Кнокерка Мері Сміт

Професія найближчого майбутнього, дівчата, яка буде дуже затребувана після чергового карантину, дистанційного режиму і дообіднього спання. Без неї не обходились ще 150 років тому, на початку індустріалізації, і от тепер час цієї професії повернувся – knocker-up або людина-будильник. Саме такий «фахівець» відповідав за прокидання робочих чи містян, коли механічних будильників ще не створили, а годинники були дорогі.

Кнокера винаймали за кілька пенсів на тиждень самі робітники або організовано мануфактури чи фабриканти. Людина-«будильник» на світанку ходила містом, робітничим районом чи поселенням і стукала у двері або довгою палицею в потрібне вікно. І це, до речі, була філігранна робота – не сплутати двері чи вікна, не забути, не пропустити, всіх обійти в різний час, не розбудити сусідів, а лише конкретного «замовника» послуги.

Найчастіше кнокерами ставали… жінки – вони порались найкраще і точно

Мері Сміт і чоловік-кнокер

Читайте також: Жіночі історії: про голу сукню Монро, сукню-помсту Діани та сукню-сварку Ліз і Лоло

Мері Сміт і будильник-горох

Про одну з таких жінок складали легенди: англійка Мері Сміт десятиріччями, починаючи з 1880-го, працювала кнокеркою у східному Лондоні, стріляючи у вікна… сухим горохом. З трубки 🙂 Вона не лише завжди влучала в ціль, а й одним пострілом будила саме «замовника», на високих поверхах також, і передала свою майстерність донці.

Це ремесло взагалі передавалось «у спадок» і вважалось престижним і прибутковим порівняно з людьми-“будильниками”, які просто гриміли тряскотілками.

У кнокерів екстра-класу були різні стилі стукання, як зараз дзвінки на будильниках, які відрізняли їхні династії. Самі ж “будильники” прокидалися завдяки особливому режиму життя, до якого привчали й своїх дітей – майбутніх кнокерів, встаючи в один і той же час роками.

Наші дітлахи і «домочадці» часом й з будильником не прокидаються, а тепер і поготів! Доведеться нам, дівчата, брати як Мері Сміт… сухий горох 🙂

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: