Агентка спокус Марта Рішар: повія, яка стала розвідницею двох війн, лідеркою сексосвіти і дружиною мільйонерів
Історія життя жінки, про яку зняли фільм і вручили Орден Французького легіону
Історія життя жінки, про яку зняли фільм і вручили Орден Французького легіону
Усе-таки які дивовижні жіночі долі: з повії – у льотчиці, розвідниці, в концтабір, в письменниці, радниці мера і в лідерки сексреволюції та феміністок… І все це одна жінка – французька німкеня Марта Рішар.
Її називали Жайворонком – у публічному домі для солдат, куди її п’ятнадцятирічну й голодну «здав» перший коханець. Ішов 1904 рік, світ стояв на порозі війни, і дівчата зі збіднілих сімей, аби вижити, готові були й на таку роботу. Юна вродлива Марта Бетенфельд, уродженка французького містечка Нансі, користувалася неабияким попитом: «приймала» до десяти чоловіків на день і, зрозуміло, швидко підхопила сифиліс. Він, хоч як це звучить, і врятував дівчину: лікували повій лише в Парижі, туди відправили й Марту. Вилікувавшись, прагматична німкеня розуміла: йти нікуди окрім борделю, і вона пішла – але в елітний.
У перші ж дні роботи в елітному борделі Марту вподобав постійний клієнт – заможний аристократ Анрі Рішар і зробив постійною коханкою. Що такого вміла Марта і чим так захопила холостяка, на якого полювали всі світські левиці, історія, як і сама Марта, замовчують. Але Анрі втратив голову: у 1908-му увесь Париж гомонів про те, як він вимагав у столичній поліції видалити її ім’я з обліку повій.
Марту облік і осуд не лякали, вона й не таке бачила в борделі
Її взагалі нічого не лякало: у 1912 році чоловік придбав літак, Марта, не вагаючись, пішла на авіакурси і в 23 стала першою жінкою-французьким пілотом. Вона перелетіла відстань до Бургундії та Швейцарії, стала героїнею газетних публікацій і в 1914 році – офіційною дружиною Анрі. А він після цього незабаром загинув – як доброволець на фронті.
Молода вдова щиро горювала і навіть рвалася у військову авіацію помститися в бою за чоловіка, але жінок на службу в Першій світовій війні ще не брали. І Марта завербувалася в «П’ятий відділ» – контррозвідку Франції. Завдання для молодиці знайшлося одразу: стати коханкою військового аташе Німеччини барона фон Крона і вивідувати в нього плани німецької розвідки.
Агент С-32 – такий позивний отримала Марта – вміло спокусила барона і оселилася з ним в Іспанії
Вона вправно передавала його секретні дані французам, попередивши про німецький заколот в Марокко, про таємний прохід через Піренеї. Вона навіть підкинула фон Крону ідею відкрити салон краси «Дзеркало жайворонків», в якому маскували німецьких шпигунів перед відправленням у Париж. Наївний фон Крон потім дивувався, чому їх так швидко ловили у Франції.
Розвідуспіхи не врятували Марту від одного провалу: в 1916 році начебто через помилку зв’язківця вона не встигла передати французам інформацію про намір німців підірвати завод у Бруно. І його все ж підірвали. Французи звинуватили агентку С-32 у подвійній грі, і барон теж щось запідозрив. Марті загрожувала небезпека, і вона пішла вабанк.
Марта відправила німецькій владі всю таємну бухгалтерію фон Крона, який витрачав державні гроші зовсім не на державні потреби
Барон був оскандалений, звільнений, а його шпигунська мережа нейтралізована. Французи після подвигу Марти свої звинувачення зняли, повернули розвідницю в Париж і навіть нагородили Орденом Французького легіону. Але аж через 11 років – повоєнна влада і «пристойна публіка» довго не могли їй вибачити бордельного минулого, і байдуже скільки людей вона врятувала.
У 1926 році Марта Рішар врятувала – щоправда, від самотності – ще й Томаса Кромптона, багатія і фінансового директора «Фонду Рокфеллера», але через кілька років знову… овдовіла. Щоб заглушити втрату і чимось себе зайняти, Марта взялася за автобіографічну книгу. За рік після виходу вона стала бестселером, а у 1937 році – при живій авторці – зняли фільм «Марта Рішар на службі Франції». От тоді їй і вручили Орден Французького легіону – сам прем’єр-міністр Едуар Ерріо, кажуть, на той час її новий коханець.
Це був найбільш тріумфальний рік для Рішар – рік її слави
Аж тут знову почалася війна – вже Друга світова. Не важко здогадатися: дієва Марта пішла в Рух Опору. Вона знову успішно вела підпільну боротьбу, але через зраду її піймало гестапо.
Останні півроку війни вона провела у концтаборі, після жахливих допитів, майже втративши здоров’я. Згадувала потім у численних інтерв’ю, що не вижила б, якби не сталося звільнення – німці програли війну.
Відклигавши, підлікувашись, Марта взяла новий трамплін – політику: балотувалась у паризький округ і стала муніципальним радником паризької мерії. Колишня повія спершу зосередилась на допомозі… своїм – теж повіям. Вона домоглася для них права на захист, на медогляд і лобіювала закриття борделів.
З часом Марта Рішар стала на захист прав усіх жінок і передусім вимагала рівних прав з чоловіками.
Своїми вільними висловлюваннями, неоднозначним минулим вона започаткувала сексуальну освіту і сексреволюцію у Франції
Саме Марта Рішар заснувала премію еротичної літератури «Табу». Для французьких феміністок ця жінка-шпигунка і перша пілотеса досі є прикладом, її книги і в наш час у топі французьких книгарень, а на могилі легендарного цвинтаря Пер-Лашез завжди лежать свіжі квіти.
Попри всі випробування Марта Рішар прожила 93 роки. Неймовірне життя прожила… Як ще одна героїня нашого журналу Жанна Кальман: жінка, яка весело прожила 122 роки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: