Наймолодше місто України. Місто, яке розташоване в одній області, а належить до іншої. Місто, де немає громадського транспорту. Нарешті, місто – мала культурна столиця України-2021. Вгадали чи ні? Це Славутич. Від Києва – 188 км, від Чернігова – 56. Гарні дороги. Залізничне й авто-сполучення.

У турбо-режимі

Коли слухаєш історію Славутича, що днями святкував своє 34-річчя, заразом згадуєш і Маяковського: «Через четыре года здесь будет город-сад…». Беріть вище – Славутич був споруджений за неповні два. А генеральний план міста затвердили за два місяці – у телефонному режимі. Одразу після аварії на ЧАЕС було вирішено обрати нове місце для проживання працівників та їх родин.

Умови були такі: не далі, як за 50 км від об’єкту, і в екологічно чистому місці. Тому Славутич й опинився в Чернігівській області, Ріпкінському районі, будучи при цьому ексклавом Київської області.

Вже у жовтні 1986-го сюди прибули 9 тисяч будівельників із 9 республік Союзу, які жили у вахтовому селищі і в каютах 13 теплоходів. Вони привезли свої матеріали і свої проекти, щоб збудувати різні квартали міста: від кожної республіки – свій. Кожен з них насичений неповторним національним колоритом і названий відповідно: Ризький, Тбіліський, Єреванський тощо.

Тому Славутич можна назвати живим музеєм архітектури пізнього СРСР, а також меккою для урбаністів та модерністів усіх мастей

Різні цікавинки

Через те, що місто будувалось так швидко, тут стало можливим втілити нові, експериментальні проекти – наприклад, оголені скульптури поза часом (щось неймовірне для Союзу! 🙂 У кожному з кварталів зібрані найкращі зразки традиційної архітектури радянських республік, нині – незалежних країн. Щоб відвідати всі їх водночас, достатньо приїхати до Славутича!

Ця оригінальна різновисотна забудова дійсно вражає: від прибалтійських дерев’яних котеджів у садах до бакинських багатоповерхівок з рожевого туфу з мангалами просто у дворах – півгодини пішки.

Громадського транспорту в Славутичі справді нема – двічі місцева влада намагалась запустити рейсовий автобус, але не прижилося. А от мережа велодоріжок в наявності. Як і ліс посеред міста… чи то місто посеред лісу? Таке собі місто-санаторій. Або ж еко-місто. Рівень зелених насаджень тут перевищує європейські норми з озеленення міст у чотири рази. Радіаційний фон – як у Києві.

Навколо міста – рекреаційна зона: соснові ліси, різнотравні луки, Дніпро й невеличкі озера… Краса та й годі!

Молодий і амбітний

Попри свої невеликі масштаби (25 тисяч жителів, середній вік яких, до речі, 38 років) Славутич постійно генерує щось нове й цікаве. Нові події, нові проекти. Так, щороку, починаючи з 1993-го, тут проходить міжнародний фестиваль дитячої демократії, телебачення, преси та творчості «Золота осінь Славутича», а також міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» (з 2014-го), міжнародна конференція «Проблеми зняття з експлуатації об’єктів ядерної енергетики та відновлення навколишнього середовища» INUDECO (з 2016-го).

У 2019 році до цього додався міжнародний фестиваль для людей поважного віку (55+) GOLDenFest і конкурс «Сюрреалізм у просторі постмодернізму Славутича». А у 2020-му запрацював туристично-інформаційний центр.

Загалом задача Славутича амбітна: увійти до переліку 10 найкращих туристичних центрів Київщини, а, можливо, й до переліку пам’яток ЮНЕСКО. Отак, усім містом зразу

Мала культурна столиця

І певні кроки в цьому напрямку вже зроблені – нещодавно Славутич переміг у проєкті від Українського Культурного Фонду (УКФ), отримав грант у розмірі майже 10 млн гривень на реалізацію креативних ініціатив і став Малою культурною столицею України-2021.

Мета міста в зв’язку з цим, знов-таки, амбітна: сприяти перезавантаженню України-2021 в культурному і креативному сенсі, стати першим в Україні дійсно безбар’єрним містом з рівними можливостями для всіх, запропонувати нові умови для розвитку економіки. Задля цього тут вже створено перший в Україні муніципальний інноваційний індустріальний бізнес-парк «Славутич», що є власністю громади і дає можливості «швидкого старту» для бізнесів.

Завдання Славутича – відкрити великі можливості маленького міста країні й світу

Наш путівник: Відпустка в Україні: 10 озер, 9 лагун і ще 8 класних місць замість закордонних курортів

Насичена програма

Туризм теж не пасе задніх, адже культура тут не для галочки – це реальний каталізатор розвитку економіки. На 2021 рік в Славутичі заплановано чотири ключові події, що об’єднають креативний, інтелектуальний і творчий потенціал міста – фестиваль для архітекторів «SESAM 2021 Poliklinika» (серпень), арт-резиденцію семантичного сюрреалізму для митців OPEN FORMAT ART RESIDENCE (липень-вересень), фестиваль для майбутніх медійників «Золота осінь Славутича» (вересень).

У жовтні пройде й традиційний «GOLDenFest», щорічний культурно-мистецький фестиваль для людей «золотого віку». На кожну подію місто очікує щонайменше 3 тисячі гостей і мріє на повну розкрити свій туристичний потенціал.

Схоже, це таки реалізується – тут дійсно живуть люди, закохані в своє місто і сповнені ентузіазму. Поєднуючи традиції з інноваціями, вони подають приклад нової країни, яка вся [to be] – тобі.

Власне, так і звучить слоган міста, який допоміг здобути перемогу у конкурсі УКФ: Славутич: ось [to be] країна!

Поїдьте також: Маршрут на вихідні: місто Шаргород

ЧАЕС і Прип’ять

Візит до Славутича дуже доречно буде об’єднати з подорожжю на ЧАЕС і в покинуте місто Прип’ять, адже молоде «місто атома» є прямим спадкоємцем цих об’єктів. І там, і там є чимало цікавого.

На ЧАЕС з 2016 року функціонує сучасна захисна оболонка – новий безпечний конфаймент (інакше кажучи, арка), де фахівці через монітори щосекундно спостерігають за тим, що накопичено у спеціальних сховищах. А це – близько 630 тисяч кубометрів радіоактивних відходів, 43 тисячі кубометрів високоактивних відходів і 200 тон ядерного палива…

Залишити все це без нагляду не можна буде ніколи, попри те, що припинення роботи всіх блоків ЧАЕС відбулося ще у 2000 році, а повне зняття її з експлуатації заплановано на 2064 рік. Однак короткотривале перебування в самому епіцентрі «зони» наразі цілком безпечно. Хоча сюди й непросто потрапити.

Прип’ять більш відкрита. І дійсно «чиста» з точки зору радіації. Місто, де час зупинився: іржаве «чортове колесо», на якому ніхто й ніколи не катався, школа з підлогою, вкритою протигазами, будинки-пустки… Однак моторошного ефекту це не справляє, принаймні навесні, коли природа показує, хто тут насправді господар.

Враження, скоріш, елегійне. Здається, Прип’ять поступово перетворюється на арт-об’єкт, побачити який на власні очі має кожний

Ще ідея для вікенду: Куди поїхати на вихідні: Полтава не Котляревського

Корисна інформація

Дістатися до Славутича з Києва можна на авто або ж маршрутці.

Номер у готелі «Славутич» (єдиному тут готелі) коштує 980 грн. Є кілька хостелів, також можна зняти приватні апартаменти.

Середній чек ланча – 60 грн з особи, обіду – 220, вечері – 300. Заклади харчування, варті уваги: «CoffeeEnjoy», «I’bar», «Старий Таллінн», «Стара підкова».

Пішохідна екскурсія містом – 60-75 грн.

Вартість дводенного туру в Славутич – від 3500 до 4900 грн в залежності від ваших вподобань (такі організує туристично-інформаційний центр Славутича).

Ну що, тепер матимемо ще один новий маршрут для літніх вихідних. Подорожуймо Україною – у нас стільки цікавого!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: