Відверто кажучи, не такого роду змагання найбільше цікавлять нашу редакцію. Однак, хочеш не хочеш, все одно конкурси краси завжди на слуху і мимоволі фіксуєш чергові «Міс Світу», «Міс Америка» чи «Міс Україна». Власне, останній і підштовхнув погуглити історію таких змагань – з азів 🙂

Перший конкурс краси

Ним можна сміливо вважати змагання за статус найвродливішої серед античних богинь Гери, Афіни і Афродіти. Якщо пам’ятаєте, суддею був Паріс, який віддав перемогу… зовсім іншій красуні – Єлені Прекрасній за надію стати її чоловіком.

Все це міф, звісно, але він мав реальне підґрунтя: у Древній Греції хоч і не було конкурсів краси в нашому розумінні, але в кожному місті чи спільноті неформально обиралася найвродливіша дівчина, яку оспівували поети і митці.

Діви сонця

В древніх цивілізаціях теж обиралися красуні, однак з іншою метою. Інки, скажімо, шукали у всіх поселеннях вродливих дівчаток 10-12 років і забирали їх для служіння у храмах – називали їх «дівами сонця». Вони підтримували священний вогонь, брали участь у релігійних ритуалах, шили одяг для імператора, а в сезони засух чи негод їх приносили в жертву, щоб задобрити богів.

Кастинг наложниць

У давні часи в багатьох царствах та імперіях відбір красунь був єдиним способом пошуку наложниць або дружин для правителів. Загальновідомо, що таким чином шукали дружину візантійському імператору Константину в VIII сторіччі.

Якось у XVI сторіччі в Древньому Китаї, за історичними свідченнями, імператор Мін Си-Дзун повелів зібрати 5 тисяч юних дівчат, серед яких спершу обирали тисячу, потім сотню, а потім 50 кращих з найкращих. Їх місяць готували до зустрічі з «головою журі» – імператором – навчали манерам, мистецтвам, зокрема, й мистецтву кохання. З них Мін Си-Дзун особисто обирав собі наложницю. В гаремах Османської імперії «конкурси» на найгарнішу рабиню були взагалі буденною розвагою.

Конкурс талантів

Першим конкурсом краси новітнього часу став Еглінтонський турнір 1839 року в Шотландії, де під час реконструкції середньовічних лицарських турнірів вперше серед кількох претенденток було обрано королеву краси – герцогиню Сомерсетську Джорджіану Сеймур. 

У 1888 році вже у Бельгії в містечку Спа вперше зібрали аж 21 красуню з різних країн Європи. Строге чоловіче журі оцінювало не так їхні принади (тодішні мода і мораль не дозволяли нинішніх відвертостей), як таланти. Найкращою у цьому визнали 18-річну Берту Сукаре і нагородили істотною грошовою премією.

Перші Міс

Справжній бум конкурсів краси почався після Першої світової війни. Бажання якнайшвидше повернутися до мирного красивого життя спонукали до появи різноманітних розваг, а жіноча емансипація – до участі в них.

Так, у 1921 році в Атлантик-Сіті відбувся перший в історії людства офіційний конкурс «Міс Америка». Між іншим, однією з умов для участі була приналежність до білої раси, лише через тридцять років – у 1950 році цю умову скасували. А ще через тридцять – у 1980-х «Міс Америка» вперше стала темношкіра жінка – Ванеса Вільямс, в майбутньому зірка серіалу «Відчайдушні домогосподарки».

Бікіні і церква

У 1926 році конкурс на звання «Міс» став постійним у Штатах і охопив інші країни. Його охоче підтримували курортні країни – це дозволяло додатково залучати туристів, а також телеканали – конкурси краси користувалися шаленою популярністю серед глядачів і допомагали залучати великі бюджети рекламодавців.

Власне задля реклами нового виду купальників – бікіні – й був задуманий конкурс «Міс світу». Його вперше провели у 1951 році в Лондоні і вперше включили у конкурсну програму вихід конкурсанток в бікіні. Він викликав неабияку критику в суспільстві і осуд церкви – так, що про бікіні забули ще на років тридцять. Лише в 1980-х вихід у купальниках знову ввели до програми конкурсу.

Суворі вимоги і добра воля

Бікіні-дефіле, слід зазначити заради справедливості, є єдиними вольнощами сучасних конкурсів краси. До учасниць загалом висовують дуже «пуританські» вимоги: вони мають бути незаміжні, не мати дітей, шкідливих звичок, проблем із законом і жодних зйомок ню чи участі в сумнівних проектах.

Передбачається, що претендентки, а тим паче переможниця, є втіленням краси не лише зовнішньої, а й внутрішньої. Адже серед іншого будь-яка Міс на рік своїх повноважень стає послом доброї волі, займається благочинністю і різними соціальними проектами.

Моральна альтернатива

Втім, двозначне ставлення до конкурсів краси все ж залишається. Феміністки вважають, що ті знецінюють жінок, віруючі бачать у дефіле лише розпусту, скептики – завуальовані «кастинги» тих самих «наложниць», тільки вже не для правителів, а олігархів. 

У Саудівській Аравії навіть запровадили альтернативу – «Міс висока мораль». Східні красуні з’являються лише в паранжі і демонструють перед поважним журі знання традицій і вміння виконувати традиційні жіночі обов’язки.

Краса по-українськи

В Україні конкурс красунь вперше провели у 1988-му. З тих пір він проводиться щороку – у 2019 вже в тридцять перше. Були часи, коли «Міс Україна» вважався найтоповішою подією року і проводився у головному концертному майданчику – палаці «Україна».

До українських переможниць інколи виникали питання: всі пам’ятають скандал навколо Вероніки Дідусенко. Втім, «Міс Україна» залишається єдиним офіційним конкурсом української краси і завжди привертає увагу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: