Ханука – свято перемоги світла й жіночої мужності

Із заходу сонця 7 грудня до 15 грудня євреї всього світу й, зокрема, України відзначають свято Хануки – свято перемоги маленького народу над великою армією, світла над темрявою. Це історія про чудесний глечик чистої олії. Але крім звичної і знайомої нам Хануки, з її пончиками, латкес та мерехтінням свічок, в цьому святі прихований глибокий внутрішній зміст, який стосується єврейських жінок.

Навіть в «Шулхан Арух», кодексі єврейських законів, є два закони Хануки, звернені тільки до жінок. Окрім того, жінки, так само як і чоловіки, зобов’язані запалювати ханукальні свічки: «Як сказав рабі Ієшуа бен Леві: жінки зобов’язані запалювати ханукальні свічки, адже і вони теж були присутні (брали участь) у цьому диві».

З Ханукою пов”язані кілька суто жіночих традицій. Наприклад, у єврейських громадах Північної Африки існує традиція влаштовувати вечірку для дівчаток в сьомий вечір Хануки. У цей вечір жінки і дівчатка відзначають новомісяччя тевета: їдять страви з бринзою, що нагадують про подвиг Юдиф, і приходять в синагогу, щоб поцілувати Сувій Тори. Дівчаток вітають і дарують їм подарунки. У єврейських громадах Греції в Хануку дівчатка просять один в одного пробачення і миряться, якщо були в сварці, – як в День Спокути. У Тунісі в Хануку відзначали бат-міцву всіх дівчаток, яким цього року виповнилося дванадцять років.

З року в рік ханукальні вогні нагадують також і про хоробрість жінок, про їхню мудрість і особливу мужність у критичних ситуаціях. Саме жінки брали участь в диві Хануки, в диві перемоги нечисленних євреїв над численними сильними греками. Такі знайомі єврейські імена: Хана, Мірьям, Юдиф… У чому ж полягала особлива сила цих єврейських жінок – нам розповіли наші партнери з Всеукраїнської жіночої організації Проект Кешер Україна. Ділимося…

ХАНА І СІМ ЇЇ СИНІВ

Історія Хани відома нам з вавилонського Талмуду. Її заарештували солдати Антіоха за виконання заповідей Тори і привели до Антіоха разом з сімома синами.

Антіох викликав по черзі кожного з сімох юнаків і наказував їм поклонитися ідолу та спробувати свинини – порушити дві з найсуворіших заборон Тори. Та ті не корилися, і Хана їх підтримувала у цьому. Всі вони були страчені на очах матері.

Коли черга дійшла до сьомого сина, ще зовсім маленького хлопчика, Антіох вирішив вдатися до хитрощів, оскільки сила і погрози йому не допомагали. Він впустив перстень до підніжжя ідола і попросив дитину підняти його. Але хлопчик відмовився схилитися перед ідолом навіть для того, щоб підняти перстень.

Коли останнього сина вели на смерть, Хана крикнула йому: «Іди до праотця нашого Авраама і скажи йому, що він поклав на жертовник тільки одного сина, а я – сімох. Він лише пройшов випробування, я ж пожертвувала дітьми по-справжньому!».

Після цього вона попросила дозволу поцілувати своїх мертвих синів, а потім підійшла до краю даху і кинулася вниз. Ось така відданість вірі, втілена в праведній жінці, що виховувала своїх синів.

«Ханука» і «хінух» – «виховання» – однокореневі слова. Історія Хани вчить нас вихованню, в якому є місце самопожертві як частини служіння Всевишньому.

ЮДИФ, ДОЧКА БАРІ
(за однією з версій – дочка Йоханана)

Сирійський полководець Олоферн (воєначальник вавилонського царя Навуходоносора) взяв в облогу місто Бетулія в Юдеї. Євреї мужньо захищалися, але запаси їжі і води в місті вичерпувалися. Багато хто хотів вже здатися, але вожді опору просили дати їм ще п’ять днів. Якщо за цей час нічого не зміниться на краще, вони капітулюють.

І тоді Юдиф вирішила діяти. Вона поставила на голову важку корзину з хлібом, сиром і вином та вийшла за міську стіну. Коли солдати Олоферна затримали її, вона сказала: «Я з Бетулії, мені є, що сказати полководцю. Проведіть мене до нього».

Поставши перед Олоферном, вона сказала: «Я з Бетулії. Я знаю, як захопити місто». Олоферн був зачарований єврейською дівчиною і відповів: «Якщо те, що ти говориш – правда, після захоплення міста я візьму тебе за дружину».

Він наказав охороні дозволити Юдиф вільно переміщатися по табору і входити в його намет у будь-який час. На третій день перебування дівчини серед сирійців, Олоферн запросив її на дружню вечерю наодинці. Юдиф принесла з собою хліб, сир і вино, взяті з міста. Від солоного сиру Олоферн захотів пити і тамував спрагу вином до тих пір, поки не оп’янів.

Не гаючи часу, Юдиф схопила меч Олоферна і з силою, даною їй в той момент, встромила його в горло ворога. Потім Юдиф відрубала голову мертвому Олоферну, сховала її в кошик, з яким прийшла в табір, і повернулася в Бетулію.

Дізнавшись, що полководець противника мертвий, євреї надихнулися і кинулися в атаку. Сирійці ж, навпаки, впали в паніку, побачивши обезголовленого Олоферна і почали втікати.

На згадку про подвиг Юдиф і чудесне спасіння євреїв Бетулії в Хануку, прийнято їсти страви із сиру.

МІРЬЯМ, ДОНЬКА МАТІТЬЯГУ

Менш відомою постановою греків проти євреїв було «право першої ночі», яке надавалося місцевому грецькому правителю. Ця постанова діяла 3 роки і 8 місяців.

Коли вийшов цей наказ, спочатку багато дівчат відмовилися взагалі виходити заміж. Але час минав, і поступово євреї змирилися з жахливим указом. Протягом цілого року і трьох місяців всіх єврейських наречених приводили перед весіллям до намісника.

Коли черга дійшла до Мірьям, дочки Матітьягу, вона вирішила, що не дозволить такої наруги стосоно себе! Під час весілля вона розірвала свій одяг і постала перед гостями оголена. Батько і брати в першу хвилину подумали, що бідолаха збожеволіла.

Наступної ж хвилини вони дістали мечі, щоб убити сестру, яка їх зганьбила. Але Мірьям не розгубилася і закричала: «Ви соромитеся мене за те, що я зробила малий гріх – оголила своє тіло! Але ви не соромтеся себе за великий гріх, за те, що ви мовчите, коли мене, вже заміжню жінку, ведуть до неєврея, щоб він мене зґвалтував! Хіба забули ви своїх предків, Шимона і Леві, які вбили чоловіків цілого міста, коли один з них зґвалтував їх сестру?! Їх було двоє, а вас, моїх братів – п’ятеро! У них зґвалтували тільки одну сестру, а у вас ґвалтують сотні дочок вашого народу! Чому ж ви мовчите?!».

Слова Мірьям проникли в серце її братів. Вони взяли її, щоб відвести до намісника, але коли постали перед ним, вихопили мечі і вбили його на очах у всіх.

З цього і почалося повстання, яке очолили Хасмонеї, брати Мірьям. Євреї вийшли на війну за свою свободу, за право залишатися євреями і відкрито дотримуватися заповідей.

Всевишній був з народом Ізраїлю і робив для нього чудеса. Хоча вони були слабкі та нечисленні, вони перемогли сильного і численного ворога та повернули святість в Будинок Б-га – єрусалимський Храм, і в свої власні будинки.

Пам’ятайте самі та розповідайте своїм дітям історії про великих жінок, завдяки яким народи перемагали ворогів, а світло перемагало темряву!