ІСТОРІЯ КОХАНЬ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

Чотири “симпатії” і одна “люба Маринця” голови Центральної Ради УНР

В офіційних джерелах, історичних хроніках детально описують науково-громадське життя Михайла Грушевського, а в нього ж було і особисте: перше кохання, юнацькі симпатії, романтичні зв’язки, листування. Їх досліджувала Оксана Юркова (ВВС Україна). Самі прочитали з цікавістю і не знали, що Михайло Грушевський писав любовні вірші.

«Менторка і моральна вихователька» Ганна (Ніна) Ямпольська

У травні 1885 року у Тифліській чоловічій гімназії з нагоди тисячоліття смерті просвітителя святого Мефодія влаштували “кирило-мефодіївську параду”. Найкращому гімназисту, учню 7 класу Михайлу Грушевському, доручили виступити з рефератом. Виступ 18-річного юнака був настільки яскравим, що привернув увагу Ганни – сестри його товариша Володимира Ямпольського.

Ганна (або, як її називали в родині, Ніна) Ямпольська була на кілька років старша за Михайла. Вихованка Харківського інституту шляхетних дівчат взяла на себе місію “облагородити і витончити” особистість “бурсака” Грушевського. У домі Ямпольських, де молодь організовувала різні забави, гімназист став частим гостем. Між молодими людьми почалось дружнє листування. Ганна, як згодом пригадував Грушевський, виступала у ролі його “менторки і моральної виховательки”.

Михайло Грушевський натомість вчив її української мови та зацікавив українською літературою

На фото Михайло Грушевський в родинному колі. Стоять: Олександр (брат), Ганна (сестра), Михайло, Марія (дружина). Сидять: Сергій та Ольга (племінники), Катерина (донька), Глафіра Захарівна (мати). Київ, 1906 р. 
З архіву Історико-меморіального музею Михайла Грушевського.

Очевидно, закохана у Михайла дівчина мріяла про шлюб з ним. Але мріям збутись не судилось. Грушевський у 1886 році вступив до Київського університету, а Ганна залишилась на Кавказі. У 1893 році Ямпольська переїхала до Києва, за посередництва Грушевського брала участь у діяльності Старої громади, допомагала доглядати за хворим Олександром Кониським. 

У 1909 році вона деякий час була навіть офіційним редактором-видавцем газети “Село”, яку видавав Грушевський. Листування Михайла та Ганни тривало багато років – збереглось 55 листів Михайла до Ганни та 183 її відповіді. 

“Чарівний образ” Олени Марковської

Восени того ж 1885 року до Тифліса на гастролі завітала оперна трупа. Завзятим відвідувачем оперних вистав разом з іншими гімназистами став і Михайло Грушевський. Не в останню чергу це сталось через Олену Павлівну Марковську. Вона виконувала партію Мікаели в опері “Кармен” і, як згадував потім Грушевський, була “гарною і поставною дівчиною, темною шатенкою, з карими очима, українського типу”.

Невдовзі Михайло познайомився з артисткою під час щорічного благодійного концерту, що влаштовували у гімназії. 

Про історію кохання ще одного відомого українця Леся Курбаса також можна прочитати на сторінках “Українок”.

Разом з організатором концерту Жоржем Еристовим Грушевський запрошував на концерт оперних артистів, серед яких була і Марковська 

Фото: Михайло Грушевський (стоїть ліворіч) з батьками, сестрою Ганною, братом Олександром та зятем Віктором Шамраєвим. П’ятигорськ (1894-1895 р.)
З архіву Історико-меморіального музею Михайла Грушевського.

Михайло став “пажем при високій дамі від мистецтва”: він привіз співачку на концерт, відвіз її додому, вручив букет. Кілька разів бував у неї вдома, заводив розмови про український театр і музику, український літературний рух. У відповідь Марковська надсилала Грушевському лібрето опер, зокрема тих, що ставились трупою, – “Ріголетто” Дж. Верді, “Гугеноти” Дж. Мейєрбера. Закоханий Михайло подарував артистці на пам’ять кілька книжок, зокрема повісті Юрія Федьковича та петербурзьке видання “Кобзаря” у гарній оправі. Почуття, які охопили 19-річного хлопця, закарбувались у його любовній ліриці.

Оперний сезон скінчився, трупа поїхала. Про свої почуття Михайло Олені Павлівні так і не сказав. Хоча до кінця життя пам’ятав запах яблук, що солодко пахли у сінях будинку, в якому жила Марковська… 

“Симпатії” Марія Вовк-Карачевська та Ірина-Софія (Орися) Шухевич

З початку 1890-х років професорський стипендіат Університету св. Володимира Михайло Грушевський став зачащати до дому старогромадівця Василя Вовка-Карачевського. Атмосфера, що панувала у родині, була йому близькою за духом. Разом з Василем та Марією – дітьми В.Вовк-Карачевського – Грушевський багато спілкувався, відвідував театр. Довго думав, чи одружитись з Марією. Ідею мати Грушевського за зятя підтримували й батьки Марії. Не склалось.

Переїхавши у 1894 році до Львова та очоливши кафедру всесвітньої історії з окремим оглядом історії Східної Європи у Львівському університеті, професор Грушевський заприязнився із відомими галицькими родинами. Однією з найбільш близьких йому стала родина етнографа Володимира Шухевича. Юна Ірина-Софія Шухевич (в родині її звали Орисею) була красунею. Вона мала чудовий голос, прекрасно співала.

Ще однією хвилюючою історією кохання хочемо поділитися на наших сторінках про Івана Мазепу та його кохану Мотрю.

Грушевський просто не міг не захопитися нею, і присвятив їй кілька романтичних віршів

Фото: любовні вірші Михайла Грушевського, написані у грудні 1885 року. Вперше опубліковані у книзі: Михайло Грушевський. Із літературної спадщини. Нью-Йорк, Київ, 2000 рік.
“Товариш щирий, розумний і добрий” Марія Вояковська

Зрештою, обраницею Михайла Грушевського стала Марія Сильвестрівна Вояковська. Вони познайомились у Львові – професор та вчителька. Марія була донькою греко-католицького священика із Скали над Збручем (зараз – Скала-Подільська). Після закінчення Львівської учительської семінарії працювала у місті.

У березні 1896 року Грушевський листовно освідчився “панні Марині”: “Думаю, що для Вас не тайна моя симпатія до Вашої особи. Я мушу знати, чи можу будувати на їй які більші надії. Я виславляв Вам свої погляди на сю справу: симпатія потребує обопільності, а до того обопільного довір’я і поважання… Я не люблю гратись в красні слова і зоставляю моєму поступуванню й ділам свідчити за мене… Шукаю товариша щирого, розумного і доброго, співробітника в праці громадській, аби жити з ним душею в душу…”.

Маринця – так ласкаво називав Грушевський свою дружину

Фото: весільне фото Марії та Михайла Грушевських. Львів, 1896 рік. З архіву Історико-меморіального музею Михайла Грушевського.

Марія відповідала взаємністю. У травні того ж року Марія Вояковська та Михайло Грушевський побрались у Скалі. У червні 1900 року народилась їхня єдина донька Катерина.

Вони не помилились один в одному. Маринця, як ласкаво називав Грушевський дружину, була з ним до кінця, в радості та в горі.

Цікавим і маловідомим є життя Миколи Леонтовича. Ми знаємо його як автора «Щедрика», але окрім найвідомішої в світі колядки він написав багато інших музичних творів, першим в історії української освіти склав підручник з нотної грамоти для школи, був вбитий чекістами, а незадовго до смерті «розривався» між двома жінками – дружиною і юною лібретисткою, яку називав своєю «музою». Читайте трагічну історію композитора тут.