Людмила Калабуха з коханим чоловіком

“Мамо, я її НЕ ЛЮБЛЮ! Я не хочу цього весілля” – “Здурів, чи що? Що значить ти її НЕ ЛЮБИШ? Одружуватися він не хоче, коли я тиждень на кухні стояла! Холодці залиті, салати нарізані, це все що – викидати? А що люди скажуть, пів Тернополя запросили? «Не ганьби мене!» – сказала мені мама за день до весілля. От я, ідіот й одружився у 19 років. Щоб через два роки розлучитися і досі ділити дитину. А вона навіть вагітна не була. Та й не любили ні я її, ні вона мене. Хочеш, як я? Ти ж не любиш її. Кидай Натаху. Не твоє. Зустрінеш ще своє”.

Ось так сусід Андрюха відмовив мого Сергія за кілька днів до весілля одружуватися перший раз. З іншою. У 18 років.

Вже й продукти закупали, щоб салати нарізати та холодці заливати. А він взяв пляшку і прийшов рятувати друга.

Врятував.

А обручку, куплену на це перше весілля, мій чоловік носить вже двадцять вісім років. Ну не було у нас грошей в 90-ті купити нову, не одружуватися ж без обручок? Я реально зраділа, коли він мені сказав, що вже один раз хотів одружуватися, весілля скасували, а обручка залишилася. Ну не викидати ж – цінна річ. Знадобиться. Тому для нього купувати не треба. Вже є.

“Який ощадливий, знав, що згодиться”, – подумала тоді я. І не прогадала! 28 років разом як один день!

Людмила Калабуха та її головна підтримка у житті

Хоч й живемо ми зовсім неромантично.

Чоловік терпіти не може “соплєжування” – так називає публічні вияви кохання і мімішні дописи в соцмережах.

До квітів, які мені спеціально дарує НЕ на свята (це – обязаловка, а він проти неї) завжди прикладає записки «Не смій фото викладати в соцмережі».

У нас не заведено робити сюрпризи, і навіть усі подарунки один одному ми купуємо разом по списку для дому та бізнесу наперед за пів року.

Але я така щаслива, що саме з ним провела ці 28 років свого життя.  Що у нас така чудова дочка. Що він завжди мене підтримує навіть тоді, коли моя залізобетонна впевненість в собі дає тріщину.

Історія вийшла прямо як тост. То хай вже буде!

Так вип’ємо ж за сусіда Андрія – нашого власного купідона (як би не ти, де ми всі були?), і за мого чоловіка – дай йому Бог здоров’я, і за вчасно розпиту пляшку на кухні тернопільської хрущовки.

А, головне, за правильні рішення, як ніколи не пізно приймати. Навіть коли салати нарізані, холодці залиті і суворі люди, що керують всім нашим життям, можуть «щось сказати».

Будьмо!”

Гарна й повчальна історія, правда? Це лише маленький уривок з книги, яку зараз пише наша улюблена авторка Людмила Калабуха – бізнес-тренерка, блогерка та письменниця. Її книги стали Кращими Книгами України 2017, 2020 та 2023. Хто ще не читав, замовляйте тут – задоволення від читання й класні поради гарантовані!