Майже всі ми виросли на фільмі «Вій», а польоти у труні Панночки-Варлей назавжди стали кінокласикою. Його трансляція та перегляд, як і не менш культової стрічки «Ніч перед Різдвом», певний час навіть була традицією під час зимових свят, яким здавна приписували містичність. Її вдалося зобразити й творцям «Вія»: деякі кадри досі змушують нас завмерти, а колись викликали у глядачів справжній жах, а у дітлахів, яким необачно дозволяли дивитися стрічку, ще й переляк. «Вій» став першим фільмом жахів, який знімався за твором українського письменника і частково на території України. І його створення – теж цікава історія…

Три «Вія»

Повість Гоголя, виявляється, екранізували тричі. Перше кіновтілення «Вій» отримав ще у 1909 році – режисер Василь Гончаров зняв німий короткометражний фільм жахів. Перший в історії кіно. На жаль, плівка не збереглася.

Вдруге за Вія взявся батько світової мультиплікації – режисер Владислав Старевич у 1912-1916 роках. Але і його «німа» версія втрачена.

І аж через пів сторіччя гоголівського монстра нарешті побачили на широких екранах – у звукові та кольорі.

«Вій» став лідером прокату 1967 року. Того року лише в СРСР фільм подивилися понад 33 мільйони глядачів

Молоді режисери і один метр

Ідея зробити з повісті Гоголя повнометражний фільм належала тодішньому голові «Мосфільму» Івану Пир’єву. Він дуже хотів зняти стрічку сам, але через брак часу доручив зйомки двом учням Вищих режисерських курсів Георгію Кропачову та Костянтину Єршову.

Ті з ентузіазмом взялися за доручену справу і створили цілком реалістичну картину. Втім комісія, яка приймала фільм, вирішила, що він «не відповідає містичному духу Гоголя».

Врятувати стрічку доручили знаменитому режисеру казок Олександру Птушку. Частину відзнятого матеріалу і сюжетних ліній він просто вирізав, багато сцен перезняв і навіть вигляд Вія радикально змінив. Редакція Птушка сподобалася і стала саме тією версією «Вія», яку бачило ледь не пів світу.

Картина була ще «в запуску», а її вже купили 9 країн світу, зокрема й США

Роговцева замість Варлей

На роль Панночки пробувалися багато акторок, зокрема й наша Ада Роговцева, але жодна з кандидаток не підійшла. На головну роль затвердили… ні, не Варлей, а іншу молоду красуню-акторку Олександру Зав’ялову. З нею навіть відзняли частину матеріалу, але актриса раптово відмовилася від зйомок – за однією з версій, через несподівану хворобу.

Так Панночкою майже випадково стала 18-річна Наталія Варлей. Вона саме знялася в «Кавказькій полонянці», була вільна від зйомок, мала гарну циркову підготовку і не злякалася ні польотів у труні, ні містичності сюжету. Вона не втратила сміливість навіть, коли під час знімань випала з труни на триметровій висоті. Врятував дівчину Леонід Куравльов – виконавець ролі Хоми.

Куравльов підхопив її майже над самою землею і настільки потягнув руки, що тиждень не міг зніматися

Молитви Хоми та повіки Вія

Леонід Куравльов, якого одразу затвердили на роль Хоми, дуже бідкався, що доведеться стригтися під семінариста, але згодом костюмери вирішили одягти всю бурсацьку вольницю у перуки. А от молитви та українські пісні артисту довелося вчити, і він робив це з щирою цікавістю.

На роль Вія шукали кремезного артиста, а знайшли… циркового акробата Миколу Степанова. За описом Гоголя, Вій мав «важко ступати, щохвилини оступаючись». Актору навіть не довелося докладати зусиль, щоб це зіграти: під тягарем костюма він ледве тягнув ноги.

Костюм робили з мішковини, просякнутої смолою і фарбами. Замість рук з гіпсу зліпили «жилясті, міцні» коріння дерев. Щоб перенести і вдягти костюм, потрібна була допомога трьох асистентів. А Степанов у ньому мав ще й ходити. Для «смертоносного» погляду Вія зробили очі зі скла зі світловідбивною поверхнею.

Електроніки тоді не було, тому повіки Вія, які не бачили «божого світла», відкидалися на шарнірах за допомогою мотузок

Три труни

Польоти панночки у труні зараз викликають, швидше, поблажливу усмішку, а в 1967 році – моторошний захват глядачів. Вони не здогадувалися, що для зйомок було задіяно три труни. Літала по церкві із закритою кришкою труна № 1: саме вона, за сценарієм, не могла пробити окреслене філософом захисне коло. Ця труна насправді була зовсім маленькою, декоративною і рухали її вручну – за допомогою мотузок.

В труні № 2 Панночка літала по церкві, стоячи на повний зріст. Труну підвішували на шести металевих прутах до стелі, в її дно був вмонтований металевий штир-кронштейн, до якого Наталію Варлей пристібали монтажним поясом. Перш ніж знімати її «польоти», труну тестувала ледь не вся знімальна група. В ній літав і стрибав навіть стокілограмовий помічник режисера – і труна це витримала.
Третя труна призначалася для стаціонарних зйомок – в ній Панночка лежала посеред церкви.

У перервах між зйомками в труні № 3 Варлей лежачи читала конспекти та підручники

Читайте також: 10 маловідомих фактів про «Наталку Полтавку»

Саморобна нечисть

Зараз за допомогою комп’ютерної графіки можна створити будь-який ефект, а під час зйомок «Вія» кожен «жах» створювався підручними засобами.

Наприклад, Панночку ставили на спеціальний вібратор, щоб вона тряслася, як від злості. Накладали тьмяний грим, ніби вона зеленіє, підсвічували знизу очі, щоб вони світилися «сатанинським вогнем».

Усю нечисть створювала видатна майстриня пластичного гриму, художниця, уродженка Полтави Сарра Мокіль. Вона підготувала для фільму сотні ескізів, з яких режисер Птушко відібрав найпотворніші: упирів з трьома вивернутими носами, висловухих вампірів, вурдалаків з напівгубами. У картині знялося ще й пів сотні ворон!

Ворон ловили на подвір’ї кіностудії, ховали у макеті церкви і під команду випускали з вікон – так знімалися ефектні кадри

Читайте також: «Ніч перед Різдвом»: 9 невідомих фактів про культовий фільм

Гра світла і тіні

Багато спецефектів досягалося завдяки освітленню. Наприклад, чорних кошенят на чортів перетворили за допомогою тіні. На котів одягали шапочки з ріжками та знімали їхню зростаючу тінь під певним кутом, щоб з’являлося відчуття, наче по стінах бігає справжнісінька нечисть.

У фільмі є епізод, коли незліченна кількість чудовиськ влітає в храм: падають на землю ікони, летять вниз розбиті шибки, двері зриваються з петель і наприкінці падає панікадило. Щоб зробити це падіння потужним і моторошним, бутафори чіпляли на панікадило безліч маленьких мішечків з пилом. Вони здіймали зловіщу хмару куряви під час падіння.

Під час зйомок спалили ще й кілька центнерів свічок, які скуповували у всіх найближчих майстернях

Читайте також: Знято в Україні: 10 місць, де знімали замениті фільми

Чернігівська церква

Частина зйомок «Вія» проходила у дерев’яній козацькій церкві святого Георгія XVIII століття в селі Седнів Чернігівської області. Там же знімали «натуру» – українські хатини. Але справжніх старих хат, вкритих соломою, там не було, і ніде було взяти солому, щоб стилізувати – траву косили комбайнами. Як згадував художник фільму Микола Маркін, знімальна група відшукала в селі старого дядька, який мав серп і накосив для фільму траву. А потім ще й склав з неї снопи і вкрив вибрану для зйомок хатину.

Фасад церкви потім відтворювали в декораціях на «Мосфільмі», де фільм дознімали. Усі пів року зйомок у павільйоні стояла затягнута павутинням “церква” – настільки реалістично відтворена, що без потреби в неї намагалися не заходити.

З дня виходу «Вія» на екрани минуло 54 роки, але фільм досі змушує нас, мов у гіпнозі, зупинитися, присісти і дивитися, коли його показують, скажімо, по телевізору. Таку містичну силу має наш перший «хорор» 🙂

За матеріалами сторінки History in photo