«Наша помста ворогу – побудувати власну сильну країну»: Това Фрідман

Починати розповідь про жінку з її віку непристойно, знаємо, але у випадку цієї мініатюрної, елегантної пані вік – це символ. Символ перемоги над злом. Її звати Това Фрідман. Їй 86. І у ці вісімдесят шість вона своєю енергією, щирістю, запалом, емоційністю змусила слухати себе не лише дві тисячі поважних гостей з усіх куточків світу, а й лідерів майже всіх європейських держав – Франції, Німеччини, Польщі, Данії, Англії, Іспанії, України також. Слухати упродовж 20 хвилин. У повній тиші. З повагою, захопленням, щемом.

Пані Това (у дівоцтві Тола Гроссман) – терапевтка з науковими ступенями у галузі психології та соціальної роботи, викладачка, авторка книги та ряду статей. Але не це вона вважає найважливішим. «Я – та, що вижила. Це накладає на мене обов’язок представляти півтора мільйона дітей, убитих нацистами», – ось що для Тови Фрідман стало життєвою місією і з чого починається її книга “Донька Аушвіцу” («The Daughter of Auschwitz»).

У три роки вона з родиною, яка до 1939-го мирно й щасливо жила у польській Гдині, опинилася спершу в гетто Томашова-Мазовецького, потім в Аушвіці. Тричі дивом рятувалася від газової камери. Перший раз механізми камери вийшли з ладу через вибухівку, яку в’язні намагалися підірвати. Вдруге її «не пустили» в камеру, тому що номер, вибитий на її руці, не знайшли у списках приречених на страту.

Коли нацисти, залишаючи табір у січні 1945 року і зачищаючи сліди злочинів, знищували у газових камерах в’язнів, що вижили, Това врятувалася втретє: сховалася з мамою між тілами в лазареті. Їх звільнили 27 січня 1945 року.

Випробування на цьому не скінчилися. Виснажена, з такою ж змордованою у концтаборі мамою Това повернулася до рідних місць. Зруйноване життя, знищена вся сім’я, повоєнний голод і біда. Неприязнь нових господарів, заселених в оселю родини Гроссманів, нахабство рускіх солдат-“переможців”, життя у таборах для біженців… Єдина втіха – батько, який теж чудом вижив у такому ж таборі смерті в Дахау і ледь віднайшов доньку з дружиною.

У 1950-му році маленька родина Тови емігрувала до США. А маленька Това виросла в одну з кращих студенток спершу Бруклінського, потім Нью-Йоркського коледжів, вивчала мистецтво, психологію, соціологію, здобула наукові ступені і переїхала до Ізраїлю. Лише там, зізнавалася вона у книзі, у власній державі свого народу нарешті відчула, що таке дім.

Вона багато років викладала в Єврейському університеті в Єрусалимі, писала статті, книги, виступала з лекціями, очолювала Службу єврейської сім’ї і понад 20 років працювала там же терапевткою, підтримуючи родини.

І от через 80 років Това Фрідман знову повернулася в Аушвіц. Повернулася, щоб виступити перед двома тисячами гостей і лідерами європейських країн під час церемонії, присвяченій 80-річчю звільнення табору смерті.

«Я – та, що вижила», – почала Това Фрідман. Її повний виступ транслювали провідні телеканали світу, він також викладений на сайті Світового єврейського конгресу (WJC). Серед іншого, вона сказала дуже важливі слова – важливі саме для нас, україночок і українців.

«Наша помста (нацистам, ворогам – Прим. ред.) полягала в тому, щоб побудувати власну сильну країну», – сказала жінка, народ якої вже пройшов те, що зараз проходимо ми, українці, – геноцид. Наша помста, додала пані Фрідман, – це наші сім’ї, створені у мирі, наші діти, які продовжують наш народ, хоч як його хотіли знищити. “І ми, всі покоління, маємо бути єдиними у протидії тим, хто загрожує людським цінностям”.

Ця єдність і зміцнення вкрай актуальне і для нас. Це і наша помста ворогу і водночас наша зброя – наша єдність, яку дуже потрібно зберегти. Щоб нас також ніхто не зміг здолати, і щоб ми також гідно здолали всі випробування і жили довго й активно – щонайменше до 86.

До слова, попри зірване у таборі здоров’я Това Фрідман народила четверо дітей! Має чудових онуків. Наймолодший Аарон створив для неї сторінку у TikTok (@tovafriedman) і допомагає вести – пані Това розповідає там про своє життя і дає хороші, перевірені життям поради – родинам, парам, молоді.

Виступаючи на церемонії пам’яті до 80-річчя звільнення Аушвіц-Біркенау, Това Фрідман згадала ще одну знакову річ. Тоді у концтаборі вона бачила невимовні жахіття: смерть, біль, приниження, голод, бачила, як ламаються люди: «Я дала собі слово, що НІКОЛИ, НІКОЛИ, НІКОЛИ не покажу їм (нацистам, ворогам – Прим. ред.), як багато болю вони мені завдають».

Виступ Тови Фрідман та її саму – усміхнену, активну, оточену прихильниками – редакторки «Українок» мали нагоду чути і бачити наживо: як гості міжнародної церемонії вшанування пам’яті жертв Голокосту.

Пані Това дуже схожа на ще одну відому жінку і героїню нашої публікації Едіт Егер, яка також пройшла Аушвіц і стала однією з найвідоміших психологинь. Розповідаємо про неї тут.