Важко уявити, що колись жінки жили без сумочок у сучасному вигляді. І цікаво, що оця декоративна брошка на затискачі з ланцюжками слугувала прототипом наших торбинок: на неї чіпляли купу дрібничок – тих самих, які ми дивовижним чином поміщаємо в наші клатчі і шопери. Називали цей аксесуар шатлен. І він дуже рятував жінок, в сукнях яких тоді не було кишень. А взяти із собою, скажімо, в театр чи на прогулянку парфум, носовичок, записку для коханого хотілося. Як, зрештою, і нам зараз. От вони й чіпляли жіночі дрібнички на ланцюжки. Навіть маленькі збірнички поезії та набір для вишивання.

Аристократки могли собі дозволити châtelaine із срібла та золота, мали повсякденні та «вечірні» варіанти. Щось на кшталт нинішніх сумок «біркін» та «шанель» 🙂

Одним із різновидів шатлена був тримач для спідниць: теж брош із довгим ланцюжком, зачепленим за край сукні. Смикаючи ланцюжок, жінки припіднімали його, коли йшли чи сідали.

Згодом шатлени пішли «в народ»: на них кравчині, медсестри, господині носили свої робочі інструменти. Аж поки у 1850-х роках з’явилася перша сумка – ридикюль, а Луї Вуітон створив свій перший саквояж. Місткі та цупкі новинки швидко витіснили цей цікавий жіночий аксесуар…

На нашому фото, до речі, шатлен з унікальної колекції Музею Вікторії та Альберта у Лондоні. А у нашому медіа ще багато цікавих фактів, наприклад: