На жаль, про Євгенію фон Папріц (Ліньову) збереглося дуже мало інформації: коротенька стаття у Вікіпедії, невеличкий допис в «Енциклопедії Сучасної України», кілька абзаців у підручниках з історії музики. Але ця тендітна і талановита оперна і камерна співачка, якій аплодував Відень, зробила дуже багато для збереження української музичної спадщини. Вона народилася у Бресті (нинішній Білорусі), навчалася у Санкт-Петербурзі, виступала в Європі, мешкала в США, а останні десять років життя провела у Москві – тобто не була українкою за походженням, але великою поціновувачкою українського аутентичного співу. Далася взнаки її хороша музична освіта, музичний смак і розуміння, наскільки важливо не втратити народні шедеври.

Музика у генах

Любов до музики та співу Євгенії фон Папріц прищепила мати Анна Воган, яка сама чудово співала і навчалася у Михайла Глінки. Батько Едуард фон Папріц – викладач кадетського корпусу цьому захопленню не заважав. Навіть підтримав вступ доньки до Петербурзької консерваторії, а після її закінчення – переїзд до Відня на навчання у самої Матильди Маркезі. Цю владну пані називали «маестро примадонн» – вона виховала не одну тодішню оперну приму.

Євгенії фон Папріц також пророкували співочу славу. Вона з тріумфом дебютувала у Відні: на концерті з нагоди відкриття Всесвітньої виставки виконувала романси. Після того її запросили виступити на театральних сценах Будапешта, Парижа, Лондона і Москви, де стала солісткою Большого театру. Саме повернення до Російської імперії стало для неї доленосним.

Читайте також: Галичанка Софія Яблонська: перша в світі кінооператорка і «тревелблогерка»

Любовний роман замість романсу

Трошки більше року – з 1882 по 1883-й Євгенія Ліньова виблискувала на московській сцені. Молоду зірку помітив молодий “прогресивний” письменник Григорій Мачтет, уродженець Луцька, товариш Лесі Українки, Лисенка, Коцюбинського. Спалахнуло кохання – палке, взаємне, Євгенія готувалася до заручин. І несподівано дізналася, що Мачтет одружується – не з нею, а з донькою видавця «Московського телеграфа».

Можна собі уявити, що робилося у серці співачки… У відповідь вона так само стрімко покинула театр і виїхала за кордон. До виїзду Євгенію підштовхнула й немилість царського уряду: молода жінка була прихильницею соціалістичних ідей і навіть перекладала твори Маркса і Енгельса російською мовою.

Якби не особиста жіноча трагедія, хтозна чи отримали б ми у спадок унікальні записи українських кобзарів, старовинних пісень тощо…

Євгенія фон Папріц та Григорій Мачтет
Зі співачки у дослідницю

За кордоном Євгенія дуже швидко вийшла заміж за простого інженера Олександра Ліньова. Змінила прізвище і кілька років жила на дві країни – у Великій Британії та США. У Штатах вона створила хор, з яким активно гастролювала. До репертуару, зокрема, входили твори українського композитора Дмитра Бортнянського та наші народні пісні.

Пані Ліньова попри російське походження дуже шанувала українську музичну культуру і з 1880-х років збирала і записувати народні пісні – українські також.

Невідомо з яких причин, але Ліньова-фон Папріц усе ж повернулася в Росію. Не на сцену, як можна було б очікувати, а у… фольклор. Вона щиро захопилася збиранням музичної спадщини, зокрема, й України. У 1897 році зробила безпрецедентне: вперше записала на фонограф українські народні пісні. Випередила у цьому навіть Лесю Українку та Климентія Квітку!

Читайте також: Мiлена Рудницька: львів’янка, яка розповіла світу про Голодомор

Збирачка фольклору

Внесок Євгенії Ліньової у збереження українського аутентичного співу дійсно величезний. Вона присвятила збиранню пісень все подальше життя. З 1900-х років вона мандрувала Україною в етнографічних експедиціях. Майже рік прожила на Полтавщині, де познайомилася з легендарним кобзарем Михайлом Кравченком. У 1902 році записала на фонограф його виконання дум «Ой над чорним морем» та «Дума про сестру та брата». Це перший в історії запис народної пісні на фізичний носій. Загалом завдяки фон Папріц до нас дійшло 120 народних пісень.

Вона не просто їх записувала, а як фахівець з музики, як співачка вивчала принципи виконання, розбирала ритміку, подавала звукоряди.

Водночас Євгенія досліджувала народні обряди, побутові традиції, при яких співалися пісні, описувала кобзарів і лірників

Зліва: один з перших фонографів. Справа: кобзар Михайло Кравченко
Засновниця Народної консерваторії

Усі свої спостереження пані Ліньова-фон Папріц виклала у неоціненній зараз праці «Опыт записи фонографом укра¬инских народных песен. Из му¬зыкально-этнографической по¬ездки в Полтавскую губернию в 1903». А через рік по тому пісні у її записах надруковано окремим виданням «Великорусские песни в народной гармонизации».

Євгенію дуже шанував наш Микола Лисенко. Коли вона виступала як співачка, надсилав їй для виконання українські пісні у власній обробці, а згодом підтримував її етнографічно-дослідницьку роботу. Завдяки їй співачка «перекваліфікувалася» у науковицю і в 1906 році організувала в Москві Народну консерваторію, де викладала і популяризувала народний спів.

Згодом на її долю випали і Перша світова війна, і Жовтневий переворот, і спотворений соціалізм, яким вона колись захоплювалася. Серце співачки, у молодості зранене коханням, а в зрілості – політичними розчаруваннями, зупинилося у 1919 році. Їй було лише 65…

Ще одна жінка зробила дуже багато для збереження української культурної спадщини – мати Лесі Українки Олена Пчілка. Потужна і неоднозначна особистість – писали про неї тут.