Міні есе для трихвилинної паузи між новими випадковостями 🙂 Приємними і з хепі ендом!

…Втомлений Молодий Ангел сидів на підвіконні квартири, сумно дивлячись на молоду жінку, що розпласталася на дивані.

– Відстаєш від плану! – сказав над його вухом голос. Старий Ангел, досвідчений та мудрий, приземлився поруч і підбадьорюючи штовхнув крилом Молодого.

– Вже й не знаю, що з нею робити, – зітхнув Молодий.

– Так, Карпенко Наталія Володимирівна, 36 років… Потужний літературний і художній потенціал. Не розкритий. Потенціал на щасливий шлюб і двох синів. Не розкритий, – прочитав Старий Ангел облікову картку жінки.

– Не хоче. Нічого не хоче. Їй би казки писати для дітей і малюночки до них малювати, а вона… Зразковий юрист у великій фірмі. Роботу ненавидить, але ходить на неї із завзятістю гірського барана. Має власне житло, а приходить тільки відсипатися. Навіть кота не може завести, тому що не хоче прерікати його на вічну самотність у її квартирі. Але ж якби вона почала займатися тим, чим хоче, від чого очі горять…

– А з особистим що? – поцікавився Старий Ангел.

– Та так само, – Молодий махнув рукою. – Той, хто їй призначений долею, вже третій рік приїздить в один маленький приморський готель, де вони мають зустрітися. Так вона тричі передумує їхати на море: їй, бач, ні з ким їхати, а самій соромно і часу, мовляв, нема.

– Ммм… А сни мотиваційні їй надсилав? Зустрічі потрібні підлаштовував? – перевірив Старий Ангел Молодого.

– Звісно! Після снів встає недобра якась, огризається на всіх. Рекламні буклетики їй на курси малювання й копірайтингу підсовував, конкурси творчі там всілякі – районні, газетні… Читає і не наважується. Навіть зустріч з обранцем майже їй влаштував: знайшов йому привід до її міста у відрядження приїхати. Він відчиняв перед нею двері у маркеті і так щиро-щиро посміхнувся. А вона глянула на нього підозріло й пішла далі! Навіть не зупинилася, не посміхнулася вдячно. Апатія в неї, – Молодий Ангел понуро схилив голову.

– Що ж, застосуємо серйозніші методи, – рішуче заявив Старий.

* * *

…Одного похмурого ранку, як настрій Наталки, її розбудив телефонний дзвінок шефа: «Сьогодні їдеш до Одеси. Проблеми у філіалі. Розрулиш – отримаєш премію, ні – догану».

Наступного дня Наталка стояла на Потьомкінських сходах і дивилася на море. Вдосталь надихавшись солонуватим повітрям, вона розвернулася підійматися назад – у місто, у справах, годі прохолоджуватися. І тут чи то від різкого розвороту на високих підборах, чи від незвично великої для офісного організму порції кисню в Наталки порушилася координація. Нога незграбно зіслизнула зі сходинки, а тіло закружляло в повітрі. Від повного падіння її врятували чиїсь руки.

Через сильний біль у нозі вона й не зразу розгледіла – чиї саме руки. Лише чула приємний чоловічий баритон над головою: «Ви в безпеці. Тримайтеся за мене. Нога? Дайте я огляну».

Над її набряклою щиколоткою і зламаним підбором схилився приємний шатен зі знайомим обличчям. «Я хоч і ветеринар, але бачу що у вас сильний вивих. А може й тріщина…» Чоловік впевнено викликав таксі, тягнув Наталку на собі всі 14 сходинок вгору і категорично відмовився слухати її «Я сама… Дякую.. Та не треба… Мені так перед вами незручно…»

Він завіз її у найближчий травмпункт, проконтролював накладення шини й покинув випадкову «знайому» лише, коли вона відчинила двері свого готельного номера.

«Який жах! Не встигла приїхати і маєш тобі!», – думала Наталка, приземлившись на ліжко. Аж задзвенів телефон: розлючений шеф вимагав пояснень – чому це вона досі не у філіалі, її зачекалися, вона зірвала нараду! Тріщина? То й що! Це ж не смерть. Викликай таксі й мерщій до офісу – справа на мільйон!

І тут Наталка не витримала: від болю, напруги, наруги вперше сказала шефу «Ні!» і поклала слухавку.

У цей час на небесній хмаринці сиділи два Ангели.

– І все ж, тріщина – це трошки занадто, – засумнівався Молодий Ангел.

– А як інакше я міг зробити, щоб вона від нього не втекла? Щоб не увімкнула знову свою «незалежність» і недовіру до чоловіків? З тріщиною нікуди не втече. Має кілька днів у готелі, відрядження, красиве місто! Для неї це вимушена і не запланована пауза, але ж сам розумієш – таким жінкам саме це й потрібно. А чоловіка хорошого ти їй підібрав. Бачив, як він на неї глянув на сходах? Кохання з першого погляду! Ти ж підказав йому взяти її номер телефону? – посміхаючись, уточнив Старий Ангел.

– Питаєте! А її творчість? – уточнив уже Молодий.

– На столику в її номері вже лежать олівці й блокнот з чистими аркушами. Візьме в руки від нудьги й для розради, – Старий Ангел задоволено потер руки…

Ось так часом про нас дбають, щоб змінити життя. Все завжди до кращого, дівчата…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: