Війна завжди вносила свої корективи в життя. Вона вимагала практичності. Практичності не лише у звичках, а й у моді. Жінки пристосовувалися до воєнних умов і створювали нові речі й стилі, які актуальні й досі.


Зачіска victory rolls і тюрбан

Зачіска Victory rolls набула популярності на початку 1940 років. Багато жінок були зайняті на виробництві, і така робота потребувала зібраного волосся. Victory rolls поєднувала практичність та елегантність. Волосся накручувалося на бігуді, а потім акуратно викладалося на маківці або над чолом. Форма мала нагадувати літеру V – victory або перемога.

Приховували недоліки зачіски та убезпечували під час робіт тюрбани. Прості на вигляд, вони виглядали доволі вишукано. У Парижі тюрбан став справжнім символом спротиву. Під час окупації парижанки намагалися відрізнятися від дружин німецьких офіцерів зокрема й в одязі. Німкені полюбляли акуратні капелюшки, натомість парижанки почали намотувати на голову хустки та шарфи. Так виник тюрбан — як протест та модний аксесуар.


Сумка через плече і воєнні елементи

Її прототип – воєнна сумка-планшет та сумка для протигаза. Вони зручніша, ніж звичайна дамська сумка і дозволяла жінці носити з собою необхідні речі, при цьому мати вільні руки.

Також у моду ввійшло поєднання повсякденного одягу з воєнними деталями: ремені, пряжки, накладні кишені. Позаяк жінки одягали чоловічі речі й військову форму, відшиті для чоловіків, то широкими плечима і підкреслена ременем тонка талія.


Пальто aviatiqua, плащ-тренчкот, комбінезон і галіфе

Відсутність жіночного одягу і потреба у практичних речах підштовхувала жінок запозичувати чоловічий гардероб і заразом відмовлятися від фасонів, які сковують рухи. З цієї причини жінки почали носити пальта льотчиків, які так і називалися aviatiqua – вільний крій знімав усі обмеження як у рухах, так і в гендерних стереотипах.

Також «завдяки» війні в жіночі гардероби увійшов тренч. Його створив у 1901 році британець Томас Берберрі як альтернативу шинелі британських солдатів. Спершу тренчі шили з водонепроникного габардину лише для піхотних військ. Солдати-фронтовики називали його «траншейним пальтом» (trench coat). Під час Другої світової війни тренчкоти знову одягли не лише військові, а й жінки.

Популярність комбінезонам принесла саме війна. Практичні, з безліччю кишень, в яких вміщається все необхідне. Ще одна річ війни – штани-галіфе. Створений для кавалеристів, такий крій дозволяв легко сісти на коня, вільно закинувши ногу. Під час Другої світової війни носити їх почали не тільки чоловіки, а й жінки.


Компактна косметика, червона і стійка помади

У часи Другої світової війни червона помада стала одним з символів опору. Факт про те, що Гітлер ненавидів помаду червоного кольору, сприяв поширенню її популярності. Уряди антифашистської коаліції закликали жінок: «Помада — ваша зброя, а ви — солдати тилу». На прохання уряду США відома візажистка Елізабет Арден створила спеціальний відтінок для жінок, які служили в армії – Montezuma Red, який вдало поєднувався з окантовкою на військовій формі. Помада Montezuma Red стала дуже популярною, тому Елізабет вирішила створити ще один червоний відтінок – Victory Red, він призначався не тільки для військовослужбовиць, а й для кожної жінки.

У кінці 1940-х років інша американка Хейзел Бішоп, хімік-органік, створила першу стійку помаду. Жінка експериментувала на власній кухні з барвниками, оліями та розплавленим воском, щоб створити помаду, яка не буде залишати відбитки на одязі та посуді і буде довго триматися на губах. Отриману суміш Хейзел назвала No-Smear Lipstick – помада, що не розмазується.

Під час війни жінкам доводилося часто, швидко переміщатися і часто фарбуватися «на ходу». Через це зріс попит на компактні форми – палетки, в яких були одразу все необхідне. Також війна призвела до дефіциту декоративної косметики: жінки були вимушені опановувати техніку макіяжу за допомогою лише одного засобу — помади. Її наносили як на губи, так і на щоки.


Смужка замість панчіх, туфлі на танкетці та шпилька

Новомодний нейлон під час Другої світової війни оголосили стратегічною сировиною. Жінки навіть проводили збір старих панчіх для потреб фронту і самі залишилися з голими ногами. Натомість придумали цікаву заміну: малювали на литках смугу, що імітує шов панчохи. Деякі робили це самотужки, інші ж відвідували магазини взуття, які надавали цю послугу. Через дефіцит панчіх жінки все частіше носили штани, переважно широкі та практичні.

У той час шкіра та метал, з яких виготовляють взуття, йшли на потреби військових. Тому постала необхідність в альтернативі, яку врешті запропонував Сальваторе Феррагамо. Підошви він робив із корків, а плетені ремінці з побутових відходів, таких як целофанові обгортки. Так і виникла танкетка, завдяки якій жінки вподобали масивні підошви.

Згодом, вже у 1950 році, Сальваторе Феррагамо запропонував використовувати довгий сталевий стрижень-стилет як опору для підборів. Стрижень він виготовив з металічних гільз від патронів, які у великій кількості залишилися після війни.


Чорний колір, шовкові весільні сукні та роздільні купальники

Друга світова війна спричинила дефіцит тканин – всі запаси йшли на пошиття військової форми, амуніції тощо. Шовк, шерсть, нейлон забороняли використовувати у повсякденному житті. Єдиний спосіб здобути шовк — парашути збитого ворожого льотчика. З цього трофею шили весільні сукні.

Нестача тканини позначилася й на пляжній моді. На зміну суцільним купальникам прийшли роздільні з плавками з високою талією, а в 1946 році з’явилося бікіні.

Чорний колір став головним кольором воєнних часів. Жінки втрачали батьків, чоловіків, синів. У модних журналах Другої світової війни публікували добірки нарядів для вдів total black, що символізували жалобу. Поступово чорний перестав асоціюватися лише з журбою, а став кольором елегантності та лаконічності.

Війна рашистів змусила і україночок перейти на практичні худі, теплий фліс, зручне взуття. Але ми віримо, що незабаром знову одягатимемо сукні, підбори, наповнимо наші шафи яскравими, святковими речами. Серед них обов’язково буде щось жовто-блакитне – поєднання, яке з 24 лютого навіки увійшло в наш український стиль.