Можна було б сказати, що журналістику всмоктала з молоком матері, але це було б неправдою. Журналістом (і дуже добрим журналістом і редактором) був мій батько. Може, саме тому мені ніколи не спадало на думку йти цим шляхом. Бо що ж це за життя, коли всі у неділю відпочивають, а ти сидиш і щось пишеш на кухні?
Тож закінчила я факультет романо-германської філології тоді ще Київського Державного Університету ім. Т.Г. Шевченка. Та журналістика все ж мене наздогнала через 10 років перекладацької діяльності. Майже одразу потрапила у самий вир "жіночого глянцу": "Космополітен", а згодом – "Наталі".
Про що пишу? Та про що завгодно! Перекладача не питають, про що він хоче перекладати – мусить розібратися і вперед. Цей підхід використовую і в журналістиці.
Мета? Можете крутити пальцем при скроні, але я дійсно хочу розповісти, навчити, показати, щоб люди стали розумнішими, освіченішими, а світ через це – щасливішим.
