Маленька волонтерка: як донька головного рабина України повернулася з Ізраїлю, щоб допомагати татові та українцям

Мабуть, немає жодного українця, якому незнайомий Моше Реувен Асман – головний рабин України, який підкорив країну своєю харизмою, енергійністю, артистизмом і відвертістю. На широкий загал він прославився, перш за все, своїми емоційними відео із закликами припинити війну й патріотичними піснями про Україну, які миттєво стали вірусними. Та за кадром популярних роликів залишається ще багато: постійна допомога постраждалим українцям – продуктами, одягом, житлом, евакуацією, а також численні звернення до міжнародної єврейської спільноти з проханнями ще більше підтримувати Україну. До волонтерства ребе залучив й усю свою велику родину, яка повернулася з Ізраїлю заради українців. Про батька, війну, добрі справи і надії на майбутнє ми поговорили з однією з доньок равина – Фейгою Асман.

Покинули Ізраїль заради українців

До 24 лютого 2022 року 15-річна Фейга Асман жила життям звичайного українського підлітка. Вона – з наймолодших доньок у багатодітній родині головного рабина України Моше Реувена Асмана, у якій десятеро дітей. 

Дівчинка ходила до старших класів ліцею “Міцва-613”, що розташований на Київщині, в селищі Анатевка, і відомий своїми передовими методиками у навчанні: тамтешні викладачі запозичили найкраще зі світових педагогічних систем, щоб прищепити дітлахам любов до знань і розвинути їх потенціал й таланти за допомогою сучасних технологій, гаджетів й інтерактивних завдань. Крім того, у цьому навчальному закладі працює справжня міні Академія наук, тому її вихованці з легкістю перемагають у міжнародних наукових конкурсах й олімпіадах, а також вступають до престижних вітчизняних і зарубіжних вишів.

Фейга Асман пожертвувала мріями, заради допомоги іншим

Мріяла про успішне навчання в університеті й Фейга, а ще будувала яскраві плани на майбутнє та насолоджувалася життям. Та лютневий ранок повністю перекреслив усі дитячі мрії. Нічну тишу розірвали перші звуки повітряної тривоги: на столицю полетіли ракети, а у місті розпочалася паніка, люди не знали, як жити далі у нових страшних реаліях.

Не знала цього і юна Фейга. Крихкий дитячий світ похитнувся і за один день дівчинка подорослішала. «Мені стало страшно від усвідомлення неможливості того, що відбувається. Адже і в мене, і в моїх батьків було багато друзів у росії, а тато взагалі народився у санкт-петербурзі. А тут – бомби, танки, ракети… Мені здавалося, що це просто жахливий сон, я зараз прокинуся і все буде як раніше. Але це була війна – справжня, жорстока війна”, – згадує свої враження у перші дні війни школярка.

Тоді її батько, Моше Асман, розпочав евакуацію людей з Києва, і дівчинка разом зі своєю родиною також покинула Україну: Асмани виїхали до Ізраїлю. Натомість, головний рабин України залишився в країні, щоб рятувати інших. 

Однак, поживши пів року закордоном, Фейга з родиною все ж вирішила повернутися додому. Адже тут, під нескінченними звуками тривоги і вибухами, були люди, яким потрібна була її допомога.

Читайте також: Історія: як німецькі жінки з вулиці Троянд врятували своїх єврейських чоловіків

Батько – приклад для наслідування

Повернувшись до батківщини, Фейга вирішила допомагати людям, що потрапили у біду. “Коли прийшла війна, я просто робила те, що й завжди – допомагала людям”, – згадує вона.

До війни дівчинка також займалася волонтерством, адже і в школі, і в родині її завжди навчали дбати про інших: разом з однокласниками з “Міцви-613” вони привозили подарунки діткам у дитячих будинках і самотнім стареньким.

Зараз школярка активно допомагає внутрішнім переселенцям, які проживають в Анатевці. Це селище було побудовано на гроші єврейської громади як соціальний проєкт, що дає прихисток для ВПО зі сходу країни, які втратили свої домівки, починаючи з 2014 року. Вже згодом тут побудували і навчальний заклад – ліцей “Міцва-613”, який відвідують дітлахи-переселенці і кияни, які мають єврейське коріння. Та після 2022 року кількість жителів Анатевки суттєво збільшилася, як і тих, кому потрібна допомога: у селищі продовжують надавати безкоштовне житло й іншу необхідну підтримку внутрішнім переселенцям.

Тож тепер ця маленька невтомна дівчинка замість літнього відпочинку і дитячих пустощів займається тим, що розвозить продуктові набори, збирає медикаменти, пече пироги, а також вислуховує життєві трагедії і дарує надію іншим, адже постраждалим людям так не вистачає уваги і теплоти. Та найбільше за все робити добрі справи її мотивує приклад власного батька.

“Інколи ввечері, після того, як обійдеш 20-30 квартир, трішки втомлюєшся, але це –  приємна втома. Усі ці люди – як рідні, адже лихо об’єднує. І в мене є приклад для наслідування – це мій батько, усе його життя і допомога людям. Він ніколи не втомлюється робити добро і мені дуже хочеться бути схожою на нього”, – зізнається маленька волонтерка.  

Найбільше ж за все дівчинка мріє про те, щоб війна скоріше закінчилася перемогою України. Адже своє майбутнє вона хоче будувати саме у цій країні. А поки ж волонтерка-школярка продовжує допомагати постраждалим від війни, яких з кожним днем стає все більше. “Ми – люди, і біль кожного потрібно переживати, наче свою. Це допомагає нам залишатися людьми”, – каже Фейга.

Підписуйтесь на наш дайджест у Telegram, жіночі історії в Інстаграм та приєднуйтеся до нашої веселої 46 000-ї спільноти у Facebook. Не спамимо дописами, ділимося лише дійсно цікавим 🙂

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Українська єврейка Міхаль Стамова: дружина рабина і королева сім’ї
• Жінки у війні: Влада Недак, яка з «Проектом Кешер» допомогли фінансово 188 українкам
• Уперше в історії українською мовою з івриту перекладений текст Пасхальної Гаґади