Ім’я Катерини Крючкової вже давно відоме читачкам «Українок» – саме вона створює фотопортрети українок різних національностей для нашого тематичного проєкту «Жіноча єдність», створеного спільно з «Проект Кешер в Україні». Катю добре знають і в українській фото- та медіаіндустрії: вона співпрацювала з різними виданнями, створювала модні, весільні, соціальні фотосесії, працює з відомими українськими політиками та зірками.

А ще вона волонтерить, займається благочинністю, є номінанткою «Форуму добрих справ» і заснувала дуже важливий жіночий проєкт, який підтримує жінок з різними долями й станами і називається символічно – «Важлива». Сама Катя без усілякого пафосу каже: «Я просто роблю справу свого життя – розповідаю історії людей у фотографії». З 24 лютого вона розповідає воєнні фотоісторії. Залишилася в Києві і от уже 43 день війни поєднує волонтерство для Збройних Сил України з фотозйомками захисників і захисниць.

Військовослужбовці, волонтери, спецпризначенці, тероборонівці, яких фотографує Катя, стали частиною одразу двох проєктів – «Жінки у війні» та «Важлива»

Катю, розкажіть детальніше про «Важливу» – як з’явилася ця ініціатива?

Історія почалась понад чотири роки тому, коли я з командою провела першу «фотозйомку мрії» для неймовірної Оксани Кононець – відомої моделі, громадської діячки, паралізованої через отриману травму. Але тоді ця ідея – створити красиву фотосесію для жінок, які пройшли певні випробування у житті, не мала навіть назви. Була лише команда, замотивована на добрі справи. Згодом такі знімання стали для нас звичними.

А от підштовхом створити окремий проєкт «Важлива» історія моєї рідної сестри, яка зіштовхнулася з онкозахворюванням своєї дитини. Саме з того моменту ідея набула нинішнього вигляду: фоторозповіді про жінок з інвалідністю, паралімпійок, політикинь, жінок з орфанними захворюваннями, військових, вдів загиблих героїв України, про мам особливих дітей. За ці роки мені пощастило знайти однодумців, яким не байдужі такі історії – історії, які можуть перевернути життя самої жінки й стати потужним мотиватором для інших.

Зараз такими мотивуючими є історії наших захисниць і волонтерок – героїнь моїх теперішніх фотозйомок

Героїні фотозйомок Катерини Крючкової – дівчата з тероборони
Для знімання ви відправляєтеся просто на блокпости, правильно? Як вам це вдається і чи не страшно?

Я отримала офіційну акредитацію, і тому маю можливість виїжджати у різні точки Києва. І я такий тип людини, який не сидить на місці! Для мене дуже важливо бути корисною і висвітлювати події війни. Чи страшно мені? Абсолютно ні. Я знаю, що Україна неймовірна, наші люди незламні, мій народ – сильний, мужній і вільний! Знаючи це, нічого не лякає.

Чому вирішили залишитися в Києві? Тим паче на фоні масового від’їзду, зокрема, й представників творчих індустрій…

Я маю таку рису: у критичні моменти збиратися докупи й тверезо мислити. Я обожнюю своє місто; я народилася в Києві, тут мої батьки й усі, кого люблю. Тому рішення було однозначне – лишатись.

Як взагалі зустріли перший день війни? Що відчували, що робили?

О! Це був дійсно визначний день: я нарешті вмовила на фотозйомку свого кращого друга Максима – а це було важко, бо три роки він пручався! І з 6.00 ранку ми з ним були на зв’язку, плануючи фотопроцес. Жодної паніки, жодної істерики – тільки холодна голова.

Тоді, як і більшість, я думала, що це ненадовго і через кілька днів усе закінчиться…

Зараз, фотографуючи тероборону, дівчат-військовослужбовців, ви безпосередньо стикаєтеся з дією війни: що зрозуміли за ці три тижні – для себе особисто, про людей, про українців?

Наші люди ніколи не будуть діяти «кожен сам за себе». Ми допомагаємо одне одному, всім, хто потребує! Це велика і рідкісна національна особливість. Ми всі разом і нікого не лишаємо в біді сам на сам. І ще у нас потужна віра: у себе, в майбутнє, у правду.

Скільки фотоісторій, портретів ви зняли за час війни? Хто ваші герої?

Вже відзнято 9 жінок, але я сподіваюсь, що буде більше. Хоча скажу чесно: дівчата дійсно на вагу золота. Мої героїні – це жінки, які на час війни повністю змінили своє життя. Скажімо, з майстринь краси вони перейшли до лав лікарів-парамедиків. І це тільки один з прикладів.

Хочу сказати одне: наші захисниці – воїни, як не крути! Це у нас в крові

Маруся Звіробій (ліворуч) – одна з героїнь фотозйомок Катерини Крючкової (праворуч)

Читайте також: Мама прикордонника Романа Грибова: «Була б поруч з сином, теж би послала російський корабель!»

Яка історія чи людина вас вразила, розчулила найбільше?

Історія кожної героїні, як шедевр: в ній є й душа, і краса, і любов, і смуток… Але найбільше я була вражена Марусею Звіробій: такої енергетики на зніманні під час війни я ще не відчувала. В цій жінці зосередженні всі найкращі риси бійця та найяскравіші прояви жіночності. Чого варта її усмішка! Вона справжній космос і вир відчуттів. Працювати з такою легендарною жінкою – честь для мене! А ще – наша Акула! Вона вже національний герой і герой коміксів про суперукраїнок!

Як реагують дівчата-військові на пропозицію фотографуватися?

Мені щастить: вони погоджуються одразу і навіть усміхаються. А, повірте, не завжди є ресурс навіть на секундну усмішку.

Як реагує оточеня, друзі, колеги на ваші знімання? Чия реакція, відгук були для вас несподіваними, приємними чи знаковими?

Всі реагують дуже позитивно. Мені навіть ніяково, бо проєкт привернув увагу людей з усього світу – я про таке й не мріяла.

Для мене дуже важливо, щоб кожна героїня та її історія були почуті. Ми маємо своїх героїв

Катерина Крючкова під час фотозйомок лідерки Жіночого ветеранського руху Катерини Приймак

Читайте також: 15 днів під обстрілами Бучі: розповідь Наталії Ємеліної, яка пережила окупацію

Як плануєте розпорядитися вашим «воєнним фотоальбомом» далі? Можливо, якась фотовиставка, друкований альманах?

Обов’язково! В мене великі плани, адже окрім виставки хочемо презентувати книгу про війну з історіями фотопроєкту «Важлива». Також, готуємо спецпроєкт із спецпризначенцями Збройних Сил України. Мені пощастило, що ми можемо представити героїнь «Важлива» в рамках проекту вашого журналу «Жінки у війні». Така підтримка медіа – найкращий мотиватор!

За що ви любите свою роботу фотографом?

За людей! Я вдячна кожному, хто дарує мені можливість показати свою душу, подарувати усмішку і довірити найцінніші моменти свого життя. Ми одна родина, я в цьому впевнена.

Що зробите першим ділом після перемоги?

Поїду до Одеси! За барабулькою і на знімання нової героїні «Важлива». А ще я маю виконати обіцянку для своєї клієнтки – влаштувати для неї фотосесію на узбережжі.

А потім поїду до міста Лева! Бо там живе моя душа

Ваші три безумовні причини, чому Україна однозначно переможе?

Наш народ НЕЗЛАМНИЙ, ВІЛЬНИЙ, СИЛЬНИЙ! Ми ті люди, які творять майбутнє для всього світу. В нас є інтелект і душа, а це та перевага, якою наш ворог не наділений.