козак, і це теж не просто так.
Він – роздавач карт, і за традицією запорожців мав роздягтися, аби не викликати підозр і не мати місця, де сховати карту
Цікавинка 6: вважалося, що полотно Рєпіна приносить невдачу
Швидше за все, це просто плітки заздрісників художника. Але, пишуть дослідники освітнього порталу “Вуса Гоголя”, «за дивним збігом обставин, багато друзів та знайомих Рєпіна, що позували для історичного полотна, невдовзі почали зазнавати тяжких ударів долі. Незабаром картину нарекли проклятою, та й сам митець почав вірити в містичний рок своєї творчості. Існує легенда, згідно з якою Рєпін, побоюючись за життя свого сина, який позував для образу козачка, прибрав його з картини».
Читайте також: 12 цікавих фактів про Марію Примаченко
Цікавинка 7: картина «Запорожці» має другу версію
Вона написана Рєпіним у 1889 році і зараз зберігається в Харківському художньому музеї. Друга версія менша за розмірами і вважається незавершеною.
Дослідники називають кілька причин появи «дублікату». Є навіть містична: начебто художник почав малювати другий екземпляр, щоб уберегти своїх друзів від подальших трагедій.
Але імовірнішою є інша версія: Рєпін вирішив створити “історично правдивіше” полотно, адже його найбільше критикували саме за “історичну недостовірність”. Чому харківський екземпляр залишився незавершеним, єдиної відповіді у мистецтвознавців немає.
Вважається, що Рєпіну, який був перфекціоністом, не сподобався другий варіант, і тому він закинув над ним роботу
Цікавинка 8: картину про запорозьких козаків придбав за шалені на той час гроші – 35 тисяч рублів російський цар Олександр III
Сталося це вже через рік з офіційного представлення картини – у 1892 році. Перший рік Рєпіна сильно критикували, але з кожною виставкою, на якій він представляв “Запорожців” – від Угорщини, Німеччини до Швеції та Америки, полотно здобувало дедалі ширшу популярність, викликало ажіотаж та цікавість публіки.
У царській колекції картина знаходилася до 1917 року. Після жовтневого перевороту її віддали в російський музей Санкт-Петербурга…
Віримо, що ця картина незабаром повернеться в Україну. На свою батьківщину – батьківщину художника, який її написав, і батьківщину козаків, які є її героями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Соня Делоне: полтавка, яка започаткувала французьку моду
- Софія Левицька: слава й божевілля української художниці, яка підкорила Париж
- Софія Окуневська: перша українська жінка-лікарка гінеколог
