Рут Хендлер: емігрантка, яка придумала Барбі, пережила рак і створила протези для грудей

Створити ляльку, названу на честь доньки, перетворити скромну майстерню чоловіка на імперію іграшок, покинути бізнес та відкрити новий з виготовлення протезів грудей для хворих раком — лише частина досягнень Рут Хендлер…

Дитячі роки та прагнення більшого

Рут Маріанна Хендлер (уроджена Московіч) народилася 4 листопада 1916 року в Денвері, штат Колорадо, США. Вона була останньою із десятьох дітей польсько-єврейських емігрантів. Першим на американську землю ступив батько Якоб, який працював ковалем. Через два роки до нього приєдналася Іда, мати Рут, з дітьми. Сім’я була доволі бідна: батько тонув у гральних боргах, мати продовжувала народжувати дітей. Еміграція до Америки не допомогла вирішити проблеми родини.

За маленькою Рут фактично доглядала заміжня сестра Сара. Вона з чоловіком відкрила невеликий магазин, де продавали ліки, їжу та напої. Пізніше Рут згадувала: «Сестра стала моїм кумиром. Вона успішно займалася сімейним бізнесом у країні, де переважна частина жінок вважала ненормальним поєднувати сім’ю та роботу. Я мріяла якнайшвидше вирости і стати такою ж, як Сара. Вона допомогла мені повірити, що в мене також усе вийде».

Трохи згодом Рут почала допомагати старшій сестрі в магазині. Для дівчинки працювати було цікавіше, ніж грати з однолітками. Отримавши середню освіту, вона поставила за мету здобути вищу – завжди прагнула більшого.

У 16 років у список бажань Рут додала також «вийти заміж» і «на власні очі побачити Голлівуд»

Заборона на шлюб

Перше бажання виповнилася доволі швидко. У 22 роки Рут вийшла заміж за Елліота Хендлера, в якого закохалася ще в школі. «Він завжди з повагою ставився до моїх сильних сторін — упевненості в собі та готовності робити неможливе», — згадувала Рут. Ці риси вона проявила й тоді, коли батьки не схвалили її обранця. Спочатку Рут вдала, що змирилася з їхньою забороною, та відпросилася в Лос-Анджелес «розвіяти смуток». Це виявилося лише вдалим прикриттям.

Замість того, щоб оглянути місто та повернутися додому, Рут влаштувалася на роботу стенографісткою в студію Paramount. Елліот трохи почекав та теж відправився в Лос-Анджелес, де вступив до каліфорнійського Art Center College of Design. Зустрівшись у великому місті, закохані забули про заборону батьків та почали жити разом.

Батькам потім не залишилося нічого іншого, як погодилися на шлюб. Рут та Елліот побралися у 1938 році

Початок сімейного бізнесу

Елліот підробляв дизайнером люстр та плафонів. Під час навчання в коледжі дизайну він приносив із занять багато ескізів. За обідом чи вечерею міг так захопитися, що малював просто на скатертині. Через це обідній стіл завжди був накритий чимось паперовим, а до столових приборів обов’язково додавася олівець.

Рут помітила, що чоловік вигадує різні інтер’єрні дрібниці, аксесуари та сувеніри, і запропонувала заробляти на цьому. Подружжя зняло покинуту автомайстерню. Елліот займався виробництвом, а Рут у вільний від стенографії час намагалася продати його товари, використовуючи телефонні лінії кіностудії Paramount в особистих цілях.

У 22 роки вона уклала свою першу велику угоду – на велику партію сувенірних аеропланів.

Рут зуміла переконати авіабудівну компанію, що це буде кращим різдвяним подарунком для партнерів

Mattel — від дерев’яних іграшок до компанії-мільйонера

Під час Другої світової війни пластик призначався лише для військових цілей. Це могло б стати крахом для сувенірного бізнесу подружжя. Але Рут та Елліот знайшли вихід з ситуації: замінили пластик на дерево. Вони виготовляли дерев’яні рамки та меблі для лялькових будинків. Завдяки цьому замовлення зросли вдвічі.

Хендлери та їхній колега Гарольд Метсон (якого вони найняли як експерта з виробництва) були в захваті. Обрали назву для компанії – Mattel: Метт – від Метсон плюс Ел від Елліот. «Ми хотіли якось вписати туди і Рут теж, але не змогли придумати милозвучний варіант», — пізніше виправдовувався Елліот Хендлер.

Компанія зосередилася на виготовленні іграшок. Першим великим продажем стала іграшкова гавайська гітара Uke-a-doodle у 1947 році, а за нею випустили іграшкову зброю на основі популярних телешоу.

У 1955 році Рут пішла на величезний ризик — вклала майже всі гроші компанії в спонсорство нової дитячої телепрограми «Клуб Міккі Мауса». Ефект перевершив очікування.

Інвестиції в пів мільйона доларів окупилися. До 1958 року продажі Mattel зросли до 14 мільйонів доларів

Перші лялки Барбі та Кен, а також реклама ляльок

Барбі та питання пишної фігури

Спостерігаючи, як донька Барбара грає з паперовими ляльками, Рут помітила, що паперовий одяг погано кріпився на тіло іграшки. У жінки виникла ідея виготовити тривимірну пластикову ляльку з жіночою фігурою та текстильним одягом. Чоловік та його бізнес-партнер були не впевнені в цій ідеї. Зокрема, вони вважали, що батьки не будуть купувати дітям ляльку з дорослими формами.

У 1956 році під час відпустки в Швейцарії Рут побачила на прилавку магазина німецьку ляльку Bild Lilli – на вигляд не як дитяча іграшка, а радше іграшка для дорослих. Лялька Ліллі виглядала так, як і хотіла Рут. Вона лише удосконалила дизайн та назвала її на честь свої дочки — Барбі. Пізніше творці Ліллі звинуватили Mattel в копіюванні запатентованих елементів конструкції, таких як рухоме стегно. Хендлери згасили конфлікт, викупивши авторські права та патенти.

“Для дівчаток зазвичай купують гарненьких пухких пупсів, яких можна заколисувати, бо всі дівчатка начебто мріють стати матусями. Але я точно знала, що спочатку всі маленькі дівчатка мріють стати дорослими. А у дівчат і жінок, яких вони бачать довкола, на яких рівняються, є груди”, — згадувала Рут.

Колеги-чоловіки, як і раніше, не схвалювали ідею Рут. “Мені сказали, що я роблю жахливу помилку”, — сміялася вона потім

Незадоволення батьків, радість дітей

Хендлер не здавалася. Одного разу вона запросила 100 мам та 100 дівчат різного віку, щоб ті висловили свою думку щодо новинки. Майже всі мами були проти, запевняючи, що грати з такою лялькою шкідливо для психіки дітей. Водночас усі дівчатка в один голос заявили, що хочуть собі ляльку Барбі. Рут вирішила прислухатись до дітей.

У 1959 році, під час нью-йоркського щорічного ярмарку дитячих іграшок, компанія Mattel вперше показала світові довгоногу ляльку з жіночими формами. Вона була одягнена в купальник у смужку і босоніжки на шпильках. Нова іграшка була представлена в двох версіях: білявка та брюнетка.

Більшість інвесторів відвернулися від компанії. Вони були твердо впевнені: американські батьки ніколи не куплять дітям таку ляльку. Незламну Рут це не зупинило. Жінка вирішила звернутися безпосередньо до дітей за допомогою реклами на телебаченні. У перерві між мультфільмами по телевізору показували коротку рекламу Барбі. І це подіяло.

Ляльки були розпродані за кілька днів. Телереклама окупилася, і Барбі принесла Mattel славу й багатство

Постійна диллема

Згодом компанія випустила хлопця для Барбі на ім’я Кен (на честь сина Кеннета). Дочка Рут розповідала: «Я пишаюся, що батьки винайшли Барбі, але вони даремно втягли у це нас з братом. Найменше ми хотіли все життя асоціюватися з іграшками».

Барбі стала шалено популярною. У світі продавали по 20 тисяч Барбі в тиждень. У ляльки навіть була секретарка, яка щотижня відповідала на листи шанувальників. До 1968 року фан-клуб Барбі зріс до 1,5 мільйона осіб у США. І Барбі йшла в ногу з часом. Наприклад, під час руху за громадянські права компанія Mattel створила першу чорношкіру подругу Барбі «Кольорову Френсі».

Захоплена бізнесом, Хендлер відкинула на другий план виховання дітей. “Мені казали, що треба почекати з поверненням до роботи, доки діти не підростуть, — розповідала Рут. — Для будь-якої жінки тієї епохи це була єдина опція, яка викликала в мені розпач. Я люблю дочку та сина, але я абсолютно невправна господиня, ніколи не вміла й не хотіла займатися домом”.

“Мені лякало, що у щоденних буденних справах, до яких я не маю ні схильності, ні здібностей, я втрачу іскру, амбіції, уміння переконувати”

Проблема нереалістичного ідеалу

Не всім подобався образ Барбі. Деякі вважали його символом об’єктивізації. Критики стверджували, що лялька орієнтувала дівчаток на хибні цілі щодо кар’єри та фізичного вигляду. Феміністки заявляли, що фігура Барбі формує в молодих дівчатах нереалістичні стандарти, які призводять до низької самооцінки. Якийсь експерт навіть підрахував, що шанси реальної жінки досягти фігури Барбі складають менше ніж 1 до 100 тисяч.

У своїй автобіографії Рут писала: «Вся моя філософія щодо Барбі полягала в тому, що через ляльку маленька дівчинка може стати ким захоче. Барбі завжди демонструвала той факт, що жінка має вибір».

У 1970 році, коли критики з боку феміністок стало більше.

Тоді ляльку почали робити різноплановою, додаючи багато «чоловічих» професій — лікарка, астронавтка, ветеринарка

Діагноз — рак молочної залози

У тому ж 1970 році Рут Хендлер виявили рак молочної залози. Їй провели мастектомію, і це стало ще одним ударом для жінки. «Раніше природна жіночність, м’якість тіла врівноважувала мої жорсткі ділові інстинкти. Я звикла розраховувати на цей баланс. А після операції, переставши почуватися привабливою, втратила його разом із впевненістю в собі та своїх силах», — зізнавалася Рут.

Вона довго не могла знайти якісний протез грудей, тому вирішила зробити його сама. Разом з Пейтоном Массі вони заснували компанію Ruthton Corp., яка виготовляла реалістичну версію жіночих грудей. Назва протезів — Nearly Me. Винахід став досить популярним, і тодішня перша леді США Бетті Форд особисто їх використовувала. Рут пояснювала репортеру: «Коли я задумала Барбі, я вважала, що для самооцінки маленької дівчинки важливо грати з лялькою, у якої є груди. Тепер я вважаю ще важливішим повернути самооцінку жінкам, які груди втратили».

Рут Хендлер, яка любила називати себе «генієм маркетингу», часто розкривала блузку під час інтерв’ю та просила репортера чи фотографа помацати її груди, щоб визначити, які справжні.

Вона ніколи не отримувала великого прибутку від виготовлення протезів. «Вона працювала над цим від душі», — казав Елліот Хендлер

Рут Хендлер з грдним протезом власної розробки

«Я прожила своє життя від грудей до грудей»

Через хворобу Рут менше часу проводила в Mattel. Тепер основні рішення приймалися без її участі, і це вплинуло на репутацію компанії. До 1973 року Mattel перебувала під розслідуванням Комісії з цінних паперів і бірж. У 1975 році Еліот і Рут покинули Mattel.

У 1978 році Рут та ще чотири людини були засуджені у федеральному суді за змову, шахрайство та неправдиву звітність. Жінку оштрафовали на 57 тисяч доларів та засуджена до 2500 годин громадських робіт. Вона звинувачувала в усьому хворобу: через неї не могла зосереджуватися на бізнесі і правила багато проблем: «Моє сумління чисте, а єдина помилка в тому, що я не поквапилася звільнити людей, яких підозрювала в неохайності».

Попри це, Рут отримала численні нагороди за досягнення в бізнесі та філантропії. Зокрема, вона стала Жінкою року в бізнесі (Los Angeles Times), була включена до Зали слави індустрії іграшок (виробники іграшок Америки) та отримала нагороду за досягнення волонтерів (Американське товариство боротьби з раком). Говорячи про два напрямки свого бізнесу, Рут сказала: «Я прожила своє життя від грудей до грудей». Вона брала участь у боротьбі з раком молочних залоз до кінця свого життя. Рут Хендлер померла в 2002 році в Лос-Анджелесі від ускладнень після операції на товстій кишці. На момент смерті їй було 85 років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: