Рак грудей не зважає ні на війну, ні на карантин: особиста історія Влади Недак
Директорка жіночої єврейської організації «Проект Кешер в Україні» про важливість самообстеження, яке може врятувати життя
Директорка жіночої єврейської організації «Проект Кешер в Україні» про важливість самообстеження, яке може врятувати життя
Сьогодні, у перші дні жовтня, а це місяць обізнаності про рак грудей та дій, спрямованих на профілактику цього захворювання, я хочу не просто мотивувати жінок приділяти увагу здоровʼю та красі грудей, але й поділитись своєю особистою історією.
З Проектом Кешер, жіночою єврейською організацією, я повʼязана з 2008 року, і саме з того часу для мене, 18-річної дівчини вперше відкрилась тема самообстеження та догляду за грудьми. Я, мабуть, тоді вперше склала повну картинку про репродуктивне здоровʼя, гормональну систему, вплив низки чинників на самопочуття та красу свого тіла.
Ані школа, ані мама не дали мені тих потрібних базових знань, з якими має починатися зростання дівчаток. І я така була не одна. Зараз у колі моїх подруг тема табуйованості сексуальної просвіти, гігієни дівчаток, першої менструації та змін свого тіла обговорюється в розрізі “як круто, що наші діти вже зростають в іншому інформаційному полі та нашому правильному ставленні до цих тем”.
Пригадую перші семінари Проекту Кешер, саме тоді ми з іншими жінками дізнались та змогли практично опанувати самообстеження грудей на наданих нашими американським подругами силіконових макетах.
У 2010 році під час самообстеження я відчула в правій груді невеличку пухлину, якої ще не було місяць до того. Через 2 тижні мені успішно видалили фіброаденому. На згадку про неї я маю шрам та роблю обовʼязкове самообстеження щомісяця та УЗД молочних залоз протягом вересня – жовтня. Мені було 20 років…
Під час карантину у 2020 ми з командою знайшли слоган “Рак не пішов на карантин!”, який два роки поспіль супроводжував наші ініціативи протягом жовтневих акцій. Цього року війна… І вона займає більшість наших думок, хвилювань та спрямовує дії на витримку та виживання в складних обставинах та умовах. Але попри все, ми мусимо дбати про себе та не відкладати життя на “після перемоги”.
Свою особисту історію я ніколи не розповідала, але сьогодні я поділилась, аби ми, як доньки, мами, сестри та подруги нагадали собі та одна одній подбати про себе:
Залишаємось разом в складні часи, турбуємось про себе та жінок і дівчаток нашого кола! Особисто я вважаю, що це теж наближає нас до перемоги!
Далі буде…
Слава Україні!
P.S. А ще, правда у мене круте горнятко? 🙂
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: