Історія жіноцтва: як три подруги придумали бра для спорту і здійснили революцію

Сьогодні ринок спортивного одягу пропонує безліч варіантів на будь-який смак, особливо це стосується спортивних бра. Проте ще кілька десятиліть тому ситуація була зовсім іншою. Жінки змушені були перев’язувати груди паховими пов’язками, щоби хоч якось зменшити дискомфорт під час бігу. Але навіть такі спроби не давали відчуття легкості та впевненості. Але саме цей непридатний для грудей аксесуар підштовхнув до створення першого спортивного бюстгальтера.

ВІД СПОРТИВНОГО ТРЕНДУ ДО ТРЕНДОВОГО ВИНАХОДУ

У 1977 році Ліза Ліндаль, аспірантка Університету Вермонта, пробігала по 30 миль на тиждень, як і багато жінок, захоплених у той час новим спортивним трендом – бігом. Біг був простим способом тримати себе у формі. «Єдине, що викликало дискомфорт — це неможливість підтримувати груди і повна відсутність належної білизни», — згадує вона.

Ліндаль перепробувала все: туге бинтування, біг без бюстгальтера, бюстгальтер меншого розміру. У розмові з сестрою народився жарт: «Чому не існує пахової пов’язки для жінок?»

Проте жарт переріс у конкретну ідею. Ліндаль запросила до співпраці подругу — дизайнерку костюмів Поллі Сміт. До них приєдналася також Хінда Міллер — її помічниця й колега по цеху. жінки почали експериментувати з тканинами просто у вітальні Ліндаль. Міллер створювала прототипи, а Ліндаль випробовувала їх на пробіжках.

ЧОЛОВІЧИЙ ЖАРТ І ЖІНОЧІ ГРУДИ

«Жоден варіант не працював», — зізнається вона. Аж раптом чоловік Ліндаль зійшов на їхній жіночий «мозговий штурм» жартома натягнувши на груди пахову пов’язку. Цей момент став ключовим. Сміт швидко зреагувала: зшила дві пов’язки разом — так з’явився перший прототип.

Ідея з перехрещеними лямками та зовнішніми швами виявилася вдалою. Проте тканина пахових пов’язок не була достатньо щільною. Сміт вирушила до Нью-Йорка за зразками тканини, а потім створила новий прототип. Ліндаль вийшла в ньому на пробіжку, а Міллер бігла перед нею, оцінюючи «стрибки» грудей.

Згодом вони придумали наблизити підтримку грудей до центру лінії сили тяжіння, таким чином зменшуючи навантаження на зв’язки Купера — це важливо і для здоров’я,  і для зовнішнього вигляду.

Жінки запатентували винахід і створили компанію Jogbra Inc. Спочатку продукт мав назву Jockbra, але її змінили на Jogbra через асоціації, які не подобалися покупчиням у Південній Кароліні.

ЖІНОЧА ВИНАХІДЛИВІСТЬ 

У 1978 році винахідниці позичили у батька Міллер 5 000 доларів і відшили перші пів тисячі спортивних бюстгалтерів. Перший Jogbra коштував $16. Виробниці навмисно позиціонували продукт не як спідня білизна, а як спортивна форма і пропонували під реалізацію у маленьких спортивних магазинах. Однак чоловіки-власники магазинів у відповідь лиш насміхалися і відмовляли: «Ми не продаємо бюстгальтери у своєму магазині».

Жінки не здавалися: пішли до заступниць менеджерів – жінок, які працювали у спортивних магазинах, давали їм Jogbra на тестування. Вони спростили розмірну сітку до S, M, L і пакували товар у стримані чорні коробки. 

Ба більше: Ліндаль і Міллер самі знялися у рекламі своїх спортивних бра для спортивних журналів. Їхнє гасло звучало провокативно: «Жоден створений чоловіками спортивний бюстгальтер не зрівняється з цим».

Перша партія розійшлася миттєво. За рік реалізації компанія Jogbra Inc заробила приблизно 500 000 доларів. Jogbra Inc росла на 25% щорічно.

Ліндаль і Міллер розширили команду, дали роботу двом сотням жінок, створили велике виробництво у Пуерто-Рико, розширили лінійку – наприклад, з’явився SportShape для жінок із великими грудьми та бра-топи.

Компанія зростала, а от стосунки між Ліндаль і Міллер погіршувалися…

ПОДРУГИ, АЛЕ ВЖЕ НЕ ПАРТНЕРКИ

«Ми розвивалися, постійно сперечаючись», — зізнається Ліндаль. Наприкінці 1980-х Jogbra почала втрачати позиції. Спортивну білизну почали виробляти гіганти Nike і Reebok, на фоні такої конкуренції компанія Ліндаль і Міллер потребувала масштабних інвестицій. А їх у жінок не було… 

У 1990 році вони продали Jogbra Inc компанії Playtex.

У 2020-х роках Ліндаль, Сміт і Міллер були включені до Національної зали слави винахідників США — поруч із творцями ібупрофену, лазерної дерматології та VoIP. Архів Jogbra Inc — з патентами, фотографіями та рекламними матеріалами — нині зберігається у Смітсонівському Національному музеї американської історії.

Сьогодні спортивний бюстгальтер — це індустрія вартістю $9 мільярдів, яка, за прогнозами, виросте вчетверо до 2026 року. Він є частиною ринку athleisure, що оцінюється у $25 мільярдів.

Та головне — це емоції винахідниць, коли вони бачать свій виріб на інших жінках. «Це і гордість, і посмішка. Я дивлюсь і думаю: “Хей, я це зробила”», — каже Поллі Сміт. «Ми хотіли, щоб Jogbra носили якомога більше людей. І ми це зробили», — ділиться Міллер.