Нас тепер не проведеш, дівчата – відтепер легко зможемо визначати, що має на меті “люба колега” чи симпатичний чоловік не за “солодкими” словами, а за голосом. Ну, може, не так легко як професійний психолінгвіст, кандидат психологічних наук Марія Грунд, чию статтю ми прочитали у Harvard Business Review. Але точно зможемо краще відчути співрозмовника. Адже в кожної людини є три голосових регістри: середній (або нейтральний, щоденний), верхній і нижній. Під час розмови ми перемикаємо їх автоматично, навіть не усвідомлюючи, в залежності від того, з ким і з якою метою говоримо.

Верхній регістр

Його називають дитячим. Якщо співрозмовник раптом на нього переходить, це здебільшого означає прийняття дитячої, інфантильної, навіть споживацької ролі: «я нічого не хочу вирішувати» або «хочу, щоб було так, як я хочу».

Ще на високі тональності переходять з тими, кого вважають впливовішим чи розумнішим і хочуть сподобатися. Несподівані сварки з чоловіком, згадайте, теж проходять ледь не на верещанні : ми ображено уподібнюємо розмову дитячій перепалці.

Тихше й тихше

Стишуючи голос і занижуючи тембр, людина підсвідомо повідомляє: я головний, я доміную і наполягаю або… я тобі симпатизую. Зверніть увагу: чоловіки, відповідаючи на дзвінок з незнайомого номера, зазвичай говорять на тон нижче – підсвідомо демонструючи свою важливість. Нейролінгвісти навіть радять навмисне перейти на нижні модуляції і при цьому зайняти вищу за співрозмовника точку, щоб швидше і легше переконати і добитися свого в розмові.

Однотонно без модуляцій, між іншим, розмовляють лише психічно нездорові люди. Здорові – лише з переляку 🙂

Читайте також: Мене вважають невдячною. Що робити?

Паузи в реченні

Вони часто свідчать про «саморедагування»: тобто людина думає, сказати чи ні, якщо сказати, то як.

Ще цікавий момент – вживання «я хочу (йду, зроблю, куплю)» і безособового «хочеться (довелося, відбулося, знайшлося тощо)». Першу форму завжди обирають люди самостійні або з готовим рішенням, друга форма вказує на пасивність співрозмовника, бажання зняти з себе відповідальність або підневільність.

Зменшування і пестливості

Дуже властиві нам, жінкам. Якщо пестливості вживає не ваша мама, донька, подруга, чоловік, а просто хороша знайома, колега, шефиня, швидше за все не така вона й хороша. Усі ті «кицюня», «рибонька», «така добра кавуся», «Наталочко Іванівна» – латентна агресія.

У психології це називають гіперкорекція: замість нападу нам говорять «усі-пусі-серденько». А якщо ще й стишують голос – агресія от-от прорветься. Це на рівні інстинкту вловлюють наші чоловіки. Тільки-но чують наше надто ніжне: «Зайчику, а скажи будь ласочка…» – значить, треба тікати з дому: назріває скандал 🙂

Але, на щастя, пестливість – це часто щире доброзичливе ставлення. Як наше улюблене «україночки» 🙂

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: