Що почитати восени – 7 жіночих історій про кохання, магію та еміграцію
Разом з Yakaboo зібрали книги, в яких жіноча сила постає у всіх відтінках
x
x
Кожна осінь має свій настрій і свої жіночі історії. Саме вони спадають на думку, коли виникає питання: “Що почитати восени?”. Вони різні — богині, відьми, детективки, закохані, доньки, подруги, емігрантки. Усі вони шукають себе, борються, зцілюються, помиляються, починають спочатку…
Дженніфер Сейнт
Дженніфер Сейнт повертає до античних міфів, щоб переписати історію найсуперечливішої жінки Олімпу. У романі «Гера» могутня богиня постає не ревнивою дружиною Зевса, а самостійною, гордою і розумною правителькою, що прагне справедливості. Це історія про те, як навіть на вершині влади жінка змушена виборювати повагу. Авторка розкриває Геру як символ внутрішньої сили і гідності — у світі, який звик бачити в ній лише тінь чоловіка. У ій же серії романи “Аріадна”, “Електра”, “Аталанта”.
Женев’єва Ґорнічек
Це переосмислення скандинавського епосу, сповнене пристрасті, магії та жіночої самотності. Ангрбода, спалена богами за відмову підкоритися, народжує дітей Локі — істот, від яких залежить майбутнє світу. Коли вона знову отримує дар пророцтва, бачить долю, що прирікає її дітей на загибель. Та замість змиритися, Ангрбода повстає проти самої долі. Роман — гімн материнській любові, незалежності й непокорі.
Квіти над пеклом. Справи комісара Баттальї. Книга 1.
Іларія Туті
У засніженому селищі на півночі Італії комісарка Тереза Батталья розслідує моторошне вбивство. Вона — сильна, досвідчена, але втомлена жінка, яка ховає власні страхи під маскою суворості. Тереза бореться не лише зі злочинцем, а й із хворобою, що повільно стирає її пам’ять. Вона знає: це, можливо, її остання справа. Іларія Туті створила незабутню героїню, чия людяність і розум перемагають навіть там, де здається — вже пекло.
Христина Лукащук
Ця збірка поєднує дві інтимні історії: про жінку, що пізнає себе через речі в чужій країні, та про любов, яка виходить за межі звичних визначень. Христина Лукащук пише тонко і глибоко, спостерігаючи, як повсякденне набуває символів, а буденність — сакральності. Героїні її текстів не бояться ставити запитання про близькість, свободу і право бути собою. «Мова речей» — це тиха розмова з собою, яку хочеться продовжити.
Ірена Карпа
Її світ — Париж, архітектура, сім’я, кавʼярні. Але війна ламає звичне життя, і стара любов повертається разом із болем. Ірена Карпа говорить про кохання і втрату, про те, як бути живою, коли навколо — руїни, і як зберегти ніжність попри травму. У романі — правда часу, де жінка виборює себе не на полі бою, а всередині серця.
Мона Авад
Коли помирає мати, Бель повертається додому і натрапляє на дивний спа-салон, де краса перетворюється на обряд поклоніння. Містичний, химерний роман про залежність від дзеркала, про дочки, які все життя намагаються сподобатись матерям — і нарешті бачать у відображенні себе. Мона Авад створює моторошну казку про жіночу тілесність, травму і примарну владу «досконалості».
Моніка Фагерхольм
Дві молоді жінки, Роза та Ізабелла, проводять безтурботні дні біля фінських озер, мріючи про життя, схоже на фільм. Та під поверхнею цієї краси ховаються самотність і сумнів. Моніка Фаґергольм майстерно показує, як дружба може бути і притулком, і пасткою, а пошук себе — найдовшою з подорожей. Її героїні — водночас ніжні й небезпечні, як сама вода.
