Звільнені з полону українські жінки-військовослужбовці разом з Іриною Верещук

Такі історії важко читати. Взагалі важко від одного лише усвідомлення, що в наш час можна піддавати тортурам людей, жінок, навіть якщо вони військовополонені. Минулого тижня, як повідомило Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, визволили 85 військовослужбовців та одну цивільну особу, які потрапили в полон рашистів під час бойових дій. 15 з них – жінки, наші захисниці.

Їхнє фото, зроблене одразу після прибуття до Києва, облетіло всі медіа. Ми також присвятили їм допис у фейсбуці. Виснажені, втомлені, але щасливі, що живі, хоч і… поголені налисо. Зістригли волосся їм рашисти – хотіли зламати наших жінок морально. І це не єдине нелюдство орків. Дві зі звільнених полонянок – військові зв’язківці Анастасія Матрущенко та Олександра Цепук розповіли Ірині Верещук жахливі факти. Їх оприлюднило Мінреінтеграції.

АНАСТАСІЯ МАТРУЩЕНКО

«На його «слава рассії!» я мовчала. У відповідь – знущання»

Розташування військової частини, де несла службу старший солдат Анастасія Матрущенко, окупанти розстріляли артилерією і танками. «В бункер, де перебувала чергова зміна, кілька разів влучив танк, – пригадує вона. – Коли курява розвіялась, в приміщення полетіли гранати. У нас вилучили зброю, амуніцію, бронежилети і мобільні телефони. Зв’язали руки, на очі надягли пов’язку».

Спочатку дівчина потрапила до білорусі. Пригадує, як до них підходив військовик неслов’янської зовнішності й погрожував розправою: до ранку не доживете!

«Тим часом із сусідніх приміщень доносилися звуки допитів наших військовослужбовців-чоловіків», – тихо говорить Анастасія

Згодом її та інших полонених переправили у СІЗО № 3 десь під брянськом. «Тюремні наглядачі вишикували нас і намагалися зламати морально, – продовжує Анастасія. – Якийсь начальник кілька разів вигукував мені в обличчя «слава рассії!», чекаючи, напевне, якоїсь відповіді на таке «вітання». На мовчанку з нашого боку тюремники відповідали тортурами».

Дівчатам довелося пережити багато страшного. У присутності чоловіків примушували повністю роздягатися, присідати. Постригли наголо. В камері знову і знову допитували, розповідає Анастасія.

Читайте також: 15 днів під обстрілами Бучі: розповідь Наталії Ємеліної, яка пережила окупацію

ОЛЕКСАНДРА ЦЕПУК

«Окупанти сатаніли від української мови»

Вузол зв’язку, де проходить службу Олександра Цепук, оборонявся від натиску ворога всіма можливими засобами. Але окупанти активно застосовували важке озброєння, закидали бункер гранатами. Жінки дивом залишилися живі.

«На всьому шляху слідування до білорусі й далі в росію нас постійно обшукували», – пригадує дівчина. В білорусі почалося з провокацій: до них підійшли репортери російського телебачення в супроводі військовослужбовця неслов’янської зовнішності. «Їм дуже не сподобалося те, що ми говоримо українською мовою, вимагали перейти на російську, – продовжує Олександра. – Але я, наприклад, російською майже не володію – як і решта моїх колег. Це дуже розлютило репортерів»…

У камері, де перебували жінки, було два ліжка і один матрац на сімох

«За такі «зручності» нас просили розповісти на камеру про хороше ставлення з боку окупантів. Ми відмовилися», – говорить Олександра.

Дівчата все ще не можуть усвідомити, що вони вільні й вдома. Звістка про обмін виявилася несподіванкою. Адже увесь цей час вони були відірвані від зовнішнього світу. Обмін військовополоненими відбувається на виконання наказу Президента України, в межах діяльності Національного інформаційного бюро (НІБ). І завдяки зусиллям Віцепрем’єр-міністра Ірини Верещук та роботі НІБ обмін військовополоненими став можливим.

“Тішить, що цей процес поступово набирає обертів. Бо людина – найголовніша цінність нашої держави”, – наголошують у Мінреінтеграції.

“ЖІНКИ У ВІЙНІ”, ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: