«Земля» Олександра Довженка: 10 цікавих фактів про фільм

8 квітня 1930 року відбулася прем’єра фільму «Земля» Олександра Довженка – стрічки, що стала шедевром не лише українського, а й світового кінематографа. У 1958 році міжнародне журі включило її до списку 12 найкращих фільмів усіх часів. А от в срср «Земля» довгий час була під забороною: фільм, який мав прославити колективізацію, натомість прославив філософію селянина, для якого земля – все. Пропонуємо ще 10 цікавих фактів про це легендарне кіно.

1. Фільм «Земля» є третім із так званої «української трилогії» Довженка («Звенигора», «Арсенал», «Земля»)

Знімаючи його, режисер по суті виконував партійне замовлення – він мав показати успіхи колективізації. Таку довіру він заслужив після виходу фільму «Арсенал», який сподобався Сталіну. Оспівувати совєти Довженко був змушений, адже мав неблагонадійне досьє: у 1918-1919 роках воював у лавах армії УНР проти більшовиків, згодом був заарештований й відправлений до концтабору. Є версія, що саме там його й завербували чекісти.

2. Німа чорно-біла стрічка розповідала про період колективізації

У властивій йому філософській манері Довженко перетворив образ землі на метафору – вона стала сенсом життя українського селянина. За сюжетом, землероби перебували у своєму гармонійному позачасовому світі, аж поки його спокій не порушила поява трактора. У такий спосіб режисер показав розрив зв’язку із землею, яке спричинила колективізація.

Довженко взагалі обожнював природу й відчував її, як ніхто. Його концепція одухотворення природи була питомою: якщо для інших режисерів це був фон, то для нього – середовище.

3. Хронометраж фільму «Земля» складає 89 хвилин

Сценарій до нього Олександр Довженко написав усього за три дні. А також виступив одночасно й режисером, і сценаристом стрічки. Вона знімалася поблизу села Яреськи (Полтавська область) 5 місяців за участі провідних українських акторів того часу – Степана Шкурата, Семена Свашенка, Миколи Надемського.

4. У «Землі» присутня чи не перша в радянському кінематографі оголена сцена

Це сцена, в якій героїня Олени Максимової після втрати коханого з горя рве на собі одяг. Режисер довго вмовляв актрису на таке, бо показатися в чому мама народила в тодішньому кіно було дуже ризиковано. Хоча показати було що – тіло 24-річної актриси було досконале: пишне, кров з молоком, але нічого зайвого. Та й виглядало це оголення дуже доречним, відповідним ролі.

Однак шквалу критики фільм таки не оминув, і найперше шпетили режисера. Зокрема, поет Дем’ян Бєдний у фейлетоні «Філософи» звинуватив його в замаху на святе – постулат Леніна про те, що «найважливішим із мистецтв для нас є кіно».

Довженко згадував: «Буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма. Спочатку я хотів був умерти»

5. Ще одна сцена з кіно, через яку Довженка звинувачували вже в натуралізмі, – сцена сечовипускання

Причому ця сцена групова: кілька чоловіків на камеру справляють свою природну потребу. Звісно, те, з чого вони це роблять, не показано. Натомість показані їхні напруженні обличчя та вид ззаду, з якого чітко видно, куди вони це роблять. А це якраз важливо для сюжету, бо таким чином селяни усувають несправність трактора, в радіаторі якого закінчилася вода. А де її взяти посеред поля? Тож суть цього епізоду була, скоріш, просвітницькою – щоб інші колгоспники також знали, що робити у разі такої халепи.

6. До прем’єри фільм зазнав численних правок

Перед виходом на великих екранах на прем’єрному показі 8 квітня 1930 року в Харкові фільм 32 рази переглядали на закритих показах партійні функціонери та критики.

Однак все це не врятувало картину від заборони: вже 17 квітня її було знято з показів із формулюванням «через натуралізм та замах на звичаї». Вочевидь, поетичне змалювання режисером традиційного світу українського селянства доіндустріальної доби дало підстави вважати, що стрічка прославляє куркулів (а не колективізацію). Хоча на Заході фільм, навпаки, часто сприймався як пропагандистський.

7. За кордоном «Земля» мала справжній фурор

Після прем’єри фільму в Берліні про нього і його режисера вийшло 48 матеріалів у пресі. Національна рада кінокритиків США визнала “Землю” найкращим іноземним фільмом. На Всесвітній виставці в Брюсселі за результатами опитування 117 видатних критиків та кінознавців із 26 країн світу фільм включили до списку 12 найкращих картин усіх часів. Також «Землю» визнали одним із найпоетичніших фільмів у світовому кіно. А Довженка назвали «Гомером кіно».

8. У 1930-му Олександр Довженко поїхав представляти фільм у Європі й навіть хотів потрапити до Голлівуду

У листі режисерові Сергію Ейзенштейну Довженко писав: «Можете ви разом з товаришами, з Чапліном або ще з ким-небудь виписати мене – страшно подумати – в Голлівуд хоча б на один місяць, надіславши мені візу. Я не знаю мови, але я все побачу. І мені дуже хотілося б запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він йому й не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас нині ставити його не можна».

На жаль, не склалося. Хоча Чарлі Чаплін високо цінував роботу Довженка і якось сказав, що «слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця – мислителя й поета Олександра Довженка».

9. У срср «Землю» реабілітували лише в 1958 році

Пізніше фільм визнали вершиною українського кінематографу. Світове визнання теж принесло нові дивіденди – наприкінці ХХ століття європейське міжнародне журі визначило 10 найкращих фільмів усіх часів і народів, і єдиною німою стрічкою, що ввійшла до цієї десятки, була саме «Земля» Довженка.

А 8 грудня 2015 року фільм увійшов до списку шедеврів світового кінематографу, складеного ЮНЕСКО.

10. У 2012 році Національний центр Олександра Довженка розпочав реставрацію фільму на основі оригінальної версії 1930 року

Музичний супровід до «Землі» створив етногурт «ДахаБраха». Прем’єра відреставрованої версії фільму з новим саундтреком відбулася на Одеському МКФ 21 липня 2012 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: