Метеоризм, гіпергідроз, нетримання сечі та інші розлади, про які соромно сказати
Але про них варто говорити, передусім, лікарю, і знайти спосіб ефективного лікування
Але про них варто говорити, передусім, лікарю, і знайти спосіб ефективного лікування
Ми соромимося натякнути про них навіть близьким, і звернутися до лікаря теж соромимося. Однак, заплющуючи очі на проблему, анітрохи не сприяємо її вирішенню, а з хворобами, як відомо, не жартують. То чому б не відкинути хибний сором і подивитися «ворогові» в обличчя? Може, все не так і страшно?
Якщо відкинути справді складні для сприйняття суспільством патології на кшталт наркоманії та ВІЛ, спектр «незручних» захворювань все одно буде доволі широкий: тут і хвороби, що передаються статевим шляхом, і шкірно-грибкові, і сечостатеві, і шлунково-кишкові. Дійсно, якось недоречно підхопити воші або лишай і якось навіть ганебно – щось венеричне. Доволі дивний підхід, але водночас поширений. Виходить, «заробити» інфаркт внаслідок трудоголізму – то мало не почесно, а от геморой з тієї ж причини – ні. Тим не менш, «соромні» хвороби існують, і обирають собі жертву, не питаючи про статус. І той, хто ними захворів, змушений страждати вдвічі більше – власне, від хвороби та від реакції оточуючих на неї.
Важливим у «незручних» хворобах є і гендерний аспект – так, для жінок болісною темою є, наприклад, випадання волосся або негаразди зі шкірою, а також «жіночі» хвороби (гінекологічні захворювання, хвороби молочних залоз), для чоловіків – проблеми з простатою, еректильна дисфункція.
Втім, поріг незручності у кожного свій: для когось і лупа – щось жахливе, а хтось спокійно може і свій геморой. Тож це повʼязано не лише з реакцією соціуму, а й з нашим ставленням до себе. По суті, будь-яка проблема зі здоровʼям може бути для людини дискомфортною, якщо вона з дитинства винесла ставлення до хвороби як чогось ганебного в принципі – адже, хворіючи, вона завдає незручностей і клопоту близьким, та й не тільки.
І даремно: лікарі на ділять хвороби на «соромні» або ні, вони їх просто діагностують та лікують.
Читайте також: Екстрена контрацепція: три поради гінеколога, як убезпечитися
Звісно, пукати непристойно, але це часом трапляється будь з ким. Найчастіше причиною є вживання певних харчових продуктів (капусти, бобових тощо). Однак постійне здуття живота й виділення газів може бути повʼязане і з низкою захворювань шлунково-кишкового тракту або з непереносимістю глютену. У жінок метеоризм також може бути одним із симптомів міоми матки або пухлини яєчників.
Унеможливлюючи спілкування в близькому контакті, ми значно знижуємо якість життя. Причин такого явища безліч – від недостатньої гігієни порожнини рота та зловживання сильно пахучими продуктами (цибулею, часником) до стоматологічних захворювань та хвороб внутрішніх органів (дихальної, травної системи). Також у такий спосіб проявляється ацетономічний синдром.
Це може бути й фізіологічною особливістю організму, коли людина рясно пітніє і за нормальної температури довкілля, і симптомом хвороб – від інфекційних до ендокринних. Крім того, потовиділення нерозривно повʼязане з емоційним станом організму, і банальний стрес цілком може вивести цю функцію з ладу.
Невеликі «підтікання» – як реакція на сміх, кашель, чхання, фізичні навантаження – знайомі переважно жінкам. Причиною їх може бути як вроджена слабкість сфінктерів сечового міхура, так і хронічні інфекції, захворювання органів малого тазу або багаторазові пологи, що призводять до опущення геніталій, а також вік – у передклімактеричному періоді ця проблема є приблизно у 30% жінок.
Він, навпаки, більше властивий чоловікам і називається пріапізм (на честь давньогрецького бога Пріапа, статевий орган якого постійно перебував у стані повної бойової готовності). Звучить, та й виглядає це смішно, але «жертві» не до жартів – і соромно, і боляче, і незрозуміло, що робити.
У жінок подібний розлад теж трапляється, і це тільки здається прикольним – постійно бути на межі оргазму. Причини можуть бути як фізіологічними, так і психічними.
Читайте також: Як сказати людині делікатну річ: про парфум, манери, пляму
Додати сюди можна й закреп, оскільки він буває наслідком лише неправильної дієти, а й захворювань шлунково-кишкового тракту, й може призвести до того ж геморою. Також жінок мають стурбувати будь-які виділення із сосків (звісно, вагітних та матерів-годувальниць це не стосується), які можуть вказувати на гормональний дисбаланс і навіть наявність онкопроцесів. А також дивні виділення з піхви, особливо якщо вони супроводжуються неприємним запахом, причиною яких може бути і зараження якоюсь венеричною хворобою, і бактеріальний вагіноз.
Нещодавно до списку незручних хвороб додався і синдром соромʼязливого сечового міхура (ССМП, або парурезис). І одразу ж очолив американський рейтинг «підстав» від організму. По суті, це не хвороба, але неприємностей від нього чимало – людина, що страждає на такий розлад, не може справити малу потребу в громадському туалеті, а часом і просто за межами власної туалетної кімнати. Сечівник ніби перекриває невідомий кран, якщо поруч виявляються інші, незнайомі люди. Раптом хтось побачить… чи почує? Так маленька проблемка розростається до світових масштабів, адже ні в гостях, ні на роботі, ні на прогулянці, не кажучи вже про подорож, бідолаха не може бути автономним від «рідного» пісуара. Сміятися не варто – все насправді серйозно.
І таких людей чимало (7-10% стикаються з проблемою регулярно, до 50% – час від часу), просто вони соромляться і мовчать.
На щастя, не всі – у 1994 році американський професор Стівен Соіфер, не з чуток знайомий із цим дивним розладом, заснував Міжнародну асоціацію людей, які страждають на парурезис (IPA). Її метою є просвітництво щодо ССМП, а також медичні дослідження для виявлення нових ефективних методів його терапії.
Читайте також: Сучасний метод лікування циститу: обійдемось без антибіотиків
Поштовхом може стати будь-що – незручна ситуація в шкільній вбиральні, нетактовне зауваження дорослого, виявлення випадкових свідків такого інтимного процесу тощо. Крім того, спровокувати ССМД може прийом деяких лікарських препаратів, а також зараження грибком кандида, що викликає молочницю. Але, звісно, не завжди, а тільки коли інфекція потрапляє на «благодатне» стресове тло.
Сьогодні страх сечовипускання в громадських місцях успішно лікується. Підхід до цього комплексний, що передбачає використання когніто-поведінкової терапії для зняття загального занепокоєння і тренування сечовипускання з його відстроченням до дійсно сильного позову (6-8 балів із 10). За потребою лікарі підключають прийом заспокійливих препаратів. І проблеми таки можна позбутися, хоч і не швидко.