Тернополянка Христина Довгалюк вирішила піти на фронт, щоб рятувати поранених військовослужбовців та допомагати ЗСУ. Вона – багатодітна матір, й один з її синів вже захищає Україну, тож вона теж хоче допомогти. З 2014 жінка займалась волонтерством, зокрема, возить авто та гуманітарну допомогу для військових. Про це розповідає “Суспільне Тернопіль”, а ми ділимось історією ще одної неймовірної українки.

Досвід волонтерства

Христина пригадує, як вперше переганяла через кордон автівку для військових: «Автівку потрібно було ще доробляти, вона не була дуже справна. Я таки відважилася. Це був такий великий позашляховик. Тільки заїхала на польську територію, говорила, що везу на фронт синові машину. Так Бог дав, що я на тій машині ще 300 кілометрів проїхала сюди в Тернопіль, нічого не відвалилося. Відремонтували, відправили автівку на Запоріжжя. Мені було дуже приємно бачити, що цього року вона ще там їздить, ціла й неушкоджена».

«Я у 2015 році була у Попасній. Поїхала з волонтерами і побачила на власні очі, що там робиться. І усвідомила, наскільки це є страшна війна, що нас чекає. А потім почалися перші 200, і в мене серце розривалося. Я ще тоді хотіла йти».

З 2014 року разом з волонтерами вона возила допомогу на схід і вже тоді вирішила, що піде в ЗСУ

Підготовка до служби

«Я ходила у ТЦК – хотіла дізнатися, що потрібно для мене, щоб піти служити в ЗСУ, – розповідає Христина. – Мене запитували, що я можу робити. Сказала, що я хороший водій і парамедик – вмію накладати шини, зупиняти кров, робити штучне дихання. Я можу бути потрібною на фронті. І мені дали «зелене світло», сказали приходити на ВЛК».

Щоб відновити навички надання першої медичної допомоги, жінка звернулася до Товариства Червоного Хреста.

А щоб тримати себе у добрій фізичній формі, вона займається на тренажерах: «Хай я вже не така молода, але маю бути прикладом для молодших дівчат»

Читайте також:

А ще Христина – почесна донорка України. За 17 років жінка здала для військових і тих, хто цього потребує, 50 л власної крові. «Я посилаю туди свою енергію, любов, добро. Щоб та людина, котра має потребу в цій маленькій дозі крові, швидше одужала», – каже пані Христина.