Як реагувати на критику: метод «чотирьох квадратів»

Паняночки, хто там болісно реагує на критику «ваша презентація нікуди не годиться» або «ваш відділ знову не виконав план, а колектив розпустився» – тримайте хорошу пораду від авторки американського Forbes, фахівчині з кар’єри, бізнес-тренерки і взагалі розумної жінки Мелоді Вайлдінг.

У тому ж Forbes вона розповіла про один метод під умовною назвою «чотири квадрати», яку пропонує всім колежанкам, друзям, своїм слухачам і читачам, коли їх охоплює образа від несправедливої, як їм здається, критики.

Вправа проста і допомагає виплеснути емоції і мислити раціонально. Ну, наприклад, ваш «колега» з іншого відділу на нараді раптом розкритикував ваш план виходу виробництва з кризи. Ви відповідали, аргументували, ледь стрималися, щоб не сказати «ти хто взагалі такий, щоб мені вказувати?», розводили руками від його впертості і не бажання вас чути і зовсім розгубилися від вердикту керівництва «ну, допрацюйте ще ваш план, повернемося до нього пізніше». А після наради вас роздирав гнів і безпомічність – як? така критика? чому?  
Або ж вам щось сказав ваш чоловік, що вам не сподобалося. Тоді, щоб не трапилося непоправного, і декілька слів не переросли в емоційне торнадо, радимо ознайомитися зі статтею, в якій розповідаємо, як сварка з чоловіком може покращити стосунки.

В такий момент Мелоді Вайлдінг радить іти вмити обличчя, пройтися свіжим повітрям, випити кави, а ще краще пообідати, навіть якщо не лізе, і трошки заспокоївшись сісти за стіл. Наодинці. А далі крок за кроком робити наступне.

Візьміть аркуш паперу і розділіть його на 4 квадрати (або колонки – кому як зручніше). Потрібен саме аркуш і ручка – не вордівський файл на комп’ютері. Старий дідівський спосіб писати від руки дуже допомагає виплеснути емоції – навіть натиском ручки)

Перший квадрат. Процитуйте критику

У першому квадраті (чи колонці) максимально точно, слово в слово запишіть почуті претензії. Не додаючи нічого від себе, не додумуючи, не накручуючи себе – уявіть, що ви стенографіст, який занотовує судове слухання. Кпини критикана на кшталт «ну я ж казав» теж занотуйте – про них нижче. 

Другий квадрат. Випишіть неправду з першого квадрату

У другій колонці перерахуйте все те, що об’єктивно не відповідає дійсності у почутій критиці – буквально пунктами 1, 2, 3, так ніби ви відповідаєте вголос, але без «істерики», коротко і зосереджено, наче постріли 🙂 Це ваша «моральна компенсація» за втрачену на нараді впевненість і можливість чітко відповісти через розгубленість або лють.

Третій квадрат. Випишіть правду з першого квадрату

У третьому квадраті перерахуйте все, що – об’єктивно і без образ – є правдою в почутій (і записаній у першій колонці) критиці. Саме тут, зазначає пані Вайлдінг, ви починаєте розмірковувати тверезо, думати ширше ніж «віна мене назвав слабким керівником». Потім дайте собі відповідь – чесну! – чим керувався критикан, оцінюючи вас так, а не інакше,і поясніть для себе навіть згадані вище кпини. Ви ж розумієте, що критиканівське «ну я ж казав» свідчить про його жагу у публічному схваленні і самоствердженні.
Якщо ж вам не так легко впоратися з емоціями, то інформація про те, як досягти пофігізму, збереже вам нерви і допоможе залишатися спокійною.

Четвертий квадрат. Запишіть план дій

У четвертому квадраті – теж пунктами – перелічіть, які висновки ви для себе зробили, за що саму себе зараз готові розкритикувати і, головне, що зробите, аби ситуацію змінити. Умовно:

• я не вмію спокійно реагувати – тремтів голос і дрижали руки – запишуся на курси публічних виступів і на наради братиму склянку води, ковток завжди допоможе відновити голос і дихання;
• я надто поклалася на себе і полінувалася зробити презентацію – наступного разу виступатиму лише з презентацією.  

Зрозуміли принцип? Розклавши свій гнів і обурення по чотирьох квадратах, ми відділяємо емоції, даємо їм виплеснутися і водночас зосереджуємося на раціональному. Тільки так – вмикаючи розум – можна продумати спосіб, як реабілітуватися, якщо критика була справедлива, або як приборкати критикана, якщо його претензії були голослівними і підступними.

Ще у випадках з різними претензіями допомагає формула «так – але – давайте», дізналися про неї у відомого психолога і описали тут, почитайте. Хоча дуже бажаємо, щоб нікому з нас не довелося відбиватися ні від критиканів, ні від претензій. Навіщо нам ті нерви 🙂