Спецпроєкт про українок, які воюють з рашистським окупантом на своєму фронті: гуманітарному, інформаційному, креативному – своїми вміннями та знаннями.
Ярослава Яцуба

У наш час слово – це зброя. І малюнок – теж зброя. Саме цими засобами воює на благо нашої перемоги Ярослава Яцуба, ілюстраторка з Дніпра. Певно, ви бачили її роботи за підписом @bright_arts. Класні. Креативні. Мотивуючі. Журнал «Українки» навіть опублікував один з них – про українців сьогодні і, не гаючи часу, познайомився з її авторкою.

Ярославо, розкажіть трохи про себе: яка освіта, де працюєте і чим займаєтесь, де зараз?

За освітою архітектор, але останні роки змінила фах і працюю ілюстратором. Родом з Дніпра, тут і мешкаю. Працюю дистанційно в дизайнагенції, також малювала для себе, але на більш побутові теми. З початком війни почала висвітлювати події нашого протистояння у цій війні.

То ви давно малюєте, ілюструєте? Що сформувало ваш стиль? 

Малюю, скільки себе пам’ятаю, але саме моїм фахом це стало у 2017 році. Про стиль складно сказати, це те, що органічно формується за роки малювання.

Як зустріли перший день війни? Що зрозуміли про себе особисто, про близьких, про Україну за цей час? 

Війну зустріла вдома, бо в період ковіду працювала дистанційно. Зрозуміла, що дуже люблю своє місто і не хочу його залишати, і що в нас найхоробріші люди і найпрекрасніша країна.

Мені пропонували друзі виїхати за кордон до них, але я не хочу, обов’язково приїду як гість, але вже після перемоги

Як виникла ідея створювати такі мотивуючі малюнки? З чого все загалом почалося? 

Вийшло випадково. 22 лютого я була обурена виступом путіна, і в голові крутився відомий мем «Боже, яке кончене». Я вирішила намалювати свою версію, і вона якимось чином розлетілась інтернетом. Потім був ще один малюнок про «Зберігайте спокій», і мабуть на цьому все б скінчилось, якби не війна. 24 лютого я просто просиділа в шоці увесь день, читаючи новини, а з 25-го почала для себе малювати, бо це мені допомагає побороти стрес. В якийсь момент стали писати люди, що їх підбадьорюють мої ілюстрації, тож вирішила продовжувати це вже не тільки для себе.

Як відбувається процес створення картин? Що надихає, живить ваш креатив?

Більшість ілюстрацій створювались в залежності від новин того чи іншого дня і були реакцією на них. Деякі з них – як загальне відчуття українців. Надихали відео боротьби цивільного населення. Загалом у створенні ілюстрації мені допомагає хоробрість народу, його прагнення до вільного життя.

Скільки вже таких ілюстрацій? Хтось допомагає чи все – сама, і сюжет, і підписи?

З 25 лютого я малюю щодня по малюнку, от і рахуйте. Так, все створюю сама.

Підписи до ілюстрацій – або мої, або слова з пісень, віршів, або щось почуте з новин

Який з малюнків улюблений?

Мабуть, «Доброго вечора, ми з України». Його я створювала у день, коли розгромили музей Марії Примаченко, тож в основу композиції поклала одну з її картин, додавши сучасних героїв і наші реалії.

Які відгуки, хто передрукував з відомих видань чи людей?

Репостів дуже багато, всі відстежити важко. У фейсбуці взагалі без підпису автора почали поширювати. З того, що я бачила, репостили канали ICTV, Україна, Верховна Рада в телеграмі, Ukrainer, освітні проєкти, блоги, журнали, може, ще щось пропустила, бо часу моніторити не було.

Ваші малюнки зараз дуже популярні. Вони піднімають бойовий дух і настрій, а це так важливо. Що відчуваєте?

Досі в шоці від цього 🙂

Це дуже неочікувано, але я рада, що можу допомагати людям в доступний мені спосіб

Ми всі певні, що скоро переможемо. І кожен мріє, що після перемоги зробить те чи інше – найперше. Про що мрієте ви?

Мабуть, виспатися. Не прокидаючись щопівгодини, перевіряючи новини, не сидячи пів ночі в підвалі під звуки сирени, а саме тут, де я відповідаю на ваші питання. І після війни вільно пройтися містом. Бажаю всім нам миру і, звісно, перемоги!