Старовинні фото: якими були мами-українки початку ХХ століття

Мами-українки на фотографіях початку ХХ століття – так називається проект Музею Івана Гончара та Оксани Кісь, етнографині, авторки монографії «Жінка в традиційній українській культурі». Вона поділилася своїми висновками про материнство в часи наших предків, а Музей – своїми раритетними фото з історико-етнографічного альбому Івана Гончара «Україна й Українці», на яких позують матусі початку минулого сторіччя. Роздивлятися їх – окреме задоволення…

Головна жіноча роль

Материнство було осердям, неодмінним елементом існуючого в традиційному українському суспільстві стереотипу фемінінності. Він цілковито визначав безумовну спрямованість жінки на виконання репродуктивної функції та соціальної ролі матері. Успішне материнство вважали соціально престижним. Тому установка на материнство за своєю спонукальною силою не могла зрівнятися з жодною іншою (наприклад, установкою на одруження, на окреме господарювання тощо).

Велика місія та реалії життя?

Материнство вважали моральним і громадським обов’язком жінки перед Богом і перед людьми. Від самого народження дівчинки її майбутні материнські функції кодувалися в ритуально-магічний спосіб, а далі закріплялися в процесі соціалізації через ігри, іграшки, казки, залучення до догляду молодших дітей тощо.

Прагнення мати дітей стимулювали й реалії селянського життя: у господарстві малої селянської сім’ї завжди гостро була відчутна потреба в робочих руках.

Материнство без прикрас

Фактично, культура покладає саме на жінку всю повноту відповідальності за всебічну повноцінність плоду. Під час вагітності вона має неухильно дотримуватись особливих регламентів поведінки.

Частка часу, яку жінка віддає упродовж дня для безпосереднього контакту з дитиною, порівняно мала. Як свідчать етнографічні матеріали, вже за кілька днів після народження дитина переставала бути головним об’єктом уваги матері.

Читайте також: Цікаві факти про білизну, яку носили українки в давнину

Польове виховання

У теплу пору року жінці доводилося багато часу проводити за межами дому, обробляючи город чи працюючи в полі. Для немовляти жінка використовувала при цьому спеціальну полотняну польову колиску.

Догляд за малюками часто доручали старшим дітям: няньками ставали уже в 4-5 років. Також на допомогу приходили бабусі, тобто саме ті члени сім’ї, які фізично не могли повноцінно долучатися до господарсько-виробничої діяльності.

Читайте також: Як і чим наші прабабці захищали і облаштовували дім: традиції та обереги

Колискова як жіночий антистрес

Аналіз форми та змісту колискових привів дослідників до висновку: “Багато з цих пісень вочевидячки складені не самою матір’ю, а дівчатками, яким зазвичай доручають заколисувати своїх маленьких сестер та братів”.

Колискові допомагали жінці частково зняти емоційну напругу, виконуючи особливу протифрустраційну функцію: вони давали матері змогу “виговоритись” – вербалізувати свої негативні імпульси, сублімувати їх у пісні.

Читайте також: Квіти у вишивці та прикрасах: що означали і від чого захищали

• Українська сорочка: чотири цікаві факти та дві відмінності від вишиванки
• Червоне – то любов: 12 головних символів української вишивки
• Жіноче волосся: давні українські прикмети і традиції

Неоднозначний досвід

У народній свідомості образ матері оточений ореолом святості, твори про матір переповнені найніжнішими почуттями. Але, як видно, факти спростовують те ідилійно-романтичне уявлення про материнство, що набуло поширення в українському народознавстві.

Неупереджене, позбавлене недоречних емоцій та патосу дослідження материнства як етнокультурного феномену, соціального інституту та особливого жіночого досвіду розкриває багатогранність і неоднозначність зв’язку матері та дитини.

Маємо ще один цікавий фотопроєкт – Українки у 25 ретрофотографіях: мода і традиції за століття до появи селфі, впвнені, вам сподобається 🙂