Магнітні бурі й наша метеонезалежність: чи можлива і як досягти?

Безперечно, клімат та різноманітні сюрпризи погоди відбиваються на самопочутті людини – про це згадував ще Гіппократ. Наш організм реагує на все: перепади атмосферного тиску, вологість повітря, температурні стрибки, рух повітряних мас, магнітні бурі. Інформацію про те, що у навколишньому середовищі відбулися зміни, він отримує різними шляхами: через коливання стінок сонної артерії, рецептори, розташовані на шкірі та слизових оболонках, органи чуття.

Усі аспекти впливу погоди та клімату на людський організм вивчає наука біометеорологія. Згідно з нею, будь-яка різка зміна погодних умов є стресовим фактором, але бурхливо реагують на це не всі – більшість людей таки адаптується, причому доволі швидко. А от тих, хто переживає це надто чутливо, й називають метеозалежними.

МЕТЕОЗАЛЕЖНІСТЬ АБОЛЮДИ Й БАРОМЕТРИ

Цікаво, що таких особливо багато таких у розвинених країнах та мегаполісах. Лікарі пояснюють це тим, що у міському повітрі багато важких іонів, які перешкоджають нормальному проникненню ультрафіолету, необхідного організму. Крім того, у мегаполісах порушений природний водообмін, тому спека та холод переносяться гірше. Виходить, чим далі людина від природи, тим сильніше вона нагадує їй про себе.

Автоматично ряди метеозалежних поповнюють люди, які мають хронічні захворювання,  особливо серця та судин, органів дихання. Також дуже чутливі до погодних метаморфоз і ті, хто страждає на астенічний синдром і вегето-судинну дистонію – популярні нині діагнози.

Найчастіше симптоми метеозалежності (такі, як головний біль, сонливість, зниження працездатності, підвищена втомлюваність тощо) спостерігаються у міжсезоння, коли погода може змінюватися неодноразово упродовж дня.

Здавалося б, все зрозуміло, але є деякі «але». Американські дослідники провели цікавий експеримент: відібрали кілька сотень добровольців, 60% з яких скаржилися на метеочутливість, і небезпідставно – медичні діагнози, що підтверджували «законність» цих скарг, дійсно були. Потім вчені проаналізували реальні метеопоказники поблизу місць їхнього проживання – атмосферний тиск, температуру, вологість повітря тощо. І виявилося, що відчутні зміни фізичного стану у зв’язку з цим зазнають лише близько 14% людей зі згаданої групи. Тож, виходить, проблема метеозалежності дещо роздута, і багатьом так званих людей-барометрів варто було б зміцнювати нерви, а не тіло.

МАГНІТНІ БУРІ, МЕТЕОЗАЛЕЖНІСТЬ… А МОЖЕ – МЕТЕОНЕВРОЗ?

Метеоневроз дуже поширений, хоча й не дуже зрозумілий. Тобто з погляду фізіології у людини все в нормі, аналізи такі, що хоч у космос запускай, а от самопочуття таке собі – то «лапи ломить, то хвіст відвалюється». На відміну від справді метеозалежних, які реагують більше на стрибки атмосферного тиску та магнітні бурі, у метеоневротиків проблеми зі здоров’ям трапляються переважно в погану (у прямому сенсі слова) погоду – коли дощ, сльота… І все падає з рук, й нічого не хочеться. А як визирнуло сонечко – усе минулося.

Така фатальна залежність настрою та самопочуття від погоди знайома насамперед жінкам, яким властива підвищена емоційність, людям зі слабким типом нервової системи (холерикам, меланхолікам), а також творчим особистостям. Відомо, наприклад, що Ріхард Вагнер із тугою чекав на проблиски сонця, щоб закінчити партитуру опери «Парсифаль». Неврозом сльоти страждали також Гете, Моцарт та Байрон.

МАГНІТНІ БУРІ, ЧИ ПСИХОСОМАТИКА?

До причин розвитку метеоневрозу докопатись непросто. Буває, коріння його сягає дитинства: маля виявляє, що в дощ батьки частіше сваряться, приділяють йому менше уваги – взагалі, атмосфера вдома змінюється. Цей тип поведінки може бути засвоєний на рівні підсвідомості й привнесений вже у доросле життя.

Буває, потреба у певній кількості ультрафіолету закладена генетично – тому вихідцям з півдня так важко мешкати у північних регіонах, де мало сонця.

А психологи вважають, що корінь зла – у відсутності психогігієни в житті сучасної людини. Ми зазнаємо величезних емоційних навантажень, особливо зараз, але навіть поплакати ніколи, не на часі. Тим більш, відреагувати свої емоції, звільнити тіло та свідомість від переживань. Тому, можливо, це зовсім не магнітні бурі?

Раніше принципи психогігієни підтримувала релігія, яка закликала до виконання певних ритуалів: щоденних, щотижневих, сезонних. Для сучасної людини, за малими винятками, це не актуально, але й традиція інших психогігієнічних процедур теж не засвоєна. Звісно, можна звернутися до психолога, але це дороге задоволення, та й хто ж з таким звертається?

КОПАТИ ГЛИБШЕ Й ПИТИ ВИНО

Перше, на що варто звернути увагу, – взаємозалежність погоди та свого стану. Чому, наприклад, коли йде дощ, нам сумно, а коли сніг – зовсім навпаки? Насправді це дуже цікаво.

Психологи пояснюють це так: сніг білого кольору – і це як оновлення, очищення, а темний колір – це завжди напруга, пригніченість. Це колір ночі, де все приховано, і саме цієї невідомості ми й боїмося. Тому у нас зростає напруга від усього темного. Плюс вода – некерована стихія, а багато хто на несвідомому рівні з різних причин має страх некерованості. Снігу ж можна надати форму, а де форма, там і керованість. І тут все значно легше та зрозуміліше.

Ще один важливий аспект – чистота. Для когось, скажімо, перфекціоністів це велика цінність. Під час дощу у таких людей з’являється багато додаткової роботи (все вимити, вичистити, пересушити), а це теж підґрунтя для стресу й напруги, адже у них не спитали «дозволу», аби порушити традиційний уклад життя.

До речі, такий глибинний аналіз почуттів можна проводити не лише стосовно погоди. Але й з погодою це працює – аналізуючи, ми «приручаємо» природні явища (хоча психологічно вони страшні, бо завжди непередбачувані), вони стають зрозумілішими. Відповідно, й погода теж «приручається».

Що ще важливо? Прислухатися до сигналів свого організму й завчасно вживати заходів. Наприклад, якщо дощ вганяє вас у депресію, спробуйте зробити все, що можете – глибоко подихати, вдягтися веселіше або й не виходити з дому, як є така можливість. Ключове тут – розуміти свої емоції, їхні причини і щось таки робити.

Світ ми не переробимо, погода змінюватиметься. Але керувати своїм організмом, пристосовуватися до погоди – цілком у наших руках. Тоді й метеозалежність, можливо, перетвориться у метеонезалежність. Загалом профілактика завжди краще лікування, тож варто робити гімнастику, пити каву або й вино – келих-другий сухого червоного гіпотонікам радять навіть лікарі 🙂