За даними Military Media Center і Кадрового центру ЗСУ, станом на жовтень 2023 року кількість жінок у Збройних Силах становить 62 062 осіб. Жінки служать у різних підрозділах і сферах армії, а безпосередньо жінок-військових у зоні бойових дій – 43 479. Це найбільша кількість жінок на полі бою у новітній світовій історії, каже заступниця міністра оборони Наталія Калмикова.

За майже 2 роки повномасштабного вторгнення жінки в армії ця кількість зросла в рази: у 2014 році загальна чисельність жінок-військовослужбовиць складала 16 557 осіб, зараз – понад 43 тисячі.

За цей короткий час в Україні скасовані всі обмеження для жінок у службі в армії, вони можуть займати всі посади в усіх групах військово-облікових спеціальностей. Колись українки про це могли лише мріяти, а дехто змушений був навіть видавати себе за чоловіка. Жінок було чимало в ОУН, УПА, чимало з них були на передовій як медсестри чи снайперки під час другої світової війни. Є серед них чотири українки, які стали справжніми першопрохідницями у військовій справі. Маємо знати їхні імена…

ОЛЕНА СТЕПАНІВ
перша українка у світі у званні офіцер

Поштова марка з зображенням Олени Степанів, 1915 рік. Фото photo-lviv.in.ua

Олена Степанів – докторка наук, викладачка таємного університету і співорганізаторка Листопадового повстання. Вона народилася у 1892 році на Перемишлянщині, що тоді була частиною Австро-Угорської імперії. Її батько, Іван Степанів, був греко-католицьким священником та активним учасником товариства «Просвіта».

Олена навчалася у Львівській семінарії Українського педагогічного товариства. Саме тут вона познайомилася зі світом підпільних українських гуртків та пластовим рухом. За її плечима вже були пластові таборування з партизанкою, заняття зі стрільби, вона навіть вміла готувати вибухові речовини. На першому курсі вона разом із Констянтиною Малицькою стає авторкою брошури «Жінки в давній Україні».

У 20 років Олена стала студенткою Львівського університету і намагалася вступити до формування Січових Стрільців — мілітарної організації, зібраної за національною ознакою з дозволу уряду Австро-Угорщини. Але її як жінку не взяли.

Через рік при тих же Січових Стрільцях сформували жіночу чету, коменданткою якої стала Олена

З початком Першої світової війни Олена вирушила на фронт, там стала десятником загону-учасника Карпатської військової операції. Битва під Комарниками принесла Олені першу бойову славу та першу нагороду — медаль за хоробрість, і нове старшинське звання. А після боїв за Маківку, в яких Січовим Стрільцям вдалося зірвати плани російського командування, Олена Степанів отримала офіцерське звання хорунжий і таким чином стала першою жінкою з офіцерським званням у світі.

Подальше життя Олени гідне екранізації: полон, два роки таборів, звільнення, участь у Листопадовому повстанні і заснуванні Західноукраїнської Народної Республіки, вступ до Української галицької армії і ще багато-багато неймовірних подій – переходьте і читайте за посиланням.

ХАРИТИНА ПЕКАРЧУК
перша українка, яка отримала Залізний хрест – першу головну українську військову нагороду

Харитина Пекарчук у зрілому віці

Майбутня жінка-воїн, Харитина (або Тіна, як називали її вдома) народилася у Криму, в Сімферополі, якраз на Покрову, 14 жовтня 1894 року. Походила вона з зрусифікованої польської родини заможних землевласників. Але у 1915 році вона пішла на службу до Таврійської губернської земської управи, і там познайомилася з чиновником Петром Близнюком.

Він був дуже цікавою людиною – переведений до Криму з Полтавщини, разом з дружиною він ходив на службу та й взагалі містом виключно в українських народних строях. То була публічна маніфестація українства: вишита сорочка, широкі штани, чумарка. Українських книжок, звісно, він теж мав чимало, й Тіна брала їх почитати. «Це мене остаточно зукраїнізувало, – зізнавалася вона. – Полюбила я не тільки українські пісні й українську національну ношу (одяг), але й полюбила всім своїм серцем і батьківщину – Україну».

Паралельно Тіна закінчила у Сімферополі курси сестер милосердя

У березні 1917 року у Сімферополі відбулося українське гарнізонне віче, в якому активну участь брала й Тіна. Коли полк вирушив на материк, вона, маючи фах сестри милосердя, приєдналася до полку, але як… чоловік – рядовий Степан Книшенко і навіть під виглядом чоловіка склала присягу на вірність УНР.

Вона схитрила – у тодішню армію жіноцтво не брали й вона назвалася чоловіком – Степаном Книшенком. Коли їхня рота стояла у Вінниці, її розквартирували в родину одного штабс-капітана, що мав кілька дочок на виданні. Й Тіна так припала їм до вподоби, що ледве відбилася від уваги дівчат. А далі почався справжній вир подій – про нього читайте у повній розповіді про цю видатну українку за посиланням.

Читайте також: Гапочка з Нікополя: найсильніша українка минулого, її стосунки з Піддубним та гиря коштовностей

ЛЮДМИЛА ПАВЛИЧЕНКО
перша жінка-снайперка з України

Ім’я снайперки Людмили Павличенко, уродженки Білої Церкви, під час і після Другої світової війни знали всі. Стрілки всього радянського союзу мріяли здобути таку ж славу, як ця проста, далеко не дрібна і дуже прямолінійна жінка. На її рахунку – 309 вбитих нацистів, з них 36 офіцерів і чимало таких самих снайперів, як вона.

До речі, Павличенко – прізвище, яке Людмила прославила, – належало її першому чоловіку. Саме через нього вона, у дівоцтві Білова, покинула рідну Білу Церкву і переїхала до Києва, коли їй сповнилося лише 15. Справжню причину переїзду офіційні біографи довгий час прикривали вступом до Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, але насправді Людмила втікала від осуду і пліток маленького містечка, тому що в 15 років… завагітніла. В 16 народила сина, розписалася з його батьком, пішла працювати на завод «Арсенал» і таки вступила в універ – на робітничий факультет, при якому й закінчила снайперську школу ОСОАВІАХІМу.

Друга світова війна розпочалася, коли Людмила проходила практику в Одесі: вже розлучена на той момент четвертокурсниця пішла у військкомат добровільно. Їй було 24, в руках свідоцтво про вміння стріляти, на фронті – катастрофічний дефіцит солдатів.

Людмилу одразу зарахували снайпером 25-ї Чапаївської стрілкової дивізії. Подейкували, що в неї була особлива будова очного яблука. Окрім того, Павличенко мала неймовірний слух – чула в радіусі до півкілометра, досконало знала балістичні таблиці, на око з точністю до міліметра обчислювала відстань до об’єкта з поправкою на вітер.

Її вважали заговореною від смерті і після боїв під Одесою і Севастополем назвали «Леді смерть» – за кількість вражених ворожих солдат. Але все ж на піку своїх подвигів Людмила потрапила під мінометний обстріл і отримала поранення. І саме це поранення призвело до знайомства з чоловіком, який став її справжнім коханням, до світової слави й дружби із самою Елеонорою Рузвельт. Про все це читайте у нашій окремій статті…

Читайте також: Жіночі історії: про «бізнес вдів» і Джулію Тофану, яка отруїла 600 чоловіків

ЛЮДМИЛА ШУГАЛЕЙ
перша жінка-генерал на військовій службі України

Про першу жінку в Україні у званні генерал-майора медичної служби відомо небагато: посада, нагороди – Людмила Шугалей має звання Заслуженого лікаря України та Орден княгині Ольги III ступеня. Загалом пані Людмила уникає публічності – як чимало справжніх героїнь, дійсно скромних від природи. Навіть якщо їм присвячена окрема стаття у Вікіпедії.

Людмила Шугалей родом з Чернігова. Там вона народилася, виросла, закінчила школу – і з третьої спроби вступила до Київського медичного інституту (два роки працювала молодшою медичною сестрою). Тоді було дуже складно вступити на лікувальний факультет, куди хотіла Людмила, – брали переважно хлопців або за направленнями.

Але вимушена відстрочка стала в пригоді – досвід роботи простою медсестрою дав дуже багато для подальшої роботи

Під час навчання Людмила також чотири роки працювала у військовому шпиталі, потім – дільничним терапевтом.

У 1995 році їй запропонували роботу лікарем у Службі безпеки. Тут вона пройшла всі кар’єрні сходинки у військово-медичному управлінні. У лютому 2014-го брала активну участь у Революції гідності, надавала допомогу пораненим на Майдані.

Потім отримала нову посаду й відтоді очолює Військово-медичне управління СБУ. 14 жовтня 2018 року Людмила Шугалей указом президента отримала звання генерал-майора медичної служби і стала першою жінкою-генералом на військовій службі в Україні.

Українки були першими не лише у військовій справі, а й в інших сферах: гінекології, програмуванні тощо. Розповідаємо про них тут: Чотири українки, які стали першими жінками у своїх професійних сферах.