Ера новітніх бабусь: новий підхід до віку та сприйняття жінок за 40

Ми давно вже помітили цю хорошу тенденцію «стирання» шаблонів – вікових, зовнішніх, «функціональних» щодо того, якою має бути жінка за 40. А от авторка і наша улюблена блогерка, журналістка журналу Opinion, письменниця, директорка благодійного фонду «Мрія» Тетяна Комлик, більше знана як Татуся Бо, особисто відчула цю різницю – спочатку на дитячому майданчику, де вже не відрізниш бабусю від матусі, потім з розмови з молодою тілом-запалом-душею подруги, яка нещодавно стала бабусею.

«Моїй подрузі 39 років. Нещодавно вона наважилася вивчитися на пілота легкомоторного літака. До того вона відправлялася в тривалі походи морем під вітрилами. Видиралася на якісь височенні гори в Африці. Танцювала танго з якимись фантастичними чоловіками десь у Буенос-Айресі. Ех, чого вона тільки не робила… Хіба що ніколи не плакала.

Я так і не змогла згадати, чи бачила хоч раз її сльози. А життя її було не таким вже й простим. Я б так точно мала б уже від таких драм ревіти від безсилля. А вона від цього всього наливалася якоюсь продуктивною злістю і дійсно перевертала гори. Так, колись, коли вона створила свій перший сільськогосподарський бізнес, за кілька днів сама навчилася вправлятися з трактором, бо найнятий тракторист вислухав завдання та сказав, що це «слішком сложно». Коли раптово помер її чоловік, і вона лишилася серед купи боргів, справ і з малою донею на руках, їй було 22 роки.

А тепер вона сидить, витирає сльози й каже: «Привіт, я тепер бабуся. Уявляєш? Я бабуся! У мене внучка, 3 500 г, 56 см, довгонога, й очі величезні. Я бабуся, а навіть спиці в руках не вмію тримати». Вона розчулено плакала, а я сміялася. Бо саме зараз їй розкажу, що сучасні бабусі, вони дещо інші.

Сучасні бабусі здебільшого молоді. Вони з того покоління, яке народжувало дітей рано, починало жити дорослим життям уже в 18. Як каже моя інша подруга: «Ми з того покоління, коли одна сорокалітня – вже бабуся, а інша – молода мама». І так воно насправді й є. Звичайно ж, сучасні 40-річні бабусі – це зовсім інші бабусі; вони, звісно, можуть і шкарпетки плести, і компоту наварити, і пиріжків спекти… Але водночас стрибають із парашутом, легко вправляються за кермом кількох видів транспорту, подорожують, мають дивовижні хоббі та захоплення.

Я бачу на майданчику бабусь, які майже мої однолітки. І це прекрасно. Вони летять із гірки разом з онуками, із радістю ввалять гол онукові та дозволяють онучці валятися горілиць у пилюці; вони ще й самі можуть поряд лягти. Звичайно, мені складно визначити, чи то мама, чи бабуся. Отак нещодавно сказала своїй доці Надійці: «Іди запитай у Міланчиної мами». А «мама» Міланки регоче та й каже: «Ви не повірите, я бабуся».

Сучасні бабусі не занурені вже настільки в онуків і в життя дітей. Вони, здебільшого, жорстко відстоюють межі своєї свободи. Від них якраз можна почути: «Я, звичайно, сьогодні посиджу з онучкою, але май на увазі, що сьогодні в мене ще спортзал, завтра – навчання, післязавтра – робота, а потім – побачення». Вони змушують рахуватися зі своїми потребами та бажаннями, вони живуть своїм життям.

Мама моєї подруги не питає внуків, чи вони поїли й у шапці. Вона їздить із ними по світу та вчить розпалювати вогонь в екстремальних умовах. Її внуки не знають, що таке бабусині пиріжки, і не бачать у цьому трагедії – ті пиріжки можна купити в магазині поряд із домом, а от усі можливі способи розпалювання вогню ніхто їм, окрім бабусі, не покаже.

Моя подруга пофарбувала свою модну та сучасну зачіску в блакитний колір на знак підтримки внучки, якій мама заборонила пофарбувати пасмо волосся. Мій друг витратив свою зарплату на квитки на рок-концерт для внучки. І це не божевілля. Це нормальне життя у світі порозуміння та любові, у світі поваги. Там, де бабуся рахується з почуттями внуків; там, де внуки цінують кожну бабусину хвилину; там, де діти не народжують дітей, щоби перекинути їх батькам, а тому що хочуть бути самі батьками.

Моїй подрузі 39. І вона стала бабусею. Сьогодні вона заплакала, мабуть, уперше за все життя. Заплакала, бо не знає колискових, не вміє в’язати шкарпетки та пекти пиріжки. Та чи потрібне це сучасним бабусям? Я ж точно знаю, що сльози ті були від розчулення; вона плакала, бо побачила, що її доня виросла, стала самостійною та сама стала мамою; вона тішилася тим маленьким згорточком із рожевим носиком. А я порадила їй ніколи не кидати курси пілотів легкомоторних літаків. Бо пиріжки можна купити в будь-якому магазині, та не кожна бабуся навчить тебе літати попід хмарами.

Сучасні бабусі інші… зовсім інші. Вони подорожують, вони постійно вчаться, вони живуть своїм повноцінним, активним, цікавим життям; часто можуть розказати казку кількома мовами, й для внуків там є місце… багато місця та багато любові. Не плачте, красуні. Те, що у вас народились онуки, – лиш іще одне підтвердження, що ви живете цікавим й активним життям. А ранні онуки – це не ознака вашої передчасної старості, а лише ознака того, що у вас попереду ще багато сил і часу, щоби навчити онуків любити життя!»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Цікаві факти про білизну, яку носили українки в давнину

• Як підібрати бюстгальтер: 5 типових жіночих помилок

• Князівна Євпраксія: як онука Ярослава Мудрого стала секс-рабинею