Я як більшість нас, час від часу ловила себе на думці, що пора вже нарешті зважати, передусім, на свої інтереси. Але «правильне» виховання вічно опиралося і говорило маминим голосом: «Є таке слово «треба». Аж поки одного разу мені зателефонувала та сама мама:)

Ліричний відступ

«Пам’ятаєш Таїсію Григорівну? – почала мама здалеку.

Таїсія Григорівна – мамина знайома. М’яко кажучи, неприємна. Я витримую її не більше п’яти хвилин. З шостої починаю подумки вибирати знаряддя вбивства – сокира, фінка, льодоруб… Мама прекрасно знає моє ставлення до Таїсії Григорівни, але вона вже пообіцяла…

– Зможеш завтра зустріти її на вокзалі і відвезти на Хрещатик? Поїзд приходить о 7.30, п’ятий вагон, сімнадцяте місце. У неї сумки важкі, потрібно буде зайти всередину…
– Які 7.30, мамо? Завтра вихідний! – обурююся я. – Нехай візьме таксі…
– У неї немає таких грошей, вона пенсіонерка…
– А у мене немає часу.
– Так завтра ж у тебе вихідний…
– Отож!

Потрібно знати мою маму. Показова історія. Мама колись працювала в палаці культури і на всі концерти безкоштовно проводила натовп знайомих. І ось одного разу приїхав Валерій Леонтьєв – мегапопулярний у той час. Любителів «халяви» набігло більше двадцяти.

Мама всім наказала чекати її перед концертом біля входу в палац. Але все пішло шкереберть

Спочатку у тата не завелася машина, потім просто з-під носа втік рейсовий автобус… Мама, розуміючи що спізнюється, почала голосувати. Йшла вздовж дороги з витягнутою рукою, але водії байдуже минали. І раптом одна з машин, об’їжджаючи калюжу, зачепила її бампером. Мама впала, а водій поїхав далі. «І от сиджу я в цій калюжі, – згадувала потім вона, – обличчя і сукня в бруді, коліна розбиті, а в голові одна думка: «Добре, що не на смерть! Хто ж їх там без мене на концерт проведе?»

Одним словом, Таїсію Григорівну я не зустріла. Так, могла б це зробити для мами, але думка про те, що я своїми власними руками відкрию «шенген» для її численних настирливих знайомих, була сильнішою. І тоді мама сказала: «Не думала, що ти така егоїстка!»

На жаль, я не егоїстка. Тому що егоїзм – здоровий – запорука внутрішнього спокою, душевного комфорту і гарного настрою. А я переймаюся, що все ж образила маму відмовою. Та й сама відмова далася мені не так і легко. Який тут комфорт?

Так виникла ідея експерименту над собою – «Тиждень здорового егоїзму». Ділюся своїми «напрацюваннями», раптом комусь стануть в нагоді:)

День перший. Розібратися в собі

Для початку потрібно зрозуміти головне: егоїзм – основа людської природи, а не образливе слово, яким ми всі звикли дорікати один одному. Спершу визначимося з поняттями. Егоїзм – від латинського еgo або «я» – це поведінка, яка визначається думкою про власну корисність, коли індивід ставить свої інтереси вище інтересів інших. Тут щось суперечить моралі? Нічого. Кожну природню дію ми здійснюємо собі на користь і собі в задоволення: спимо, їмо, п’ємо, спілкуємося з друзями.
І якщо ви не нав’язуєте нікому своєї думки, не робите нічого за чужий рахунок, не вимагаєте від людей поступок, нікого не принижуєте заради власних здобутків, то ваш егоїзм цілком здоровий. Шкідливі і небезпечні лише крайні його форми: гіперегоїзм (егоцентризм, нарцисизм) і гіпоегоїзм – занижений рівень егоїзму, життя в стилі «суспільне важливіше особистого». У першому випадку людина може нашкодити оточуючим, у другому – самому собі.

Гіперегоїсти йдуть по головах, гіпоегоїсти страждають від невміння захищатися, тримати дистанцію

Перші активно користуються слабкістю других. Державна машина часів наших бабусь і мам старанно ростила гіпоегоїстів, дуже зручних для суспільства. Думаю, життєві принципи моєї мами родом саме з радянського дитинства, і з цим потрібно просто змиритися…

Що стосується альтруїстів, то і в них егоїзму більш ніж достатньо. Від своїх благородних вчинків вони отримують моральне задоволення, яке робить їх щасливими. Тобто, діють у власних інтересах. Важко уявити собі альтруїста, який страждає від необхідності робити добро.

Але повернімося до експерименту. Якщо у вас, як і в мене, є сумніви в «здоровості» егоїзму, то перший день раджу витратити на читання розумних книг і самоаналіз. Визначте свої головні помилки, випишіть їх в стовпчик і почніть розбиратися з ними по черзі.

День другий. Навести лад у справах

Здоровий егоїзм – це вміння не тільки розставляти пріоритети, а й відмовлятися від того, що не приносить радість. Від того, що не надихає, дратує, викликає сум. Випишіть всі негативні моменти за останній час і спробуйте провести день, повністю їх виключивши. Складіть план майбутніх справ. Мінімум 70% з них мають бути підпорядковані лише вашим інтересам. Щоб було простіше розібратися, в кожному пункті дайте відповідь на одне питання: «Навіщо мені це потрібно?»

Краще зробити це письмово. Аргументи, озвучені в голові, і ті, що зафіксовані на папері, – «дві великі різниці». Ви здивуєтеся наскільки деякі з них виявляться смішними і не витримають критики. Викресліть все, що створює вам дискомфорт. «Тоді мені доведеться викреслити майже все! – сказала моя подруга, коли я поділилася з нею своїми думками. – А за що тоді жити і з ким спілкуватися?»

Відповідаю: жити на гроші, зароблені тим, що приносить задоволення, спілкуватися з тими, хто приємний

Це лише здається складним і нереальним. Впроваджуйте «реформи» поступово: пробуйте, перевіряйте і не поспішайте. Будь-які зміни – це стрес, а ми ж шукаємо джерела радості, правда?

День третій. Навчитися не звертати увагу на думку оточуючих

Здоровий егоїзм – це внутрішня свобода. Людина, яка її має, ніколи не переймається тим, що скажуть про неї інші. Проста ревізія: розділіть аркуш на три колонки. У першій напишіть імена тих, чия думка для вас важлива. У другій дайте відповідь на питання – чому? У третій сформулюйте причину своїх страхів – що зміниться, якщо ця людина подумає про вас погано? Цей прийом дуже добре показує, наскільки незначними є причини наших страхів, і допомагає ці страхи відкинути. І взагалі, не треба інтерпретувати вчинки оточуючих, як неповагу до себе.

День четвертий. Навчитися казати «ні»

Про це “мистецтво” не писав тільки ледачий, тому не буду повторювати. Скажу лише, що вміння відмовляти може як полегшити, так і ускладнити життя. Все залежить від внутрішнього настрою. Якщо ви сказали «ні», а потім три доби не спите через почуття провини, то кому стало легше? Перш ніж тренуватися в відмовах треба розібратися з почуттям провини, його причинами і починати працювати над ними, поступово, маленькими кроками.

У мене є знайома, яку постійно експлуатує сусідка. «Купиш мені дещо? – її традиційне проханння, після якого йде довгий список «дещо» і продуктів. – Ти все одно йдеш у магазин…» Знайому це дратує і обтяжує, але вона не може відмовити: сусідка мати-одиначка і їй справді непросто. Втім, одного разу знайома все ж сказала «ні». Сусідка страшно образилася і навіть обурилася. Знайома щиро переживала, кілька разів поривалася піти і вибачитися, але, на щастя, втрималася. Згодом їх сосунки навпаки покращали: сусідка не припинила звертатися за допомогою, але не зловживає, стала більш стриманою і ввічливою.

Мій особистий досвід четвертого дня виглядав так. «У нас змінилися обставини, – написали мені із студії, з якою я співпрацюю. – Дуже потрібно здати сценарій на десять днів раніше. Зможете?», «Вибачте, ні. – Відповіла я. – Працюю над кількома проектами, і графік розписаний на місяць вперед. Крім того, у мене сім’я, дитина, які потребують уваги. Я, звичайно, можу зробити нашвидкуруч, але ж вас цікавить якість?».

Аргументована відмова знімає почуття вини і переживання, що вас неправильно зрозуміють

День п’ятий. Полюбити себе

Здоровий егоїзм передбачає відпочинок, час для мрій, можливість розважатися і робити те, що приносить задоволення. В цей день я відклала всі справи і дозволила собі розкіш повільно і довго (в моєму життєвому ритмі цього слова давно вже немає) прийняти ванну, а ще – неспішно пройшлася парком і відвідала виставку ретро-фотографій. Найскладніше було подолати відчуття, наче я дарма витрачаю дорогоцінний час. Думки про те, скільки всього потрібного і важливого я б могла зробити, наполегливо мене атакували. Але я впоралася. Просто відключила їх. Розслабилася наскільки змогла. В результаті отримала більше, ніж втратила: в цей вільний від нескінченних перегонів день народився сюжет для нового сценарію.

День шостий. Відкрити себе заново

Здорові егоїсти, як правило, успішні люди. Запорука їхнього успіху – розуміння своїх сильних рис і вміння правильно ними користуватися. І тут допомагає одна вправа. Попросіть друзів і родичів розповісти, що їм подобається в вас найбільше. Повірте, ви сильно здивуєтеся. Особисто я дізналася про себе багато такого, про що раніше навіть не здогадувалася. Запишіть все почуте і подумайте, як знайти своїм кращим якостям найбільш гідне застосування.

День сьомий. Бережіть хороший настрій

Коливання настрою – абсолютно нормальний процес. Питання лише в тому, в який бік вас заносить частіше. Люди з добре розвиненим здоровим егоїзмом в три рази рідше сумують і дратуються, ніж гіпо- та гіререгоїсти. Просто вони вміють захищатися від негативних емоцій, не зважати на неприємні моменти, фільтрувати інформацію. Спробуйте провести день, не дозволяючи собі дратуватися через дрібниці. Мені особисто допоміг один простий прийом: потрібно уявити собі, що ти – глядач в театрі, і все, що відбувається навколо – лише вистава. І тоді все сприймається легше, простіше і веселіше. Бережіть гарний настрій і завжди вірте в краще».

Прочитали, тут же взяли аркуші для згаданих вправ і захотіли й самі стати егоїстками нарешті:) А ще можна взяти урок здорового пофігізму) До речі, як його досягти написали.